Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
О. Литвин 3. П. Лисичка Бринька Молоденька лисичка Бринька стояла на березі ставка і дивила ся на свій відбиток у воді. Вітру не було, вода не колихалася і Бринька бачила себе геть усю, як у дзеркалі. —- У мене чорненький гострий носик, щоб нюхати, — сказала вона.— Двоє сторчачих вух, щоб слухати... двоє блискучих очей, щоб бачити... і четверо швидких маленьких ніг, щоб бігати! Лисиця-мати покликала Бринь- ку і сказала: — Зараз батько-лис поведе те бе, щоб показати великий і чудо вий світ! Бринька загавкала з радости і почала крутитися і ловити свій власний хвостик. Поки вона че кала на батька-лиса, рішила за ховати те, що лишилося від сні дання. — Ото мати здивується, — подумала. Бринька вирила лапами круг леньку ямку. В ямку вона покла ла яблуко. І грушку. Потім кіль ка слив. Бринька гарненько заки дала ямку землею і поклала звер ху гілку, щоб ніхто не знайшов і самій не помилитися, де зако пано. — Чи ти готова? — запитав батько. — Так, я готова! Великий лис і мала лисичка пі шли стежечкою з високо підня тими хвостами. — Нюхай своїм гострим но сиком! Багато чудових різких за пахів приносить вітрець. Нюхай! Я чую зайчика милю звідсіля. Теж чую сіру польову мишку, що гризе пшеницю ген далеко. Я чую, що в селі печуть пиріжки! А що ти чуєш, скажи мені, доню?! — Апчхи, апчхи! — Бринька винюхала кульбабу і вона закру тила їй у носі. — Апчхи! — О, доню, будь уважна! -— сказав лис. І вони обидвоє побіг ли далі. — Слухай! — знов сказав бать ко. — Своїми стоячими вушками ти мусиш почути багато чудових звуків! Батько-лис настовбурчив вуха і почув як десь далеко ку курікали півні, кумкали жаби. Чув білок, як гризли горішки. Але Бринька нічого такого не чула. — - У тебе бистрі блискучі оч ка і ти мусиш бачити багато чу дових тварин — великих і малих! — сказав батько. Бринька стала на дві лапки і дивилася кругом себе. — Чи ти бачиш оленя з біли ми вушками? — Ні! — відповіла Бринька. — Чи ти бачиш смішного чор ного ведмедя? — Ні! — А що ж ти бачиш? Бринька дивилася і дивилася кругом. — Я бачу щось велике сіре за цим деревом! — Це не є чудова тварина, це недобрий, голодний вовк... тікай мо, тікаймо!.. Обидвоє помчали щосили до своєї нори. — Тепер я знаю, що маю че тверо швидких маленьких ніг, — подумала Бринька. — А що ми будемо вечеряти? — запитала лисиця-мати. — О, я такий був зайнятий по казуванням Бринці світу, що ні чого не пристарав на вечерю! — сказав лис. — Не журіться, — потішила їх Бринька, — я знаю місце, де є багато харчів! І вона побігла до гілки і почала викопувати вече рю. Викопала яблуко і грушку. Знайшла сливи та ще й зловила кілька соковитих жуків. — Ти розумна маленька ли сичка, — сказав батько. —■ Дуже хитра, ти даси собі раду! -— ска зала лисиця-мати і почала укла дати на столі вечерю. Дбайлива дівчинка Наша Оленка вже не така ма ленька. Має п’ять рочків і ходить до садочку. З дітьми там граєть ся, співає, віршики вивчає. Сама вміє вмитись, одягатись, до сто лу накрити і квітки підляти. Із ба бусею до парку ходить, до крам ниці, татові і мамі помагати вчить ся. Так росте Оленка невеличка, та одну погану має звичку. Хліб чика не їсть, лиш розкидає, ба виться і на кришки ламає. Просить мама — спочатку по волі: — Так не слід робити коло столу. Тато вже й сварить: — Не добре доню, хлібом гратися не мов бальоном! А бабуся взяла її ручку і отак повчала свою внучку: — В світі є голодних ба гато, старших і дітей, тваринок і пташок. Хліб шануй, Оленко, дар це Божий — і бери лиш стіль ки, скільки з’їсти можеш! Від тепер Оленка хліба вже не розкидає, але після їжі на столі та під столом усе замітає. А тоді на двір у мисочці виносить і пта шок усіх до сніданку просить. І злітаються веселі пташенята, та щебечуть в деревах довкола хати. Г. Явір КЛОПІТ КИЦІ Наша киця посумніла: — Няв, у парку всюди біло! Мокро, холодно мені, Я на двір не піду, ні... Як помогти бідній киці? Чи купити рукавиці? Чи купити чобітки, Щоб могла на прохід йти? Потрясу я свою свинку І грошей наберу жмінку. — Подай лапку люба кицю, Ми підемо до крамниці. Парасольку, рукавички, Стягне пані із полички. Куплю киці й чобітки, Щоб могла на прохід йти. Чи ви вже вирівняли передплату за „Наше Життя**? ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1969 КАНЦЕЛЯРІЯ СУА Поручає п’єску Марійки Підгір’янки В ЧУЖІМ ПІР’Ї для дитячих вистав Комплет (11 примірників для всіх роль) коштує 5.50 дол., разом із пересилкою. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
