Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
БУЛЬКА: Ого, он як! Життя, ка жеш? Видно, то не такий уже й по ганий бізнес, коли з нього жити можна. Може... може б і я тим зай мався? ПОЕТ: Ти? БУЛЬКА: А чого ж і ні? Я все можу. Хіба мало роботи перейшло через мої руки за останні роки емі грації? І фото, і щітки до зубів, і куряці яйця... всього й не перелічиш. Тепер я зупинився на перепродажі домів, — найкращий прибуток дає. ПОЕТ: Ти, як видно, майстер на всі руки. БУЛЬКА: Життя навчило. Чого тільки я не робив! А книжку напи сати — це мені як раз плюнути, щи ро кажучи. ПОЕТ: Та невже? БУЛЬКА: А що ж там такого осо бливого. І видатки невеликі: папір дешево коштує. Сідай собі і пиши. ПОЕТ: Цікава твоя філософія, Іва не. Тільки ж це теорія, а на практиці воно трохи інакше буває. Ти ось по пробуй колись написати... ну, бодай п’ять сторінок. БУЛЬКА: За п’ять сторінок я і не буду братись, а от за п’ятсот, а то й тисячу візьмусь з охотою. Тільки ти скажи мені по-просту, як старому другові: скільки долярів на рік чи стого прибутку дає тобі твоя книж ка? ПОЕТ: На жаль, про прибутки ні чого не можу тобі сказати, а про видатки, коли хочеш — можу, бо видав книжку цього разу власним коштом. Саме тому й хочу просити тебе... БУЛЬКА (перебиває): Просити? О-о-ой, знову кольки взяли... І в двері хтось стукає. То ти не довго, в кількох словах. ПОЕТ: Може б ти згодився взяти в мене кілька примірників книжки? БУЛЬКА: Нащо мені кілька? І од ного досить. ПОЕТ: Один тобі, а решту може б ти продав між знайомими? БУЛЬКА: Воно так, звичайно, як ти кажеш, але... як це зробити? ПОЕТ: Я міг би навіть сьогодні заїхати до вас і... БУЛЬКА: Ні, ні, сьогодні не при їзди! Через кілька годин, вже навіть хвилин, ми з дружиною Їдемо до Ка нади, в гості до ЇЇ тітки. Он вона вже кличе мене. ПОЕТ: Хто, тітка? БУЛЬКА: Так... Та ні, не збивай мене! Тітка є в Канаді, а це дружина кличе. Чуєш, гукає так ніжно: Джо- нику, Джонику... ПОЕТ: Щось не чую такого. БУЛЬКА: Бо це аж з третьої кім нати. О, знову кличе! ПОЕТ: То може я зайду до вас, як повернетесь з Канади? БУЛЬКА: Так, як повернемось. Ти чекай мого телефону. Як тільки ми повернемось, я тобі одразу ж і поте лефоную. А покищо — бувай здоро вий, я поспішаю! (Булька поспішно вішає слухавку й наливає нову склянку пива). ПОЕТ: Бувай і ти здоровий! (бере книжку, тулить до грудей). Книжко моя, книжко, друже безталанний! Ві тають нас не так, як хотілось би... Не теплим дружнім словом, а холод ною байдужністю. Проте не може бути, щоб усі були такі, як цей, не може бути! Ми ще знайдемо, книж ко, тих, хто нас шануватиме й люби тиме, обов’язково знайдемо! Але — на все потрібно часу й терпіння... (знову проглядає адресар). БУЛЬКА (витирає з чола хустин кою піт) : Ху, аж у піт кинуло, ледве одробився від нього. Ще трохи — і він би позичав у мене гроші. І де він узявся на мою бідну голову зі своїми книжками? Що він собі ду має? Тут у мене саме тепер такий бизнес довкола, що й дихнути ніко ли, а він про книжку. Ще якби мені з того якась користь була — то інша справа, а так... нема дурних! Джон Булька вже давно нічого не робить без користи й довго він чекатиме, аж я повернусь з Канади, ой довго! А добре це я придумав з тіткою і Ка надою. У мене така фантазія, що я сам міг би книжки писати, аби хо тів... Але я людина розумна й дур ницями не займаюсь. (Вкинувши щось до рота, Булька виходить). ПОЕТ: Звернусь тепер до адвоката Луцького. Він — добра людина, на певне згодиться допомогти. Аби тіль ки не натрапити на його дружину, бо вона може пошкодити всій справі. (Знову бере слухавку: дзвінок — і до третього столика підходить пані Луцька). ЛУЦЬКА: Галло! ПОЕТ: Чи можу я говорити з адво катом Луцьким? ЛУЦЬКА: Не тільки ви, але навіть я, його власна дружина, не можу з ним говорити, бо його нема вдома. ПОЕТ: Тоді я потелефоную іншим разом. Вибачте, що потурбував. ЛУЦЬКА: Хвилинку! Хто це гово рить? Дуже знайомий голос... ПОЕТ Не думаю, що мій голос був вам дуже знайомим, бо ми з вами лиш раз бачились. ЛУЦЬКА: Ах, це ви, поете ясно окий! Бачите, я вас одразу ж пізна ла. Це правда, що ми з вами лише раз бачились, на вечері у панства Дубровських. Але... ви маєте таке незвичайне обличчя і такий чарівний голос, що досить одного разу, аби запам’ятати їх на все життя. ПОЕТ: Вибачте... Не буду вас біль ше затримувати. ЛУЦЬКА: Ви мене не затримуєте, я нікуди не поспішаю і мені дуже приємно поговорити з вами (вдивля ється в люстро). ПОЕТ: О котрій годині міг би я потелефонувати вашому чоловікові? ЛУЦЬКА: А в якій справі? Чи не можу я його замінити? ПОЕТ: Не думаю. ЛУЦЬКА: Але все таки. Невже та ка велика таємниця? ПОЕТ: Навпаки, зовсім ні. Я не так давно видав нову книжку і хотів би просити вашого чоловіка... ЛУЦЬКА (перебиває): Ах, як ці каво! А про що ви написали? Є в ній, у цій вашій новій книжці, пікант ні моменти? ПОЕТ: Не знаю, що саме ви маєте на увазі. ЛУЦЬКА: Не будьте наївним! Я маю на увазі в першу чергу кохання. Щоб він, головний герой, був мужній і сильний, як... як Тарзан, наприклад. Так, так, як Тарзан! Ах, це мій улюб лений герой! Я вже стільки років мрію зустріти Тарзана в житті!.. ПОЕТ: Мушу вас розчарувати, па ні. У моїй книжці Тарзана нема і вза галі я потелефоную іншим разом. ЛУЦЬКА: Ні, ні, пождіть, ми ще не скінчили нашої розмови цим ра зом. Отже, щодо вашої нової книж ки... Якщо нема в ній Тарзана і пі кантних моментів, то бодай трагічні моменти є в ній, чи також нема? ПОЕТ: Найкраще буде, коли ви прочитаєте книжку і самі побачите... ЛУЦЬКА: Звичайно, звичайно, при першій нагоді я прочитаю її... Як матиму вільний час... Але я згоряю від нетерпіння вже тепер довідатися про трагічні моменти. ПОЕТ: Наприклад? (Продовження буде) 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
