Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Р. в . П о черешні Марічка і Марко нетерпеливо о- чікують весни. Бо коли вже потеп ліє, вони майже кожної неділі ви їжджають з мамою і татом за мі сто. Хоч живуть вони у великому місті, що називається Шикаго, але за годину їзди автом можуть бі гати по траві у лісі, чи по чистому пісочку над озером. Цього року вже в квітні були дуже теплі дні. Марічка просила ся : — Поїдьмо, поїдьмо над озеро! Я так хочу бігати боса і ловити жабок. Марко сміявся з малої се стрички: — То ше за зимно ходи ти без черевиків і лізти у воду. -— Не дрочи її, Марку, казала мама, — а краще візьми календар і пояс ни про місяці. Діти заспокоїлися, лиш було чути як Марічка проказувала за братом — „квітень, травень, чер вень... “ А тоді вони взялися рису вати образки про кожен місяць, які Марко чіпляв у своїй кімнаті на дерев’яну стіну. Марічка при бігала показати мамі свій рисунок: — Мамо, я так люблю черешні! Чи купиш їх мені? — Добре •— від повіла мама, — дуже радо куплю їх для тебе, але треба чекати аж до червня. —- Мені приходить краща думка — відізвався тато. — Ви, діти, вже досить великі. Якщо зумієте три години спокійно висидіти в авті, то поїдемо цього року на один пів острів у стейті Вискансин. Там по бачимо, як ростуть черешні й виш ні на деревах, та як їх збирають. Час проминав скоро. Кожної су боти Марко ішов до школи укра їнознавства, а Марічка до садочку. В неділю виїздили на прогульки в поблизькі ліси, подивитися, що там росте. Діти бачили як розвивало ся листя на деревах, розцвітали кущі. В болотнистих частинах лісу пробудилися жабки, на камінчи ках вигрівалися ящірки. І так настав час виїзду по че решні. У школі якраз закінчилася наука і в найближчу неділю Ма річка і Марко пішли з батьками дуже рано до церкви. По Службі Божій відразу вибралися в дорогу до стейту Вискансин. Спершу діти дрімали, але поволі почали розгля датись. Бачили гарні фарми, у за городах коней і корів. Переїздили через невеликі містечка. Аж Ма річка скрикнула: — Озеро, озеро, я бачу озеро! — Так, справді, ска зав тато — це є озеро Мишиґен. Півострів, на який ми в’їхали є до сить вузький і тягнеться далеко на північ. Тому ми часто будемо бачи ти нам знайоме озеро. Врешті стали на відпочинок у невеликому готелі. На полуденок замовили свіжо зловлену рибу -— брунатного пструга. А тоді пішли в сад, що простягався в далечінь за готелем. О, стільки черешень діти ще ніколи не бачили! Яка була радість, коли власник дозволив Маркові вилізти на дерево і на рвати їх для себе і для Марічки. Тоді пішли дальше, щоб поди витися як молоді хлопці машинами струшували черешні та вишні з гілок. Ягоди падали на полотнища під кожним деревом, а тоді їх скла дали в кошики. — Я б хотіла купити великий кіш черешень, звернулася мама до власника саду. — Дуже радо їх продам, відповів цей —• але ви на певне схочете перед від’їздом о- глянути цікавий ісляндський музей тут недалеко. Тому беріть череш ні аж після того. Діти зацікавилися, бо вони люб лять відвідувати музеї. І дійсно, там варто було все оглянути. ■— У нашому містечку живе багато лю дей ісляндського походження, по яснював провідник. — Ось вони зібрали в цьому будинку речі сво їх прадідів, що прибули сюди сто років тому. Було там різне прилад дя, одяг, речі домашнього вжитку, Мама вибрала чотири найкращі черешні і поклала Марічці за вушка. НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1969 Ї9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
