Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
М. Знаєнко Ліна Костенко (Літ. есей, нагороджений на 8. Літ. Конкурсі СФУЖО) Однією з найбільш обдарованих творчих індивідуальностей сучас ної України є поетеса Ліна Ко стенко. Народилася вона в 1930 'році в Ржищеві на Київщині, на вчалася в Київському Педагогіч ному Інституті і закінчила з від значенням Літературний Інститут ім. Горького в1 Москіві. Дитячі ро ки —- роки глибоких вражень — Ліна Костенко прожила в Києві. Простоі і щиро малює вона велич і красу рідних сторін: Я виростала у садах, д е груші достигали теплі, і курявою лист пропах, і соковиті пахли стебла. Я виростала у полях, д е сонця сх ід — неначе спалах, д е потривожена рілля опівдні м’яко парувала. Я виростала у лісах, д е сосни рожевіли станом, де важко падала роса на голубі лісні поляни. Я виростала на Дніпрі, де височіють сині кручі, де на ніч ставлять ятери рибалки — люд небалакучий... І барви тих далеких літ — куди б не ділася тепер я, що б не писала — як відсвіт, лежать на білому папері.1 На 'білому папері появилися в 1957 році перші друковані твори поетеси, хоча' писати почала вона багато раніше. Вже перша збірка „Проміння землі" захопила чита ча глибиною змісту та безмежним ліризмом, що нагадував раннього Рильського та Тичину. Вірші пер шої збірки Ліїни Костенко, виріз няються культурою поетичної' думки, ТЯЖІННЯМ ДО' гострого сми слового малюнку, що прекрасна поєднується з внутрішніми1 пере- живаняями чуття, щирости, та безмежної дівочої розчулености і МірІЙЛИВО'СТИ. 1 Ліна Костенко: „Проміння землі", Київ, Молодь, 1957, ст. 5. Так мовчиш, що заслухатись можна, потонути в м’якій тишині. І якби не бул о тривожно, то чудесно було б мені. Я не знаю, чи ти вродливий і чи ти на світі один. Ти для мене — як справжнє диво, котре виникло б е з причин. Але в серці — пересторога, і зривається слово „іди“. Пізно стрілися наші дороги, є на них у ж е інші сліди. Вірю в серце твоє і волю, віру в правду очей твоїх. Знаю: ти б не спіткнувся ніколи об каміння м оїх доріг. Поетичний відгомін схвильова ної душі поетеси, якась дивовиж на внутрішня сила і віра, які такі характерні творам Лесі Українки, проявляють, 'наприклад, ось у цій поезії: Я в людей не проситиму сили, Я нічого в житті не просила, як не просять гранітні схили, щ об у спеку дощ і їх зросили. Я в лю дей попрош у тільки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей м о їх сірих, в.к о ж н у ласку рук нестудених... Кінчає Ліна Костенко першу свою збірку певним прощанням із своїми дівочими мріями та вихра ми юнацьких літ: Щ е трохи — літ юнацьких не знайдеш , як вітру в полі. Д орослою стала зненацька. Змуж нілою стану поволі. Поволі, поволі, поволі над серцем з д о б у д у владу — навчуся не плакати з болю і в щасті дам собі раду. Тоді не подумай, др уж е, що вж е відшуміли зливи, що серцем я стала байдуж а і словом стала зрадлива. Ти знаєш — великі ріки, спокійні, глибокі, холодні — в собі затаїли навіки і вир, і каміння підводне. То хай ж е літа юнацькі зникають, як вітер у полі. Дорослою стала зненацька. Змуж нілою стану поволі. Друга збірка віршів Костенко ,,Вітрила“ вийшла в 1958 р.2 Тут поетеса вперше всеціло віддає се бе літературі, з повним зрозумін ням трудного' шляху поета, який вона собі вибрала.. Вірші обду мані, з підкресленим сюжетом, із новими ритмічно-структурними за собами побудови1. Надзвичайної музичної методочивости досягає поетеса простими повтореннями, співзвуччям між різними! словами1: В Париж прибуває п о їзд з і стації Орлеан, хлопця, що вмер від ран. А за труною іде глибокий старик, непокритою головою поник... Збірка „Вітрила" включає та кож ряд віршів, побудованих ва фолкльорній традиції. Так, у по емі „Дума про три камені" Ліна Костенко вільно творить у стилі стичних формах старинніих епіч них поем таї народніх дум. Чиста лірика та свіжість поетичного' об разу визначають вірш „Лідія Кой- дула на чужині". Койдула, в пе рекладі „вранішня зірка", естон ська поетеса 19 стол. Стояла самотня жінка, На бер езі моря стояла. Схилялася в ноги хвиля, Неначе трава зів’яла. І плакала жінка: — Еесті! Країно моя чудесна! Не відала я безчестя, Бо ти споконвіку чесна. І кажуть, що я вродлива. Ти знаєш , чому я вродлива? Бо ти у мене красуня, Зем ле моя нещаслива. 2 Ліна Костенко: „Вітрила", Київ, Радянський письменник, 1958. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1969 З
Page load link
Go to Top