Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
нем а к о м у ходити ко л о саду, відколи наш і брати п ож ен и л и с я, а н аш садівник цілком постарівся. Т а т у н ц ь о м аю ть на св о їй голові ве л и ке го сп од ар ство, а р о ж і — то б ув їх відпочинок. А ле теп ер навіть р ож і вж е м у ч а ть їх. Т ак, до то го сад у т р е б а б у л о м о лод и х рук. В асил ь присів ко ло М елясі і взяв, у св ої одн у з її рук, щ о л е ж ал и на п о д о л к у р о ж е в о ї сукні. Гарні, д ос и ть міцні, не зам алі, ні не зав ел и кі дівочі руки. В она бачила, зас к о ч е н а , я к він п ок лав ї ї р у к у на свою , д ол он ям и до середи ни і д иви вся на н еї, зл е гк а п ере хи л и вш и го л о ву . Н агл о х ви ля кр ови за л и л а ї ї п р о зо р о -б іл е лице, н іж н у ш ию , ви р із тіла у зл е гк а витятій сукні. В она підв.елася з м ісця, цим зв іл ь н я ю чи свою р у к у і ск азал а, не д и в л яч и с ь на нього, а к у д и с ь у бік: — Т а т у н ц ь о в ж е н ап евн о скінчили зі своєю к а н ц ел яр ією , а вони не л ю б л я т ь на н ікого чекати. М уси м о вж е йти. Т о го р а н к у В асилеві не д о в е л о с я о гл ян у ти з отцем А л екса н д р ом го сп о д ар ств о ш о л о м и й с ь к о ї п л еб ан ії. К оли вони ви й ш ли з М е л я сею із садку, п об ач и ли п ер е д ве р а н д о ю ве ли ке з а п о р о ш е н е лян- до, з я к о го сам е сходи ло д во х м у ж ч и н : один із них, років, п он ад тридц ять, у д о в го м у п ор ох івн и ку, з-п ід я к о го ви гл яд ал а р евер ен д а, і д р у ги й у 'папістиці і к о л ь о р а т ц і ал ю м н у са під р о зп а н а х а н о ю д о р о ж ньою н аго р тк о ю . М еляся, у гл ед івш и їх, п уст и л ася бігти і вж е б у л а в обійм ах свого н а й с т а р ш о го брата. — П етро, П етро п р и їх ав ! — кл и к ал а вон а в бік веран ди , з я к о ї тим часом п осп іш али вниз о тец ь А л ександ ер , а за ним пані Ф илипина. П ід час, я к б атьки вітали сина, обнім аю чи його й ц ілую чи тричі, а він в свою ч е р гу ц ілував їм р уки , В асил ь поволі н а б л и ж а в с я д о н о в о п р и б у л о го колеги. В они сти сн ули один о д н ом у руки , п р о к а з у ю ч и св ої п р ізв и щ а і одн у м ить п р и гл я д ал и сь о ди н одном у з н а с т о р о ж е н о ю цікавістю . В асил ь від- н о т у в а в — з яки м сь сам ом у й ом у н езр о зу м іл и м н е сп о к о єм -— ч о р н яв у , к р у г л о в и д у в р о д у і н езви ч ай н у ел еган тн ість м о л од о го то вар и ш а, я ки й д иви вся на н ього самов-певнено, не б ез дом іш ки я к о їс ь ледве п ом ітн ої іронії. — Ви, пан е ко лего, з я к о го р о к у , єсли смію вас сп и тати ? — п ерш и м о б ізв ав с я В асиль. — З д р у го го , п ан е ко лего, з д р у го го , — в ід повів м о лод ец ь, сп аленівш и чогось. — О, то я не м о ж у вас знати, бо я щ е рік том у, вл асн е тогди, я к ви вступ ал и на теологію , п о к и н у в сем ин арські м ури. М ол од ш и й я к о с ь д во зн а ч н о від ка ш ел ьн у в. Він підняв в г о р у брови, н аче хотів н ад ати собі п оваги і спитав, зл о б н о всм іхаю чись: — А, то к о л е га все щ е в п о ш у к у в а н н ю з о л о то го р у н а ? В асил ь скипів, ал е не всти г нічого відповісти, д о них бо підходили сам е оби д ва панотці. О те ц ь А л екса н д ер п р ед стави в синові В асил я, з ,,тако го -то п о ч те н н о г о р о д у “ , а п о то м у о тец ь П етро , зі щ и ри м ли ц ем і весел им и синіми очим а від р еко м ен ду ва в б атькові сина свого о тц я сусіда, б о го сл о в а В о л о дим ира. І В асил ь з н есм аком сп остерігав, я к той склав ся н ож и к ом у н и зь к о м у поклоні, в и го л о ш у ю ч и якісь ев л о гії в ч ест ь ,,в и с о к о у в а ж а є м о го о тц я п о слан ни ка н аро д а до ви со ко го за к о н о д а т н о го т іл а “ . Тим часом на м ісце пані Ф илипини, щ о з н и к н ул а в б уд и н ку, з ’яви л ас я О л еся і за п р о си л а всіх на „ ск р о м н е д р у ге сн іданн я". В їд альн ю все щ е вн осил и й р о зк л а д а л и на столі те, щ о го д и ть ся до д р у го го сн іданку: то нко н аріза н у , к р а я н у й сікану вл асн ого в.