Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXIV. БЕРЕЗЕНЬ, 1967 Ч. З Юрій Клен * * * (Уривок) Стара імперія у муках гине, і сиплеться із неї мертвий попіл, якого лютий вихор хуртовини РО ЗН О С И ТЬ ПЮ'Р'ОХОМ ПО ВСІЙ ЕврОПІ. Але з того занепаду й руїни' зринає, начебто, з космічних млавин, вже видив'О нової України, потужнішої ніж за давніх-давен. Державний корабель нап’яв вітрила. Старі, приоалі пилом заповіти Романа Галицького і1 Данила знов перели'стує дніпрянський вітер. У Києві гудуть потужно дзвони в Михайлівськім і у Святій Софії. Столиця в повені тих звуків тоне, і дійсністю стає, що жило в мрії. Там, над простором древнього майдана слова урочисті універсала дзвенять і розчакловують Богдана, якого туга в камінь вчарувала. Проголосили Славу Україні і многі, мно'Г.і літа сили й росту. У прапорів тихенькім шарудінні виразно чути кожний серця постук. Угору линуть звуки ,,Заповіту", схиляється ввесь натовп на коліна. Судилось буйним степом половіти тобі в віках минулих, Україно. Благословись тепер скоряти шторми і мармур непіддатливий тесати, в устроєні, тверді, несхитні форми навчись державну бронзу відливати! Із збірки „Попіл імперій" Яка краса — відродження країни... Поет відчув наснагу днів пам’ятного 1917 р. ще тоді, а в світлі іскри Божої побачив красу, що зринала високо понад турботи й хаос, недостатки й ворожі зазіхання... З перспективи 50і л іт поглянемо на Україну 1917 р. Валився бо тоді не тільки лад ославленої „тюрми наро дів", але й никнув під ударами подій дух рабства, що його плекала доба неволі і безправ’я. Українська Цен тральна Рада, створена 20. березня 1917 p., цей перший парлямент, речник волі українського громадянства, був потверджений Українським Національним Конгресом, ви разником волі народу. Щабель за щаблем — здавалось із небуття — підносився народ до світла волі. Луною пронеслись по просторах України слова трьох універса лів, що знаменували процес від автономії до самостій- ности і готували акт державної суверенности 22 січня 1918 року. Пробу гартованої сталі видержала юна Українська Держава тоді, коли того ж 1917 р. прийняла вона визов ворога і стала на прю з большевицькою Москвою, коли та виповіла Україні війну. Україна боролась, а рівночасно порядкувала життя унутрі, бо ж творення держави — це процес многосторонній і многобарвний; він мав охопити цілість життя народу; в культурі, науці, освіті, господар стві. Немов життєдайність землі відізвалась під весняними дощами: оформлюються рідні наукові установи, виходить історія українського письменства Сергія Єфремова, дзве нить поезія з відблисками сонця волі, відкривається в Ки єві перша українська гімназія. Ніхто не зважає на крайні недостачі. Нехтує ними й українська жінка. Вона всюди є і всюди діє, як спів творець української держави. Вечорами при каганцях, за кулішем, як одинокою стравою, гарячково працюють групи києвлян — укладають нові програми й підручники, складають словники, — часто під обстрілом, в уривках часу, ночами, бо дні за короткі, а свобода владно гряде і вимагає праці і труду народніх умів. Як рівноправні членки увійшли наші жінки в Цен тральну Раду — одинадцять їх, а Людмила Старицька- Черняхівська і Зінаїда Мірна до виконного її органу — Малої Ради. Відродилась тоді й рідна Українська Церква, вираз християнського світогляду і совісти українського народу. Любов’ю гарячого серця огорнула ї ї українська жінка. Вона знала, що воскресне її країна так, як із страждань і мук і смерти воскрес Ісус Христос і опромінив віки грядучі вірою у перемогу любови, і правди, і життя над темрявою й небуттям. Задивлені в майбутнє, чуємо й ми піднесене дихання тієї доби і віримо, що збудуться слова Ю. Клена: „На Україні мов Великдень ясний, Там сонце вже ніколи не загасне..." НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1967 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
