Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Шите інтерв’ю Дещо про Наталю Пилипенко 'Над Десною-, тією „зачарова ною" рікою народилаїсь вона. У старовинному Чернігові пройшли її дитячі роки. В атмосфері війни й резолюції розквітла її юність. А те, що перерішило її життя, сталося ненадійно. Чернігівська ,/Пр освіта" ставила театральні ви стави й молоденька гімназистка прийшла 'послухати проби. /Підго. товіляїли „Мартина Борулю". Аж ось неув’язка ’ з тим, що „артист ка", яка мала грати Марисю, не явилась. Безцеремонно притягну ли її до гурту, встромивши ролю в руки. І вона стала грати... Так воно почалось. Потіім пішли інші вистави й інші ролі. Аж вкінці „Чорна Пантера" Винниченка дала молодіїй дівчині певність, що вона призначена для сцени. Та цього було мало. Бо' від драмгуртка „Просвіти" до справ жнього театру велика відстань. Як поконати її провінційній панночці ібез сценічного вишколу та зв ’я з ків? Але в вісімнадцять літ немає ні чого неможливого. Гімназія вже залишилась позаду, а перед нею відкрилась дорога до університе ту. То ж ясно, що треба виїхати до Києва. А там, думалось, уже доб’ємося свого. Тим більше, що в жіурналі „М узагет" була опо вістка Лесія Кузбас а про те, що в Києві постав Перший Драм. Театр ім. Шевченка, до якого набирають молоді таланти. І так це сталося одного погідно го вересневого дня 1920 р. Моло да дівчина іде Хрещатиком шукати своєї долі. ,Вона іпрямує до універ ситету, але ,на д'умці в неї заява Музагету. І хто б повірив? На перехресті вулиць, там де неве личке С Т О В П О В 'И Щ е , перед нею мелькнуло знайоме обличчя. Це ж Лесь Курбас! ХІіба не він? Такий же самий, як на світлині у Муза- ґе'ті! Вона не сміє цієї хвилини пропустити... Іось „провінційна панночка" пе реборює несміливість і звертається до незнайомого. Це був справді ЛЄс-ь Курібіас. Миле молоде личко його мабуть зіворушило й він спря мував цю адеП’т'ку театрального мистецтва до приміщення Молодо го Театру. Так перерішилась її доля... Молодий Театр постав із студен тів драм, школи Миколи Лисенка. У квітні 1919 р>. він об’єднався з Державним Драматичним Театром і став зватись театром ім. Т. Ш ев ченка. Для молодої діївчинин тут відкрився новий світ. Ставили тут ті ж п ’єси, що й у Чернігові, але як ставили! А „Цар ЕІдип Софок. ля чи „М акбет" Ш експіра це були щаблі, що про них і не мріяла.... А вже коли побачила Курбаса ін сценізацію „Гайдамаків" то глибо ко відчула переродження україн ського театру. А в 1922 р. народжувався „Б е резіль". У Театральній Студії Те- рещенка Курбас приймав акторіів і там молода Наталя пройшла свій іспит. Її прийняли й вона була б ез межно щаслива. Перша п ’єса, що в ній виступила — це був „Жов- теінь“ із Лопатинським, Ігнатови- чем у головних ролях. Але це був тільки початок роботи. Від актора тут багато вимагали й увесь віль ний від проб час треба було при святити студіям. Поставі голосу, фізичній справності тіла, музичній освіті. Праця з режисером проходила дуже цікаво. Курбас не говорив багато гйіід ча'с проб, зрідка лиш п о казував, а ра!дше виявляв, щ о в актора було добре, а що недо статнє. Його сам погляд був ви мовний. Актори його обожали' й тому проби в цій атмосфері про ходили легко. Молода Наталя скоро вжилася в це середовище. Грала в різних п ’єсах, майже не було вистави, в якій не брала б участи. На цей ча'с припадає й її одруження з ви датним актором. Народження доч ки доповнило це щастя. У 1926 р. „Березіль" перенесе но до Харкова. Це час його р о з квіту., коли п’єси Миколи Куліш а наповнили динамікою його само бутній ріст. До п’єси ,,97", щ о її поставили ще в 1922, дійшов „Н а родній М алахій“ у 1927 р. і „Ми. на Маза(йло“ у І 929 р. Цей не повторний час пов’язаний у неї з одним жестом драматурга. Після п’є'си „Нар. Малахій" він зайшов до неї в гардеробу і мовчки її по цілував. Це було найбільше при знання, що його вона перенесла через іціле життя, як згадку і по- дякіу. А потім прийшов розгром „Бе резолю" й її власного життя. Вона пам’ятає, як у 1933 р. Курбас на останній зустрічі з акторами про вів підсумки своєї праці. Це була рокова зустріч, що поклала край великому творчому шуканню р е жисера й його однодумців. А вона пережила тоді своє влас не горе. Чоловік виїхав у кінову експедицію й довго не повертав ся. Вона пішла на кінофабрикіу до відатись про нього і їй брутально кинули в вічі, що він „в pair наро- да“ й тут їй нічого більше не ска жуть... Вона грала ще цілий рік. Неви мовно важко було щ овечора вхо дити в інший настрій і трепетно чекати вісток про нього і про се бе. Аж під час гостинного висту пу в Дніпропетровську довелось прочитати на дошці приказ нар- комоса про своє звільнення з те атру. Повернулась до Києва з дочкою. Найбільше тривожила ї ї думка, що її донечка Діма не зможе вчи тись. Адже родини репресованих тоді суворо переслідували, а дітей „■ворогів народу" позбавляли осві- НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1966 9 Наталя Пилипенко в ролі тьоті Моті в п’єсі Мик. Куліша „Мина Мазайло“ U k ra in ia n actress N atala P y ly p en k o , now resid in g in N ew Y ork
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
