Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зарібкова праця матері Євстахія Гойдиш П о ки д аю ч и рідні сторон и, ми зал и ш ал и все м ат еріял ьн е д об ро, за б и р а ю ч и з со б ою тільки дітей із святим п р и ре ч ен н ям п е р е д Б о гом і Б атьків щ и н о ю , щ о будем о їх б ор он и ти п ер е д ко ж н о ю н е б е з п екою . Ш а л іл а во єн н а зав ірю ха, був тер ор , був голод, б у л а н еб езп ек а інш ого роду. Н ад нами висіла з а гр о за см ерти — і ми у зб р о ю в а - ли сь у силу, ви тривалість. Вся наш а у ва га б ул а сп рям о ван а на те, я к зб е р е гт и н аш е існування. І ми ч асти н н о виходили п е р е м о ж но з того. І ось дол я к и н ул а нас у чуж і, н езн ан і нам світи. І та к я к ті м а ленькі ко ра бл и к и , ми виплили на ч уж е, р о з б у р х а н е м оре. З і всіх сторін в д ар яли в нас хвилі, з а л и вали нас своєю н е п е р е м о ж н о ю силою . С кільки разів нам з д а в а лось, щ о в ж е о сь-ось потон ем о! І зн ов ми ви рин ал и і зн ов з н а х о дил ись на поверхні. Х то з нас не п ам ’я т а є п ерш и х місяців у новій к р а їн і п о с е л е н н я? Х то з нас не провів д ов ги х годин на п ос е р е д н и ц тв а х праці, де на нас диви ли сь та к х ол о д н о й б е з сердечно, а в о чах п ри й м аю ч ого у р я д н и к а бул о тільки одне заін- т е р е с у в а н н я : — С кільки вам літ? Чи сильні ваш і м’я з и ? Н аш и м чоловікам д ал е к о т я ж ч е б ул о зн ай ти в п о ч ат ках п рац ю . І ж інки почал и доп ом агати. Ц е с т а лося, та к би мовити, п он ево лі та з ко н еч н о сти . М ай ж е не бул о г о ну до зб а га ч у в а н н я , а тільки б а ж а н н я д оп ом огти родині. І ту т п о ч ат о к то го зла, щ о про н ього б уд ем о говорити. Ж ін к и -м а тер і стали п рац ю вати. З р а з у зд ав ал о ся, щ о це п отр и в ає ли ш кіл ька місяців. Н аш і д о м а гання і ж и т т єв а стоп а були сп о чатку скром ні — і без вели ки х зу с и л ь м о ж н а б ул о за р о б и т и на п ро ж и ття. П отім з бігом ч асу зма- тер іял ізов ан и й світ своїм питом им тягар ем п ри д ави в нас. І п оч ал о р ости б аж ан н я, одне за одним — б аж ан н я дор івн яти к р о к у други м або щ е й п ер е гн ати други х. А ді ти — родина, п ро ц е вж е не с т а вало ч асу дум ати. І в то м у х аосі т р е б а відрізнити кілька родів за р іб к о в о ї п рац і м а терей. Б у л а ж ін ка-м ати , щ о б ул а зм у ш е н а зай н ят и с ь за р іб к о в о ю п рац ею , бо не бул о д р у г о ї особи, я к а м огла б ї ї заступ и ти . Ц е б у ли ж ін ки -вдови , ж інки, щ о їх ч о ловіки нездібн і були з о гл я д у на лихий стан з д о р о в ’я п рац ю вати, ж інки, щ о їх чол ов іки кінчили студії. І м ай ж е б ез ви й н ятк у всі ті ж ін ки ви ховали свої діти з р а з ково. Н іякі м атеріяльн і д о б р а не затьм ил и їх ума. В они, свідомі с в о єї в е л и к о ї відповідальности, вміли п огод ити п рац ю з в и х о в а н ням дітей. Д р у г и й тип м атерей — ц е такі м атері, щ о п р и їх а л и сю ди вж е з д ор ос таю ч и м и дітьми. Д іти скоро п очал и б у д у в а ти своє вл асн е ж и т тя, а п ере д ними ви р осл о п и т а н ня, хто за б е зп е ч и т ь їх старі літа. Чи б уд е так, я к то б у л о колись, щ о батьк о-м ати — це почесні ч лени р о д и н и ? І той страх, щ о б не стати т я