Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
СЛІДАМИ ДОКІЇ ГУМЕННОЇ (Закінчення зі ст. 6) ньої їх схвильованости. Це викли кає тривогу у думках. Думка по. спішна починає шукати чогось по всіх закутках пам’яті — у пере житому, передуманому, прочита ному, баченому у снах — чогось подібного, до чого б можна при рівняти те, що кругом нас. Та де його знайти? Хііба фантастичні по вісті та фільми про інші планети — ■бо на землі нічого подібного ні хто з нас не бачив. Здається, що людина, залишена тут самотньою на довший час, м у сіла б збожеволіти посеред .цих могутніх та мертвих скель. Хіба що вирятувало б її часте спо глядання на небо — воно таке по брано президентом Національного Конгресу, що не йшло по лінії ба жань її батьїка та зустрілося з за кидом ,,:непотизму“. Помимо того, що Індіра мала марку радше лівої політичної орієнтації, вона стро го скритикувала тодішний комуні стичний уряд провінції Кераля і в виолііді того1 .президент Прасад його розв'язав. На чолі суспільної опіки воїна присвячувала велику у- вагу дітям. Була головою Комітету Дитячої Суспільної Опіки і дала почин до засновання групи добро вольців, що В' співпраці з Ю'НІОФ- ом повчає, яік піклуватись дітьми. Джавагарлал Негру 'помер у бе резні 1964 р. Індіра була при ньо му до останньої Хвилини та й не (пролизала слів, як довго тривав похоронний обріяд. Потім біль візяв верх і вона відокремилась, щоб у риданнях виплакати своє горе. Хо тіла відійти віїд публичного жит тя. Та прем’єр Піастрі не допустив до того. Він запропонував їй пост 'міністра загр. справ, що вона не прийняла. Але під його натиском стала міністром інформації, ма буть тому, що це дало їй нагоду дальше бути в контакті з народом. Від того часу Індіра Ґанді стала однією з найбільших популярних жіночих постатей у світі. У пуб- лич'них виступах вона здається стриманого й холодною, але її струнка сильветка, шляхетні ри си обличчя та мальовнича ноша кажуть забути про те. У своїх .по дорожах вона бореться за розви ток і спокій Індії і всюди знахо дить підтримку і зрозуміння. гідне та привітне, як над рештою нгшого щоденного світу. Біліі хма ринки на ньому аж надто наївні для цього краєвиду — краще го дилися б важкі темні хмари. Зупиняємося перед малою об городженою хаткою з дерева. Це своєрідний мавзолей, в якому пе реховуються кістяк динозавра. Й о го залишили у скелі, де знайшли, усунувши тільки верхні частини, щоб відкрити всі кості. А які вони могутні, оті кості, поглянути тіль ки на широчезні ребра, що міль йони років тому знерухоміли В 0- станнім віддиху! Довідуємося, ІЦО в поближжі є ще отакі два ,,мавзолеї“, а взагалі у долині річки Червоного Оленя знайдено вже коло тридцять цілих скелетів динозаврів, що знаходять ся (ПО музеях В С Ь О Г О СВ ІІТ'у. А скіль ки їх ще захованих лежить і ле жатиме, поки атмосферичні впли ви не знищать скелі і не відкриють їх цікавим людським очам- Тоді почнеться довгий, працьовитий та дуже обережний процес видобу вання та консервування крихких костей. Під нашими ногами таки справ жнє цвинтарище пропащого світу — костей, хоч лопатою греби! Та їх не вільно збирати — урядово заборонено. іКрім уряду вони м а ють ще власну сторожу — .густо розкинені низькі кущ і кактусів з довгими закривленими колючка ми. Для непроханих інтрузів >— колючки у пальці, у ті захланні людські пальці, простягнуті по. ек зотичні жовті, червоні чи фіолетніі квітки. Розквітлі кактуси — це є- диний спомин Альберти про той давній час, коли вона ще не знала зими, коли її вкривали пальми та кипариси, а у теплих багнах дрі мали ліниві велетні — динозаври. Та колючки не відстрашують нас, бо ми з тієї нахабної люд ської породи, що все хоче загар бати ДЛЯ! сере. Ми витребуємо цілі кущі кактусів та інших рослин, щоб пересадити їх у власні горо ди. Час на поворот. Знову та сама крута дорога, перед очима вдру ге пересуваються химерно різь блені скелі, тільки у відворотному порядку. Всі вони немов створені для .якоїсь могутньої драми і то му їхня мозчазна пустка дратує та пригноблює. Аж хочеться, щоб з-поза цеЯ скелі-стіни з диким криком вискочили мальовничо прибрані індіяїни... Або щоб на збоччі тої велетенської піраміди появилася трагічна та самотня п о стать нашого ОСьмачки... А може 'Мар’яна Верееоч, нудьгуючи сві том, буде тут шукати розради у прадавньому, що під ногами... А її скарга майбутньому відіб’ється голосною луною від оцих каме нюк... Ми доїхали до місця, де зали шили авта. Починаємо поворот, бо перед нами далека дорога. Думки все ще блукають по .могутніх зари- сах скель, але очі вже сприйма ють зелень піль, дерев, відблиски заходу на дахах. Насуваються сіріі хмари, заслоняють скелі. Зрива ється сильний вітер, розвіває об рази у мозку, і авіта й думки вже йдуть відомими дорогами — до дому. А все ж таки прогулька бУла ду же гарна! КНИЖКОВИЙ ПОДАРУНОК Недавно тому наспіло з Німеччини кілька пачок із книжками. Рівночасно сповістила нас тодішня голова Об’єд нання Українських Жінок п-ні О. Бой- ко-Сулима про цей подарунок. Він по ходить не з засобів ОУЖ, а тільки з його дбайливости й ініціятиви. У приміщенні Українського Вільно го Університету у Мюнхені нагрома дилось велике число книжок, що їх зложили різні видавництва чи окремі люди під час великого переселення. При переїзді університету на нове приміщення треба було цих книжок позбутись, бо там уже не було місця для них. Отже й Об’єднання Україн ських Жінок взяло на себе це нелег ке завдання. Почистивши й упорядку вавши книжки Гол. Управа спакувала їх у відповідні пачки й розіслала сво їм Відділам та й іншим заприязненнм жіночим організаціям. За цю роботу належиться їй щира подяка. У списку надісланих книжок є по пулярні видання, як „Оборона Буші“ Старицького, „Енеїда“ Котляревсько го, „Закоханий чорт“ Стороженка. Бу ло б гарним завданням для наших Гуртків Книголюбів і Відділів СУА — зайнятись розпродажжю їх. Книжка повинна йти між людей! Такої думки були наші посестри за океаном, коли нам їх посилали. А ми повинні це ді лом доказати. 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
