Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
нем а к о м у ходити ко л о саду, відколи наш і брати п ож ен и л и с я, а н аш садівник цілком постарівся. Т а т у н ц ь о м аю ть на св о їй голові ве л и ке го сп од ар ство, а р о ж і — то б ув їх відпочинок. А ле теп ер навіть р ож і вж е м у ч а ть їх. Т ак, до то го сад у т р е б а б у л о м о лод и х рук. В асил ь присів ко ло М елясі і взяв, у св ої одн у з її рук, щ о л е ж ал и на п о д о л к у р о ж е в о ї сукні. Гарні, д ос и ть міцні, не зам алі, ні не зав ел и кі дівочі руки. В она бачила, зас к о ч е н а , я к він п ок лав ї ї р у к у на свою , д ол он ям и до середи ни і д иви вся на н еї, зл е гк а п ере хи л и вш и го л о ву . Н агл о х ви ля кр ови за л и л а ї ї п р о зо р о -б іл е лице, н іж н у ш ию , ви р із тіла у зл е гк а витятій сукні. В она підв.елася з м ісця, цим зв іл ь н я ю чи свою р у к у і ск азал а, не д и в л яч и с ь на нього, а к у д и с ь у бік: — Т а т у н ц ь о в ж е н ап евн о скінчили зі своєю к а н ц ел яр ією , а вони не л ю б л я т ь на н ікого чекати. М уси м о вж е йти. Т о го р а н к у В асилеві не д о в е л о с я о гл ян у ти з отцем А л екса н д р ом го сп о д ар ств о ш о л о м и й с ь к о ї п л еб ан ії. К оли вони ви й ш ли з М е л я сею із садку, п об ач и ли п ер е д ве р а н д о ю ве ли ке з а п о р о ш е н е лян- до, з я к о го сам е сходи ло д во х м у ж ч и н : один із них, років, п он ад тридц ять, у д о в го м у п ор ох івн и ку, з-п ід я к о го ви гл яд ал а р евер ен д а, і д р у ги й у 'папістиці і к о л ь о р а т ц і ал ю м н у са під р о зп а н а х а н о ю д о р о ж ньою н аго р тк о ю . М еляся, у гл ед івш и їх, п уст и л ася бігти і вж е б у л а в обійм ах свого н а й с т а р ш о го брата. — П етро, П етро п р и їх ав ! — кл и к ал а вон а в бік веран ди , з я к о ї тим часом п осп іш али вниз о тец ь А л ександ ер , а за ним пані Ф илипина. П ід час, я к б атьки вітали сина, обнім аю чи його й ц ілую чи тричі, а він в свою ч е р гу ц ілував їм р уки , В асил ь поволі н а б л и ж а в с я д о н о в о п р и б у л о го колеги. В они сти сн ули один о д н ом у руки , п р о к а з у ю ч и св ої п р ізв и щ а і одн у м ить п р и гл я д ал и сь о ди н одном у з н а с т о р о ж е н о ю цікавістю . В асил ь від- н о т у в а в — з яки м сь сам ом у й ом у н езр о зу м іл и м н е сп о к о єм -— ч о р н яв у , к р у г л о в и д у в р о д у і н езви ч ай н у ел еган тн ість м о л од о го то вар и ш а, я ки й д иви вся на н ього самов-певнено, не б ез дом іш ки я к о їс ь ледве п ом ітн ої іронії. — Ви, пан е ко лего, з я к о го р о к у , єсли смію вас сп и тати ? — п ерш и м о б ізв ав с я В асиль. — З д р у го го , п ан е ко лего, з д р у го го , — в ід повів м о лод ец ь, сп аленівш и чогось. — О, то я не м о ж у вас знати, бо я щ е рік том у, вл асн е тогди, я к ви вступ ал и на теологію , п о к и н у в сем ин арські м ури. М ол од ш и й я к о с ь д во зн а ч н о від ка ш ел ьн у в. Він підняв в г о р у брови, н аче хотів н ад ати собі п оваги і спитав, зл о б н о всм іхаю чись: — А, то к о л е га все щ е в п о ш у к у в а н н ю з о л о то го р у н а ? В асил ь скипів, ал е не всти г нічого відповісти, д о них бо підходили сам е оби д ва панотці. О те ц ь А л екса н д ер п р ед стави в синові В асил я, з ,,тако го -то п о ч те н н о г о р о д у “ , а п о то м у о тец ь П етро , зі щ и ри м ли ц ем і весел им и синіми очим а від р еко м ен ду ва в б атькові сина свого о тц я сусіда, б о го сл о в а В о л о дим ира. І В асил ь з н есм аком сп остерігав, я к той склав ся н ож и к ом у н и зь к о м у поклоні, в и го л о ш у ю ч и якісь ев л о гії в ч ест ь ,,в и с о к о у в а ж а є м о го о тц я п о слан ни ка н аро д а до ви со ко го за к о н о д а т н о го т іл а “ . Тим часом на м ісце пані Ф илипини, щ о з н и к н ул а в б уд и н ку, з ’яви л ас я О л еся і за п р о си л а всіх на „ ск р о м н е д р у ге сн іданн я". В їд альн ю все щ е вн осил и й р о зк л а д а л и на столі те, щ о го д и ть ся до д р у го го сн іданку: то нко н аріза н у , к р а я н у й сікану вл асн ого в.