Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
В о г н е н о с Н о в е л я Дарія Ярославська її пригода могла б бути найліп шим доказом того, що не всі люд ські розрахунки приносять бажа ний вислід — хоч і пляновано їх із математичною точністю — якщо б не те, що вона тількиїцо вийшла з віку підлітків і ще не встигла пір нути у світ дорослих. Пом’якшую чою обставиною її вчинку було й те, що її близнючка (звали її вдома просто Сестричка) струнка красуня, а вона із подібними риса ми обличчя, але немов сплощени ми згори, була присадкувата і по- ганюща. А понад усе треба кинути камінчик закиду в городчик тих, що вганяються за фізичною жіно чою красою та нагороджують її, занедбавши духові вартості. Бо ж треба признати, що все було добре і ніколи не зродився б був в її голові такий намір, якщо б тій божевільній фірмі, де працю вала Сестричка не прийшла охота влаштувати конкурс королеви рибного промислу. Із конкурсами краси вони з Се стричкою були обзнайомлені до найменших деталів. Тільки ж вони були десь далеко-далеко від них і не збуджували ні зависти ні роз чарувань. Дівчат, що брали участь у конкурсі вони не знали, не ба чили їх зблизька, не говорили з ними. Це була подія, яка не за чіпала їх особисто, хоч і вносила трохи хвилювання. Котра перемо же? А ну, котра? Вони йшли в за клад, відгадували, обговорювали. Обдивились на телевізорі ділу по дію, поглянули до магазинів та ча сописів за світлинами і описами ці лої церемонії, включно з життєпи сом нагородженої і навіть ще в кілька днів після того бачили в у- яві всіх тих чорнявок, білявок, ру сявок і рудавок, як маршували по мостом усі в пишних балевих сук нях, або півнагі але в мештах на високих підборах, однаковим ви вченим кроком і приписовою ща сливою усмішкою. Те, як і що ці кандидатки на королеву краси від повідали на різні гачкуваті питан ня, з яких можна було вихопити їх непідроблену індивідуальність, якось не трималося їх голови. Аж тут несподівано вислід кон курсу — вправді тільки одної фір ми — підсунувся під сам їх поріг! Куди ж там! Увійшов у хату і не мов гість несподіваний але достой ний зайняв у ній перше місце! На королеву рибного промислу вибрано Сестричку! Господи! Скільки ж то було хви лювання і розмов! Переживала все з Сестричкою так, немов це її ви брали на королеву, ніби це її світ лини появилися на реклямових сторінках журналів із оселедчи ком, коропом, чи якоюсь іншою симпатичною появою рибного сві ту! Коли ж побачила Сестричку на екрані телевізора — її хвилю вання перейшло вже всі можливі межі. Воно голосним дзвоником билося в грудній клітці. І як то було? І що ти відчувала? Було страшно? І скільки тобі платять? — засипувала Сестричку своєю цікавістю. Хотілося слухати й слу хати її відповіді, а потім нести їх до людей, з якими вона працюва ла, щоб усі знали — яку славу мають у своїй родині! Певне, що така пригода не могла трапитися з нею, бо вона от малий пеньочок у великому лісі складних цифр ,,компютора“ великої лікарні, де не вживають таких засобів до сво їх реклям. Тільки у промислі мог ло щось таке важливе трапитися їм ?.. їм? Тільки тепер прийшло опам’я- тання. Радісне почуття випарувало етером. Навіть залишився непри ємний смак, немов справді після етеру. Хіба ж це трапилося ,,їм“? Це трапилося тільки Сестричці! Дуже-дуже мило, справді, а все ж таки щось мулить-мулить і годі зрозуміти, що це таке. Сестрич ка пігнала у нові переживання да- лекобіжним ,,джетом“, а її зали шила в темній та брудній вулиці! Сестричку вихопили з їх світу, за брали від неї. Сестричка раптом перемінилася в якесь окреме ,,я“, її переживання пішли окремим шляхом і немає вже спільних радо щів і турбот, безупинної виміни думок, ділення якимись дрібнич ками. їй здавалося, що вона вдру ге прийшла на світ, разом сама одна, і в тому було якесь дивне збентеження. Не було охоти йти кудись самій, не було з ким ділити своїх вражень. Спершу нетерпеливо чекала на вістки від Сестрички. Але в щасті люди забувають про час і про близьких. Вістки з подорожі на вколо світу були чимраз більше скупі на слова, нарешті, обмежи лися до одного речення: „Приві тання з...“ і назва столиці якогось краю. Для Сестрички було все, для неї ж нічого. Видно, що на світі є люди, для яких існує дійсність, а другі мусять вдоволятися тільки мріями. Таке відкриття -— а може перше самостійне роздумування — не пригнобило її. Навпаки, во на рішила діяти. Дійсність мусіла бути і для неї! ,,Вона є сестрою королеви рибного промислу" -— згадали були раз і про неї. Але те пер цього було мало. Вона мусіла зробити щось таке, щоб також ви ступити, як окреме ,,я“, зі своїм власним вчинком, своєю заслугою! Тільки що ж таке зробити? Що? Вона могла годинами стояти пе ред дзеркалом, ніби вивчала на пам’ять всі деталі своєї появи на превелику турботу свого батька (мами давно вже не було) й на не задоволення свого собачки Гавка. Він приглядався до неї доки ста вало йому терпеливости, а потім таки нагадував про себе. — Гав! Чого ж ти дивишся так довго тільки на себе? — питали його мудрі очі, його почуття, під силене приятельським рухом хво стика. — Хіба мене тут немає? Певне, що його треба було вхо пити на руки, пригорнути до себе, гладити його слонеподібні вуха і шептати до них зі скаргою в го лосі: ,,Гавку! Я також хочу бути слав ного! Але мій шлях не такий, як Сестрички! Я мушу щось видума ти, щоб стати славного! Думаєш, що це справедливо, що поганих з вигляду людей відсувається від хвилюючих, радісних пережи вань?.." Кожний працівник, відповідаль ний за свою ділянку праці, пильно стежить, чи все йде там визначе НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1969 5
Page load link
Go to Top