Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Іванна Бенцаль Великдень на пристані у Ню Йорку (Спогад) Хто забуде ці перші роки після Другої світової війни, коли сюди до З’єдинених Держав Америки почали прибувати з Европи нові іміґранти — українці? Хто забуде ці зворушливі хвилини перших ві тань, розповіді про переживання, взаємних розпитів про рідних і знайомих, непевності і побоювань за свою долю? Не забудуть їх ті, що прибува ли, але й не можуть їх забути ті установи й громадяни, що їх ста ранням відбулось це велике пере селення. Не забудемо й ми, що з доручення Українсько-Американ ського Злученого Допомогового Комітету мали завдання — вихо дити до пристані в Ню Йорку та зустрічати наших братів і сестер і бути їм помічними в перших го динах їх перебування на новій землі. А бували такі зустрічі особли во зворушливі. Вони нас так гли боко схвилювали тоді, що своїм спогадом хвилюють ще й сьогодні. Тепер, у Великодньому часі, пригадується мені один такий мо мент зустрічі-вітання в порті Ню Йорку. Це бо на сам Великдень причалив корабель із переселен цями, а між ними була й група наших земляків. Ми, чотири співпрацівниці, ЗУ- АДКомітету, пані Анна Курило, Катерина ГІелешок, Марія Демид- чук і я, вже зранку явились у це велике свято — їх зустрічати. Чекаємо, коли після полагоди фор мальностей урядовцями іміграцій- ного уряду — іміґранти почнуть виходити. Першою виходить молода пані. Відчуваю чомусь, що вона —■ українка. Підбігаю назустріч їй і кличу: — Христос Воскрес! дорога пані! Вона пристанула, бачу на її обличчі здивування. — Що, що ви сказали? „Хри стос Воскрес!“ Ви — українка? З плачем вона схиляється на моє плече та хлипаючи говорить: — Воістину воскрес! Ніколи, коли не думала я, що тут, на цій землі, ступивши перший крок, ме не привітають таким дорогим при вітом. Який ласкавий для мене Господь Бог, яка велика моя вдяч ність Йому і яка глибока подяка вам, дорога пані, за те, що дали мені цю першу радість на цій землі... І зараз же ми підійшли до стола ЗУАДКомітету, при якому пола- годжувала справи пані Курило і тут спільно з панями Пелешок, Демидчук і нашою землячкою по ділилися свяченим яйцем і пас кою, що їх принесла одна з нас. Поплила щира, невимушена роз мова. Коротко тривала, бо треба було дбати про інших переселен ців. Але скільки чуття і тепла дала нам ця хвилина, що й досі ще згадується. Це було оте символічне спільне свячене, що об’єднало нас — аме риканських українок із новопри булою. У цей Великий День ми стали сестрами, що спільно пере жили це велике свято. ВЕЛИКДЕНЬ (Докінчення із стор. 3-ьої) ня були різні — одні вірили, що дзвонять ,,за спокій та раювання душ“, другі вірили, що хто за дзвонить — буде для нього щас ливе літо, добрий урожай, треті дзвонили ,,за наглі душі“ (за наг ло померлих), то їм легше буде. Господарі дзвонили коротко та тільки до обідньої пори, а весь день дзвонили парубки та підліт ки. У розмові з різними дідусями й бабусями похилого віку я почув, що Великодні дзвони не лиш му зика радості, але й засіб відігна ти з села все лихе, смерть та вся ких дідьків. А це згоджується з історією первісної культури. Із збірника „Український рік у народніх звичаях“, том III. Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва. ЗАПРОШУЄМО ДО КОНКУРСУ НА НАЙКРАЩИЙ ТВІР ПРО УКРАЇНКУ- ПІОНЕРКУ Для відзначення 100-річчя Канади і 75-річчя українського поселення в цій країні Головна Управа Ліґи Укра їнських Католицьких Жінок проголо шує конкурс на найкращий твір про українку-піонерку. На конкурс приймаються: літера турні прозові твори (оповідання, по вість), спогади і суспільні чи істо ричні нариси. Твір, призначений для конкурсу, має показати віддану пра цю української жінки в перші роки поселення в Канаді, її високі прикме ти духа і вклад у розбудову нового життя Три найкращі твори будуть відзна чені нагородами: 100 дол., 50 дол. і 25 дол. До конкурсу запрошуємо всіх, зо крема членок ЛУКЖ і молодь. Машинописи або зовсім читкі ру кописи просимо висилати на адресу секретарки Головної Управи ЛУКЖ: п-ні Є. Савка, 11440 94-та вул., Ед монтон, Алта., не пізніше як до ЗО. червня ц. р. За Крайову Управу ЛУКЖК: Ірина ІІавликовська, голова Євгенія Савка, секретарка ЖУРНАЛ ДЛЯ БАБУСІ Фундаторки передплат для бабусі присилають відновлення. П-ні Осипа Куровицька з Ню Йорку вже від 1961 р. висилає журнал двом бабу сям. Від 1964 р. фундують передпла ти для бабусь і відновили її тепер пп. Ольга Коренець із Нюарку, п-ні Марія Дзюблик із Лейквуду і п-ні Марія Ганас із Гемилтону. Вже втре тє відновляє фундацію п-ні Марія Малевич із Питтсбурґу. А вдруге фундують передплату для бабусі п-на Неоніля Кліш із Філядельфії та п-ні Юлія Хсвайло з Олд Бріджу. Новими фундаторами стали — п-ні Анна Сивуляк і п-ні Марія Харина з Филаделфії, п-ні Ірина Кальба з Ден- веру, п-во Дарія і Ярослав Говико- вичі з Клівленду, п-ні Кекилія Ди- байло з Плейнфілду. Всім фундаторам складаємо оцим щиру подяку за розраду, що її при носить журнал старшим самітнім жін кам! 6 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1967 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