гар ем вл асн и х дітей, п хн ув м атерей до з а р о б іт к о в о ї праці. А ле вони були свідомі с в о є ї відп овідальн ости за ви х ова н н я дітей і сповнили свій о б о в ’язок. Т ретій тип м атере й — ц е ті, щ о їх чол овіки з а р о б л я ю т ь вповні на д о б р и й п ро ж и то к, але вони з о- лівцем у р уц і о бчи сляю ть, щ о їх ти ж н ев и й з а р о б іт о к п ри н есе щ е д о д а т к о в у сум у в хату, а за п і кл у в а н н я дитини на ти ж д е н ь т р е ба зап л а ти т и м ен ш е — о т ж е л и ш а є т ь с я щ о с ь „ н а ч и сто ". С кіл ь ки вон а щ е зм о ж е н аку п и ти р і чей для дом у, а п ереду сім для себе, а щ о н ай важ н іш е — вона б уд е сам остійна і зм о ж е зр об и ти з тими гріш м и все, щ о за б а ж а є . Ч етве рти й тип — це ж ін ка н а скрізь зм ат ер ія л ізо ван а, я к у з а сліпило б аж ан н я я к н ай б іл ь ш е з а р обити гр ош ей, в я к о ї н ем ає ін ш о ї дум ки, лиш гр ош і — зд о б у ти їх більш е, б ільш е ніж має їх с у сідка, щ о ж ив е п ор уч н ап рав о чи наліво. і над тими останнім и двом а т и пами ж ін о к я хотіла б спинитися н ай довш е. Х отіла б п ри кладам и з ж и тт я н асвітлити си туац ію тих бідних дітей, щ о їх м атері з а л и ш или в и х о в у ва ти сь самим, або підкинули ч уж и м лю дям , часто невідповідним для т а к о ї справи або я к и х п оки н ул и на б ру д н у , з а см ічену ву л и ц ю — свідомі чи н е свідомі свого вел и ко го зл о ч и н у . К о ж н о м у з нас ясно, щ о до ви х о ванн я дитини мати й б атьк о к о нечно потрібні. К о ж н о м у з нас ясно, щ о відсутність м атері п о в ний д ен ь від’єм но в п л и ває на п с и хічний р о зв и т о к дитини. П р и г а д у ю ть с я мені слова о дн ієї с т а р е н ь к о ї пані, щ о ск азал а мені р а з: „ К о л и мені зл е в ж итті, тоді я ста р аю с я зн ай ти сам ітний ку то к, п ри м и каю очі й д ум к ою в е р та ю с ь д алеко , далеко, аж у літа свого д итин ства — і тоді я бач у р о д и н ний дім, б атьк а-м ам у і та к у ід е а л ь н у гарм онію ! Т оді з а б у в а ю все зло, щ о є д о в к р у ги м ене і л е гш е мені зн оси ти всі п ри крощ і. Чи той скром ний п ри кл ад не к а ж е нам, щ о ко ж н а мати п о в и н на дати це щ а с т я св о їй дитин і? Чи не повинні ми гл и б о ко з а с т а н ов ити ся над тим, щ о б дати й н а ш им дітям таки й спогад, так е п е р е ж и в а н н я ? Щ о б колись, у п ізні ш о м у ж итті це м огло за х о р о н и ти їх від п ри к р ощ ів та втрати р ів н о ваги. Ч и м о ж е дитині дати те щ а с т я т ак а мати, щ о п е р е й н я та го н и т вою за п ри єм н остям и чи х в и л е в и ми з а б а г а н к а м и ? А бо так а мати, щ о д ає п е р е в а г у м о де рн о у м е б льованій хаті з усіми вигодам и над п огідн ою ат м о с ф е р о ю в р о дині? Д и ти н ство — ц е п ідстава в и х о вання. Ц е ф о р м у в а н н я з м ’я к о го м ат еріялу так о го ти п у лю дини, я ку зум ієм о зр об и ти . К оли ми свідомі ц ього в е л и ко го п о к л и к а н ня і коли в нас д итин ство бул о правильн е, тоді схочем о з а с т о с у вати це й супроти н аш и х власних дітей. В ізьмімо, наприклад, цей період ви хованн я, щ о зв е ть с я „віком п и т ан ь ". У д уш і дитини р од и ться безліч п итань і сумнівів. О б о в ’яз- НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
