Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зарібкова праця матері Євстахія Гойдиш П о ки д аю ч и рідні сторон и, ми зал и ш ал и все м ат еріял ьн е д об ро, за б и р а ю ч и з со б ою тільки дітей із святим п р и ре ч ен н ям п е р е д Б о гом і Б атьків щ и н о ю , щ о будем о їх б ор он и ти п ер е д ко ж н о ю н е б е з п екою . Ш а л іл а во єн н а зав ірю ха, був тер ор , був голод, б у л а н еб езп ек а інш ого роду. Н ад нами висіла з а гр о за см ерти — і ми у зб р о ю в а - ли сь у силу, ви тривалість. Вся наш а у ва га б ул а сп рям о ван а на те, я к зб е р е гт и н аш е існування. І ми ч асти н н о виходили п е р е м о ж но з того. І ось дол я к и н ул а нас у чуж і, н езн ан і нам світи. І та к я к ті м а ленькі ко ра бл и к и , ми виплили на ч уж е, р о з б у р х а н е м оре. З і всіх сторін в д ар яли в нас хвилі, з а л и вали нас своєю н е п е р е м о ж н о ю силою . С кільки разів нам з д а в а лось, щ о в ж е о сь-ось потон ем о! І зн ов ми ви рин ал и і зн ов з н а х о дил ись на поверхні. Х то з нас не п ам ’я т а є п ерш и х місяців у новій к р а їн і п о с е л е н н я? Х то з нас не провів д ов ги х годин на п ос е р е д н и ц тв а х праці, де на нас диви ли сь та к х ол о д н о й б е з сердечно, а в о чах п ри й м аю ч ого у р я д н и к а бул о тільки одне заін- т е р е с у в а н н я : — С кільки вам літ? Чи сильні ваш і м’я з и ? Н аш и м чоловікам д ал е к о т я ж ч е б ул о зн ай ти в п о ч ат ках п рац ю . І ж інки почал и доп ом агати. Ц е с т а лося, та к би мовити, п он ево лі та з ко н еч н о сти . М ай ж е не бул о г о ну до зб а га ч у в а н н я , а тільки б а ж а н н я д оп ом огти родині. І ту т п о ч ат о к то го зла, щ о про н ього б уд ем о говорити. Ж ін к и -м а тер і стали п рац ю вати. З р а з у зд ав ал о ся, щ о це п отр и в ає ли ш кіл ька місяців. Н аш і д о м а гання і ж и т т єв а стоп а були сп о чатку скром ні — і без вели ки х зу с и л ь м о ж н а б ул о за р о б и т и на п ро ж и ття. П отім з бігом ч асу зма- тер іял ізов ан и й світ своїм питом им тягар ем п ри д ави в нас. І п оч ал о р ости б аж ан н я, одне за одним — б аж ан н я дор івн яти к р о к у други м або щ е й п ер е гн ати други х. А ді ти — родина, п ро ц е вж е не с т а вало ч асу дум ати. І в то м у х аосі т р е б а відрізнити кілька родів за р іб к о в о ї п рац і м а терей. Б у л а ж ін ка-м ати , щ о б ул а зм у ш е н а зай н ят и с ь за р іб к о в о ю п рац ею , бо не бул о д р у г о ї особи, я к а м огла б ї ї заступ и ти . Ц е б у ли ж ін ки -вдови , ж інки, щ о їх ч о ловіки нездібн і були з о гл я д у на лихий стан з д о р о в ’я п рац ю вати, ж інки, щ о їх чол ов іки кінчили студії. І м ай ж е б ез ви й н ятк у всі ті ж ін ки ви ховали свої діти з р а з ково. Н іякі м атеріяльн і д о б р а не затьм ил и їх ума. В они, свідомі с в о єї в е л и к о ї відповідальности, вміли п огод ити п рац ю з в и х о в а н ням дітей. Д р у г и й тип м атерей — ц е такі м атері, щ о п р и їх а л и сю ди вж е з д ор ос таю ч и м и дітьми. Д іти скоро п очал и б у д у в а ти своє вл асн е ж и т тя, а п ере д ними ви р осл о п и т а н ня, хто за б е зп е ч и т ь їх старі літа. Чи б уд е так, я к то б у л о колись, щ о батьк о-м ати — це почесні ч лени р о д и н и ? І той страх, щ о б не стати т я