иробу к о в басу, м а р и н о ван у й ву д ж е н у спинину, т. зв. „п о- л я д в и ч к у 11, сир, садж ен і яйц я, ко рж и ки , хліб — р а зо ви й і п итльований. П о да вал и м ас л ян к у і, старш им , чай. Т о в ар и ст во сад о в и ло ся за стіл і В асил ь саме зб и р а в с я зай н ят и своє місце, коли н о в о п р и б у л и й ал ю м н у с б езп а р д о н н о п р о с у н у в с я п ов з н ього, сп и тав М елясі „ м о ж н а ? “ і т у т ж е, не ч ек аю ч и від п о віді, сів на й ого кріслі. У ц ей м ом ент В асил ь п оч у в го ло с їмості, щ о п о к а зу в а л а й ом у вільне м ісце по д р у го м у М ел я си н о м у боці, звіл ьн ен е О л есею , щ о присіла ся до брата. Стіл, я к і за п ерш им сніданком не б ув р о з с у нений і то вар и ство т в о р и л о більш су ц іл ьн е коло. В аси л еве р ам ’я ч е р к а л о с я М ел я си н о го і б ул о я к о с ь с о л о д к о -б о л я ч е відчувати ї ї т ак о ю б л и зько ю . Б л и з ь кою , а п ро те д альш ою , ніж щ е так н ед авн о : м о л о дий ч ол ов ік з д р у г о г о ї ї б о к у в ід р а зу ж взяв.ся з а й мати ї ї р о зм о во ю , і скільки б р азів В асиль не к и н ув оком у їх бік, він бачив й ого лице, гарн е, п ри єм н о всм іхнене, н ахи л ен е до н еї. В она сиділа рівненько, час від ч асу п о в ер т аю ч и го л о в у до свого сусіда. Р а з чи двічі вон а п о в е р н у л а ї ї до В асиля, гл ян у в ш и я к о с ь питально. Інстинктом за к о х а н о г о В асил ь від чув : во н а не хоче, щ о б він п о ч у вав себ е п р и н и ж е ним, відсунутим . Він хотів ск азати слово, але в цю ж мить той д р у ги й зр о б и в я к е с ь за в в а ж е н н я, чи с к а зав я ки й с ь д о т еп і вони засм іялись. В асил ь за зн а в п е р ш о го б о л ю ч о го у к у с у зазд р о щ ів . З а столом, тим часом , іш ла р о зм о ва м іж отцем А л екса н д р ом і сином. Б а т ь к о р о зп и т у в ав, а син в ід повідав, д аю ч и ко р о тк і ін ф о р м ац ії про ж и т т я с в о єї в у ж ч о ї родини. В л о д зя м аєт ься к р а щ е , х лоп чи ки р осту ть, я к на д ріж д ж ах , М ілько в ж е дістан е ін стр ук то ра, а н ай м ол о д ш и й В олоди м и р в ж е п очи нає бігати. А тес ть якось, сл ава Б о гу , тр и м а ється. О те ц ь П е т р о б ув о д р у ж е н и й з д о ч к о ю ви х о д ц я з Х олм щ и - ни, щ о д е р ж а в сусідню п ар а ф ію в лісах Я ворівщ и ни і д оч ка, я к а б о г о тв о р и л а батька, с та ро го й н ем іч ного, н авід у в ал а сь д о н ього к о ж н о го д н я і це п ід ри в ало ї ї не д у ж е м іцне серце. К оли сн іданок б ув зак ін ч ен и й і о тец ь А л е к с а н дер з а б р а в сина до с в о єї к а н ц е л я р ії на д а л ь ш у р о з м ову, а п ан і Ф или пи н а п осп іш и ла до с в о їх зай н ять, зб іл ьш е н и х п р и б у тт ям гостей, м олоді ви й ш ли у сад. А ле т у т ж е О л еся п р и га д а л а собі, щ о „м ам ун ц і т р е б а пом очи, а ти, М елясю , бав го сте й " — і з а л и ш и ла їх у трьох. — А щ о, я к би ми те п е р піш ли до ліса ? — з а ду м а л а М еляся, о чеви д яч ки щ асл и ва, щ о їй п р и п ала так а св об од а і та к а п ри єм н а роля. 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
