Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ірина Лунів Панна Вандзя і Гриць Гумореска, відзначена на 7-му Конкурсі СФУЖО — Та чого товчеш ся, як М арко по пеклі? — густим басом гукнув Василь, не піднімаючи голови з-над книжки, над якою потів щ о ночі, щ об хоч трохи вивчити ту трудну мову, що без неї — пи сав його дядько з Америки — важко йому прийдеться жити в новій країні. — Ох, яка ж чудер нацька та химерна ота мова! Вже багато з прочитаного зрозум ієш , але ніяк не вимовиш його, хоч як і крути язиком. Та — треба: ли сти дядька, підсилені час від часу зелененькими долярами, були єди ною тепер потіхою по втраті дів чини, що потоптала його гаряче серце і, не зваж аю чи на його про хання, таки записалася до Кана ди. А відомо ж, що кож ну при стань, куди причалить корабель з біженцями, облягаю ть багаті ж е нихи. Й ого М аруся напевне від разу попаде в око якомусь бага чеві та пропаде для Василя навіки. Вже й сюди приходили до неї, як і до інших дівчат, листи від таких палких конкурентів, що на сліпо обіцюють усякі достатки, хоч би прийш лося жити на найбільш з а сніженій фармі далекої Алберти чи Саскачевану. Знав Василь те пер про ту країн у багато, пильно студіював мапу та зі зловтіхою бачив уж е в уяві образ, як його М арусю везуть собаками в далекі загублені простори, ніяк не д о пускаю чи до себе думки, що в цій величезній Канаді було б і більш сприятливе місце для його невір ної дівчини. Хай карається, нехай з тугою згадує табір і Василя! Ні, він не в силі сьогодні зі брати думок на отій нудній гра матиці, а до того ще той Гриць переш кодж ає, спокою не дає. Ви стукує чоботиськами по кімнаті, ш елестить якимись паперами — мабуть, заліз до своєї дорогоцін ної пачки від дбайливої тети з Америки й ш околяду з неї виби рає. — Ти куди в таку плю ту виби раєш ся? Та ж чоботи в болоті загубиш ■—■ з пересердям уж е го ворив Василь. А тут з глибокої пітьми, що залягла кутки їхньої просторої кімнати, обізвався ще Іван, що пролеж ував на ліж ку ці лими годинами, повернувш ися із праці, що десь таки дістав. — А ти хіба не знаєш , куди він м андж ає? Та ж на лекцію до Ван- дзі — от, як чепуриться ще й ки шені усяким добром набиває! І він затягнув високим тенор ком: „Носив сало, носив свічки, носив м’ясо, черевички..." Тут уж е Гриць не втерпів: — Та яке вам діло до мене? Іду, куди мені хочеться. І куди мені треба. Д оговорився на лек цію, а ще й листа мені треба по- англійськи написати. І чого тут чіплятися? — Ну, ну, ти вважай, щоб не застряг у то ї Вандзі; — знаємо Із Відкриття Музею Нар. Творчости в Ню Йорку: Пп. Стефанія Пушкар, голова СУА і Милдред Рабине, голова Над. Ради Жінок Америки при станку з писанками. F ro m th e opening of th e F olk A rt M useum in N ew Y ork C ity: M rs. S tefan ia P u sh k a r, UNW LA P re sid e n t and M rs. M ildred R obbins, P re si d en t of th e N atio n al C ouncil of W om en a t th e stan d w ith E a ste r eggs
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
