Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Мельник О. Бойко Щ аслива зн а х ід к а Щось загуркотіло в коридорі і до хати вбігла з криком Таня: -—- Мамо, Левко на мене кидає сні гом! — Що з вами діти, — при кликала мама Левка, — чому ви не можете спокійно бавитися? Ви ж самі хотіли на двір, бо в хаті нуд но. — Ми вже збудували діда і те пер не маємо що робити — нарі кав Левко. — То знаєте що, підда ла думку мама — відгорніть сніг перед гаражем наших сусідів. Пан Боднарук вернеться пізно з праці змучений, і не мусітиме цього ро бити. Але ти, Левку, починай від вулиці, а Таня нехай іде коло гаражу. Тільки не бийтеся! Діти взялися до роботи і ско ро відкидали пухкий сніг на боки. - - Таню, Таню! •— закричав рап том Левко з боку вулиці. Таня побігла до нього і побачила неве лику мокру торбинку, яку Левко викопав із снігу. Діти розкрили її — там були дві срібні п’ятдесять- центові монети з виритим образом президента Кеннеді. Коли вони принесли свою знахідку додому, то мама пояснила, чому тих грошей не можуть собі затримати. — Завтра візьми торбинку до школи і спитай чи хтось із дітей не загубив, наказала Левкові. У школі пані директор цілий тиждень оголошувала через голос ник про Левкову знахідку, але ні хто не приходив по торбинку із срібними монетами. — Тепер мо жеш собі гроші затримати ■— ска зала вона Левкові, — але дай од ну монету Тані, бо ж вона теж відгортала сніг. Свій гріш Левко кинув до скар- бонки і цілий час нею калатав, а Таня своїм бавилася, аж загубила. Було ж то гамору і крику! Всі шу кали, аж врешті сама Таня зна йшла монету між своїми забавка ми. — Я вже того маю досить, ска зав тато. —- Як ти Таню грішми бавишся, то вони нічого не варті. Краще купи собі щось і буде спо кій! — Мені шкода такий гарний гріш видавати, обізвався Левко ■— і так за 50 центів не можна нічого цікавого купити. -— То ви напе ред кілька днів подумайте, пора дила мати. Левко і Таня думали кілька днів, але не могли на ніщо рішитися. Та в неділю, коли пішли до церкви, побачили як там пані збирали гро ші до пушок. Одною з тих пань була тета Левка і Тані. Вона роз казала їм, що гроші ті для укра їнських дітей, яким потрібно теп лого одягу, книжок, чи інших ре чей. ■— Я дуже радо дам своїх 50 центів, сказав Левко, — але за них можна купити хіба чверть шапоч ки! Таня теж почала сміятися: -— А за моїх пів шалика, або один ру кав! — Я вам добре пораджу, від повіла тета Оля — за твій гріш, Таню, купимо одну рукавичку, а за твій Левку, другу. -— Добре, добре, погодилися діти і вкинули свої монети до пушки. — Ну, нарешті! сказав тато. •— Вже не буде крику і сварки за ті гроші, а радість якійсь дитині. Як Марусю, звернувся він до мами -— а може б ми так дали грошей на пів плащика? — Пів плащика, як смішно! за плескала в долоні Таня. — Тато пів і я пів, пояснила мама, та вкинула гроші до пушки теті Олі. Всі усміхнені і веселі всідали до авта. А Левко сказав: — Бачиш та ту, наші монети були таки щасли вою знахідкою! Замовляйте збірнички ЗОЛОТЕ ПАВУТИННЯ СРІБНА ЗІРКА Впорядкувала М. Юркевич — Ціна 50 ц. — В ЗИМІ ТЕЖ ГАРНО . . . Став раз Юрчик нарікати, — Я не хочу одягатись В рукавички, в чобітки І на двір, на холод йти! — Я не хочу снігом брести І тяжку лопату нести, А потім сніг відгортати Від гаражу аж до хати. — Пароплавом попливу Ген аж — у Австралію. Там тепер веселе літо, Буде тепло мені жити! Гратись буду у піску І скакати з кенгуру. А прийде осінний час Знов повернуся до вас! Що тут буде? Літо гоже, У садку пахучі рожі... — Добре — каже брат Роман, — Санкуватись йду я сам! -— Ні, візьми мене з собою, Перепрошусь я з зимою! Юрко скоро тепло вбрався, З Ромком славно санкувався. ОКСАНА СПІВАЄ КОЛИСАНКУ Люлі-люлі-люлі-ля! Спи, лялюсенько моя, спи, мала, до ранку, я спущу фіранку. Люлі-люлі-люлі-лї! Все заснуло на землі: сплять у ліжках діти, а в садочку квіти. Люлі- люлі- люлі- лю! Я лялюсеньку люблю. Так співа Оксанка лялі колисанку. Г. Чорнобицька ПРИСИЛАЙТЕ ПЕРЕДПЛАТУ! НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1969 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