иробу к о в басу, м а р и н о ван у й ву д ж е н у спинину, т. зв. „п о- л я д в и ч к у 11, сир, садж ен і яйц я, ко рж и ки , хліб — р а зо ви й і п итльований. П о да вал и м ас л ян к у і, старш им , чай. Т о в ар и ст во сад о в и ло ся за стіл і В асил ь саме зб и р а в с я зай н ят и своє місце, коли н о в о п р и б у л и й ал ю м н у с б езп а р д о н н о п р о с у н у в с я п ов з н ього, сп и тав М елясі „ м о ж н а ? “ і т у т ж е, не ч ек аю ч и від п о віді, сів на й ого кріслі. У ц ей м ом ент В асил ь п оч у в го ло с їмості, щ о п о к а зу в а л а й ом у вільне м ісце по д р у го м у М ел я си н о м у боці, звіл ьн ен е О л есею , щ о присіла ся до брата. Стіл, я к і за п ерш им сніданком не б ув р о з с у нений і то вар и ство т в о р и л о більш су ц іл ьн е коло. В аси л еве р ам ’я ч е р к а л о с я М ел я си н о го і б ул о я к о с ь с о л о д к о -б о л я ч е відчувати ї ї т ак о ю б л и зько ю . Б л и з ь кою , а п ро те д альш ою , ніж щ е так н ед авн о : м о л о дий ч ол ов ік з д р у г о г о ї ї б о к у в ід р а зу ж взяв.ся з а й мати ї ї р о зм о во ю , і скільки б р азів В асиль не к и н ув оком у їх бік, він бачив й ого лице, гарн е, п ри єм н о всм іхнене, н ахи л ен е до н еї. В она сиділа рівненько, час від ч асу п о в ер т аю ч и го л о в у до свого сусіда. Р а з чи двічі вон а п о в е р н у л а ї ї до В асиля, гл ян у в ш и я к о с ь питально. Інстинктом за к о х а н о г о В асил ь від чув : во н а не хоче, щ о б він п о ч у вав себ е п р и н и ж е ним, відсунутим . Він хотів ск азати слово, але в цю ж мить той д р у ги й зр о б и в я к е с ь за в в а ж е н н я, чи с к а зав я ки й с ь д о т еп і вони засм іялись. В асил ь за зн а в п е р ш о го б о л ю ч о го у к у с у зазд р о щ ів . З а столом, тим часом , іш ла р о зм о ва м іж отцем А л екса н д р ом і сином. Б а т ь к о р о зп и т у в ав, а син в ід повідав, д аю ч и ко р о тк і ін ф о р м ац ії про ж и т т я с в о єї в у ж ч о ї родини. В л о д зя м аєт ься к р а щ е , х лоп чи ки р осту ть, я к на д ріж д ж ах , М ілько в ж е дістан е ін стр ук то ра, а н ай м ол о д ш и й В олоди м и р в ж е п очи нає бігати. А тес ть якось, сл ава Б о гу , тр и м а ється. О те ц ь П е т р о б ув о д р у ж е н и й з д о ч к о ю ви х о д ц я з Х олм щ и - ни, щ о д е р ж а в сусідню п ар а ф ію в лісах Я ворівщ и ни і д оч ка, я к а б о г о тв о р и л а батька, с та ро го й н ем іч ного, н авід у в ал а сь д о н ього к о ж н о го д н я і це п ід ри в ало ї ї не д у ж е м іцне серце. К оли сн іданок б ув зак ін ч ен и й і о тец ь А л е к с а н дер з а б р а в сина до с в о єї к а н ц е л я р ії на д а л ь ш у р о з м ову, а п ан і Ф или пи н а п осп іш и ла до с в о їх зай н ять, зб іл ьш е н и х п р и б у тт ям гостей, м олоді ви й ш ли у сад. А ле т у т ж е О л еся п р и га д а л а собі, щ о „м ам ун ц і т р е б а пом очи, а ти, М елясю , бав го сте й " — і з а л и ш и ла їх у трьох. — А щ о, я к би ми те п е р піш ли до ліса ? — з а ду м а л а М еляся, о чеви д яч ки щ асл и ва, щ о їй п р и п ала так а св об од а і та к а п ри єм н а роля. 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
