Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Р. в . П о черешні Марічка і Марко нетерпеливо о- чікують весни. Бо коли вже потеп ліє, вони майже кожної неділі ви їжджають з мамою і татом за мі сто. Хоч живуть вони у великому місті, що називається Шикаго, але за годину їзди автом можуть бі гати по траві у лісі, чи по чистому пісочку над озером. Цього року вже в квітні були дуже теплі дні. Марічка просила ся : — Поїдьмо, поїдьмо над озеро! Я так хочу бігати боса і ловити жабок. Марко сміявся з малої се стрички: — То ше за зимно ходи ти без черевиків і лізти у воду. -— Не дрочи її, Марку, казала мама, — а краще візьми календар і пояс ни про місяці. Діти заспокоїлися, лиш було чути як Марічка проказувала за братом — „квітень, травень, чер вень... “ А тоді вони взялися рису вати образки про кожен місяць, які Марко чіпляв у своїй кімнаті на дерев’яну стіну. Марічка при бігала показати мамі свій рисунок: — Мамо, я так люблю черешні! Чи купиш їх мені? — Добре •— від повіла мама, — дуже радо куплю їх для тебе, але треба чекати аж до червня. —- Мені приходить краща думка — відізвався тато. — Ви, діти, вже досить великі. Якщо зумієте три години спокійно висидіти в авті, то поїдемо цього року на один пів острів у стейті Вискансин. Там по бачимо, як ростуть черешні й виш ні на деревах, та як їх збирають. Час проминав скоро. Кожної су боти Марко ішов до школи укра їнознавства, а Марічка до садочку. В неділю виїздили на прогульки в поблизькі ліси, подивитися, що там росте. Діти бачили як розвивало ся листя на деревах, розцвітали кущі. В болотнистих частинах лісу пробудилися жабки, на камінчи ках вигрівалися ящірки. І так настав час виїзду по че решні. У школі якраз закінчилася наука і в найближчу неділю Ма річка і Марко пішли з батьками дуже рано до церкви. По Службі Божій відразу вибралися в дорогу до стейту Вискансин. Спершу діти дрімали, але поволі почали розгля датись. Бачили гарні фарми, у за городах коней і корів. Переїздили через невеликі містечка. Аж Ма річка скрикнула: — Озеро, озеро, я бачу озеро! — Так, справді, ска зав тато — це є озеро Мишиґен. Півострів, на який ми в’їхали є до сить вузький і тягнеться далеко на північ. Тому ми часто будемо бачи ти нам знайоме озеро. Врешті стали на відпочинок у невеликому готелі. На полуденок замовили свіжо зловлену рибу -— брунатного пструга. А тоді пішли в сад, що простягався в далечінь за готелем. О, стільки черешень діти ще ніколи не бачили! Яка була радість, коли власник дозволив Маркові вилізти на дерево і на рвати їх для себе і для Марічки. Тоді пішли дальше, щоб поди витися як молоді хлопці машинами струшували черешні та вишні з гілок. Ягоди падали на полотнища під кожним деревом, а тоді їх скла дали в кошики. — Я б хотіла купити великий кіш черешень, звернулася мама до власника саду. — Дуже радо їх продам, відповів цей —• але ви на певне схочете перед від’їздом о- глянути цікавий ісляндський музей тут недалеко. Тому беріть череш ні аж після того. Діти зацікавилися, бо вони люб лять відвідувати музеї. І дійсно, там варто було все оглянути. ■— У нашому містечку живе багато лю дей ісляндського походження, по яснював провідник. — Ось вони зібрали в цьому будинку речі сво їх прадідів, що прибули сюди сто років тому. Було там різне прилад дя, одяг, речі домашнього вжитку, Мама вибрала чотири найкращі черешні і поклала Марічці за вушка. НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1969 Ї9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