гар ем вл асн и х дітей, п хн ув м атерей до з а р о б іт к о в о ї праці. А ле вони були свідомі с в о є ї відп овідальн ости за ви х ова н н я дітей і сповнили свій о б о в ’язок. Т ретій тип м атере й — ц е ті, щ о їх чол овіки з а р о б л я ю т ь вповні на д о б р и й п ро ж и то к, але вони з о- лівцем у р уц і о бчи сляю ть, щ о їх ти ж н ев и й з а р о б іт о к п ри н есе щ е д о д а т к о в у сум у в хату, а за п і кл у в а н н я дитини на ти ж д е н ь т р е ба зап л а ти т и м ен ш е — о т ж е л и ш а є т ь с я щ о с ь „ н а ч и сто ". С кіл ь ки вон а щ е зм о ж е н аку п и ти р і чей для дом у, а п ереду сім для себе, а щ о н ай важ н іш е — вона б уд е сам остійна і зм о ж е зр об и ти з тими гріш м и все, щ о за б а ж а є . Ч етве рти й тип — це ж ін ка н а скрізь зм ат ер ія л ізо ван а, я к у з а сліпило б аж ан н я я к н ай б іл ь ш е з а р обити гр ош ей, в я к о ї н ем ає ін ш о ї дум ки, лиш гр ош і — зд о б у ти їх більш е, б ільш е ніж має їх с у сідка, щ о ж ив е п ор уч н ап рав о чи наліво. і над тими останнім и двом а т и пами ж ін о к я хотіла б спинитися н ай довш е. Х отіла б п ри кладам и з ж и тт я н асвітлити си туац ію тих бідних дітей, щ о їх м атері з а л и ш или в и х о в у ва ти сь самим, або підкинули ч уж и м лю дям , часто невідповідним для т а к о ї справи або я к и х п оки н ул и на б ру д н у , з а см ічену ву л и ц ю — свідомі чи н е свідомі свого вел и ко го зл о ч и н у . К о ж н о м у з нас ясно, щ о до ви х о ванн я дитини мати й б атьк о к о нечно потрібні. К о ж н о м у з нас ясно, щ о відсутність м атері п о в ний д ен ь від’єм но в п л и ває на п с и хічний р о зв и т о к дитини. П р и г а д у ю ть с я мені слова о дн ієї с т а р е н ь к о ї пані, щ о ск азал а мені р а з: „ К о л и мені зл е в ж итті, тоді я ста р аю с я зн ай ти сам ітний ку то к, п ри м и каю очі й д ум к ою в е р та ю с ь д алеко , далеко, аж у літа свого д итин ства — і тоді я бач у р о д и н ний дім, б атьк а-м ам у і та к у ід е а л ь н у гарм онію ! Т оді з а б у в а ю все зло, щ о є д о в к р у ги м ене і л е гш е мені зн оси ти всі п ри крощ і. Чи той скром ний п ри кл ад не к а ж е нам, щ о ко ж н а мати п о в и н на дати це щ а с т я св о їй дитин і? Чи не повинні ми гл и б о ко з а с т а н ов ити ся над тим, щ о б дати й н а ш им дітям таки й спогад, так е п е р е ж и в а н н я ? Щ о б колись, у п ізні ш о м у ж итті це м огло за х о р о н и ти їх від п ри к р ощ ів та втрати р ів н о ваги. Ч и м о ж е дитині дати те щ а с т я т ак а мати, щ о п е р е й н я та го н и т вою за п ри єм н остям и чи х в и л е в и ми з а б а г а н к а м и ? А бо так а мати, щ о д ає п е р е в а г у м о де рн о у м е б льованій хаті з усіми вигодам и над п огідн ою ат м о с ф е р о ю в р о дині? Д и ти н ство — ц е п ідстава в и х о вання. Ц е ф о р м у в а н н я з м ’я к о го м ат еріялу так о го ти п у лю дини, я ку зум ієм о зр об и ти . К оли ми свідомі ц ього в е л и ко го п о к л и к а н ня і коли в нас д итин ство бул о правильн е, тоді схочем о з а с т о с у вати це й супроти н аш и х власних дітей. В ізьмімо, наприклад, цей період ви хованн я, щ о зв е ть с я „віком п и т ан ь ". У д уш і дитини р од и ться безліч п итань і сумнівів. О б о в ’яз- НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
