Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ПАННА ВАНДЗЯ І ГРИЦЬ (Закінчення зі ст. 6) же в буквальному розумінні цих слів (бо сидів він коло стіни, а відворот замикала його вчитель к а), то може він вийшов би якось із цього становищ а... А так, не лиш алось йому нічого, як палко віддати поцілунок, коли панна Вандзя обвила його шию руками... — Я так і здогадувалася, що мене кохаєш — прош епотіла дів чина, відразу ж переходячи на ,,ти “. А коли приголомш ений Гриць мовчав, докинула: — Ви ходить, що до Америки ми п о їд е мо вже разом, правда? Гриць почув нагло такий тягар на серці, як ще ніколи в житті і такий страх, якого не мав навіть під Бродами. Потім, були ще розмови й ви питування про тегу в Америці, про різні зв ’язані з виїздом ф ор мальності та пляни. Але до краю збентеж ений Гриць уж е тільки пасивно реагував на все, а коли Вандзя, піднявшись із-за стола, зробила йому місце до виходу, він ш виденько розпрощ ався, цілу ючи м’яку ручку та не вийшов, а вибіг з кімнати і кинувся в піть му, що окутала вже табір. Ішов Гриць з почуттям в’язня, що вирвався з тюрми, і якщ о б грязю ка не спинювала його кро ків, на крилах, здавалося б, летів би до своєї вбогої таборової кім нати. По дорозі думки ставали сп о кійніші, більш з ’ясовані. Щ о це з ним діялося? Чи міг він колись сподіватися, що така панна Ван дзя, в якої забігав ласки сам ко- мандант, могла в ньому, в Грице ві закохатися? Він, такий собі звичайний хлопець, що ледве про сунувся крізь якийсь матуральний курс, щ об сяк-так пролізти ту т а борову матуру, він що — хоч був, правда, безстраш ним дивізій- ником і добрим пластуном — не уявляв собою нічого. Чекає на ту пачку з Америки, як на спасіння, ділиться нею, правда, чесно з товариш ами, щ ось там і тій вчительці часом приніс, але де-де він міг подумати, що таке йому з нею трапиться! І яка палка вона... У бараковій кімнатці хлопці ще не спали й привітали його голос ним сміхом. Чи не загубив він там чобіт — а, що ще важніш е, — чи не за гу бив там остаточно свого серця? Чи панна Вандзя вже виявила йому своє кохання? Так собі хлопці покепкували з бідного Гриця. Ні, нічого їм не скаже, знає тільки, що на таку гарячу, безкорисну лю бов він м у сить відповісти такими самими по чуваннями. З такими думками Гриць заснув твердим, молодечим сном. А товариш і ще далі — уже тепер пошепки — говорили, якусь раду радили... На другий день по цій Грице- вій пригоді десь уж е під вечір з ’я вився в таборі стрункий, вродли вий, чепурно вдягнений молодець, що навернув просто до польських бараків і став розпитувати про панну Вандзю. У нього до неї пильне діло. Панна Вандзя, завж ди готова на прийняття гостей, прибрана і під мальована, дуж е радо привітала нового гостя, а ще більш зраділа, коли довідалася, з чим він до неї приходить. Ось він поляк, братня душ а, ш укає когось, з ким міг би щиро поговорити, а що в місті, де він живе приватно вже від кількох тижнів, не найшов нікого, то „осмілився" прийти до н еї: він чув про неї так багато доброго! При тому, в нього є теж діло: хо тів би написати до сестри, що ще перед війною виеміґрувала до Америки і там уж е доброго майна придбала. На. підсилення свого прохання помогти йому з цим ли стом, він відразу ж зручним р у хом поклав на столі два зелені п а пірчики, два всесильні доляри. О чарована усім тим Вандзя відра зу зрозум іла, що має перед собою не будь-якого там хлопця, а з д о брим майбутнім, забезпеченого, гладкого, та ще й „р о д ак а“. Сяю чи вся привабливою усмішкою, що її вміла завж ди вичарувати на свої намальовані усточка, вона завела з ним розм ову людей з того самого середовищ а, з тієї самої „сферив якій колись ж и ла. Як квітка до сонця розгорн у лося її серце до нового знайом о го. Відчуваючи на собі захопле ний погляд молодця, вона стала перечитувати лист, від його дале кої сестри. З нього довідалася — були два великі будинки у Філя- дельф ії, ще й крамниця, а до то го, вона не мала коло себе нікого близького — чоловік помер, а ді тей не було. І відписуючи на ли ста, Вандзя вже була певна, що він, — цей брат багатої амери канки, цей з тугою даремне вичі куваний вибранець, ш укатиме до ріжки до її серця. Він і просив її написати в тому листі, що перед виїздом дуж е бажав би одруж и тися, вже йому й пора, а він чув, що американки вже надто веред ливі, розпещ ені. Він ожениться тільки з полькою ... Хотіла ще Вандзя погостити чаєм нового гостя, але що він д у же поспішав, почастувала його тільки гарно на тарілці розлож е- ною ш околядою — вчорашнім по дарунком від Гриця. ■—- А звідки ж у вас такі смачні речі? Такого і в місті не діста неш, поцікавився ще гість. — Н айш овся у мене, бачите, такий адоратор, що світа за мною не бачить, але я вже дала йому пізнати, що це безнадійне. Він, знаєте, гарний хлопець, ще й з добрими виглядами в Америці, але молокосос — тут скривила усточ ка — українець... В очах нового знайомого за блиснули якісь іскорки, але пога сли так скоро, що панна Вандзя їх і не помітила. І несподіваний гість, разом з нею посміявш ися над „зухвалим " поклонником, по прощ ався, складаючи на руці пан ни Вандзі міцний, довгий поцілу нок та домовившись зустрінутися таки ж на другий день. А що того дня мала відбутися лекція з Грицем, то Вандзя, не думаючи довго, приліпила на дверях кар- то ч к у : „Л екції сьогодні не буде ■— д у же зайнята". Відійшов Гриць від дверей з д у же збентеженими почуваннями, а все ж переваж али в них почуття відпруження, полегші. Щ е раз приходив до Вандзі но вий поклонник, щ е раз ясніла бі лою плямою карточка на дверях, що лекції не буде. Гриць, що після останньої з у стрічі ходив задуманий і приго ломшений, якось повеселіш ав. Він покинув ходити в бараки на дру- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
