Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ніна Наркевич Маленький „крикунчик44 Мама була в кухні, коли Дми трик увірвався туди, як вихор. — Мамусю! Відгадай, що я знайшов?! Малюсі-неньке пташат ко! Це коло сусідської хати, де ремонтували дах. Мабуть робіт ники зруйнували гніздечко! Бідне пташенятко! Воно є майже голе, без пір’ячка. Жалібно пищало- та роззявляло свій великий жовтий дз«юб. — Трудно буде його мамі знайти свого синочка, не думаю, щоб пташенятко змогло вижити без догляду своєї мами — сер йозно сказала Дмитрикова мама. —- Мамусю любенька! Дозволь мені спробувати виглядіти це пта шенятко. Очі в Дмитрика повні сліз — так благали маму. —- Добре синочку, спробуй, я буду тобі допомагати, але ж ти знаєш, що в мене дуже мало ча су. Ти мусиш сам годувати пта шенятко та чистити клітку. Так почалося нове життя пта шечки, що її назвали „Крикун- чиком“. Це справді бую дуже га ласливе та клопітливе створіння, але Дмитрик добре доглядав його і „Крикунчик" з кожним днем ро бився все більшим. Дмитрик знай шов у садочку- стареньке тростин не кубельце, поклав туди пухна стої ватки і зробив захисне лі жечко для Крикунчика. — Тепер віїн буде думати-, що то мама гріє його своїм пір’яч ком, — дуїмав хлопчик. їжу для Крикунчика перший раз- приготу вала Дмитрикова мама, а потім хлопець сам вже її готував. Це був дрібно посічений жовток з круто- звареного яєчка, розміша ний з молоком. В цю рідину хло пець мочив шматки білого хліба, а. тоді маленькими щипцями ки дав їх до дзьобика голодного пташка, що ввесь час його роз зявляв. Через кілька тижнів тільце ма ленького пташати стало вкривати ся пірячком. З великим зацікав ленням хлопець слідкував за всі- ми змінами, що поступово відбу валися <в Крикунчика. ЗпочатКу мама та Дмитрик думали, що пта шенятко — молодий шпачоїк, по тім думали — синичка, але коли все тільце вкрилося пір’ячком, то виявилося, що то — простісінь кий горобець. Тепер знов виникла нова тур бота в Дмитрика. Треба було -вже вчити Крикунчика їсти. Хлопець сипав зернятка, стукав пальцем по долішніх лощинках клітки, але пташок не розумів того. Шкіль ний товариш Дмитрика Марк ча стенько забігав подивитися на горобчика. Коли хлопець розпо вів Маркові, що Крикунчик не вміє їсти, той запропонував Дм-и- трикові віднести клітку з пташ кою до його бабуні. — Наша бабу|ня має канарка, що живе у клітці; він дуже добре їсть зерно. Може від нього твій Крикунчик навчиться їсти — ска зав Марко. Зайняття в школі вже закінчи лися, бо почалися літні вакації, Г анна Ч ер і нь ЗАВТРА В ШКОЛУ! В мене радість іна ввесь свіїт — Вже імені тепер п’ять літ! Я ісікачу навколо столу: Завтра їв школіу! Завтра в ш колу! М аю зош ит, маю книж ку — Он леж ать івоіни на л і ж ку — Маю читанку й буїквар, Значить, іспраівжн і й я ш коляр. Хоча бігаю, як вітер, Та вже знаю десять літер, їх навчилась вія татуся, Реш ту в школі я навчуся. Залиш айся відома, лялько! Хоч імені тебе і жалько, Ти іщ е не підросла — І для школи ще мала. а тому на другий день рано хлоп ці віднесли Крикунчика до Мар кової ба-букі. Клітки з пташками поставили поруч, насипали зерна о;бам пташечка,м та налили свіжої водички до мисок, а самі причаї лися та стали слідкувати за пта шечками. Канарок з цікавістю став приглядатися до нового су сіда, але як угледів свіже зерно в -своїй мищині, то злетів на кра єчок та став їсти й мило щ ебета ти. Так виглядало, ніби розмовляв з горобчиком: — Цір-рр Цір-рр! Фю-їть! 'Яка гарна свіжа їжа! Чом не їсиш? Чом, чом? Лети, покоштуй! Смаку/є добре, фю-їть! Крикунчик уважно приглядався до -всього та- -сидів нерухомо, але раптом голосно цвіркнув, ніби відповів: — Цвірінь! Дякую, лю бий пане! Він: рішуче пурхнув з жердки; просто- на краєчок ми- щкін-ки. Дзьобнув раз, другий, а за третім розлупив зернятко та пішла в них обох жвава робота. Один пташок на перебій перед дру/гим лущив насіння та обоє за доволена запивали свіжу їж у сві жою водою. Лекція -скінчилася. Дмитрик подякував Маркові за допомогу та щасливий поніс свого Крикунчика додому. Літні вакації минали швидко. За два місяці з Крикунчика виріс молодий гарний горобчик, а жов ті ку'точки дізьоібика стали тем ніти. Одного разу, як Дмитрик повернувся з прогулянки, він не знайшов свого пташка в клітці. Видно він не причинив щільно дверцят, а пташок вислизнув з клітки і десь заховався. Довго Дмитрик шукав свого вихованця, бо боявся, щоб киця його не зло вила. І коли вже доібре втомив шись, хлопець став на хвилину серед кімнати, то почув тріпотан ня крилець і не счувся, як гороб чик пурхнув із високої шафи про сто йому на плече. Щ о то була за втіха! Поперше тому, що го робчик знайшовся, а подруге то му, що він наочно показав свої здібності літати. З того часу 22 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
