Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Струтинська Молодий сад 6 Ц им бул о ск азан о б агато, аж за б а г а т о . Т а к п од ум ав о тец ь А л ександ ер , цілком зас ко ч е н и й ж ін чиним виступом , та к від ч ул а О леся, щ о з д о г а д у валася в м ам иних сл овах н евч асн и х плянів щ о д о її особи. А ле В асиль сл ух ав ц ієї п р о с т о ї і к о р о т к о ї мови, я к н а й к р а щ о ї м узики. А в о н а ? В она п о в е р н ул а до В асиля личко, все р о зя с н е н е усм іш кою , — і світ з н о в у за г р а в усіма ко л ьо рам и . В асиль п р о м о вив, стри м ую чи голос, щ о б у н ьом у не п р о р в а л а с я радість: — Я к п ан ство такі ласкаві, то я щ е зістануся. Се б уд е дл я м ене вели ка ч есть і приєм ність. К оли го сп од ар , а за ним усі інші п ідн яли ся з-за стола, о тец ь А л екса н д ер зв е р н у в с я до В асиля, б а ж аю ч и, очеви дячки, зат е р т и п ри кр е в р а ж е н н я від свого п е р ш о го ви ст у п у : — Єсли ви, м ож е, х отіл и б и сьте подивитися, як ми ту т госп од арим о, то — він ви тяг з к ам ізельки гр у б и й зо л о т и й го д и н н и к на л а н ц ю ж к у — то десь так ко л о д е с я т о ї п рийдіть до м о є ї к а н ц е л яр ії. В асиль підхопив п р о п о зи ц ію не б ез з а ц ік а в лен н я : — Я б у д у д у ж е рад. Я бачив, щ о пан ство м аю ть т у т навіть керат! Д о сього ч а с у я вв аж ав й ого м оно п о л ем двора. — Го-го, — засм іявся п ідл ещ ен и й о тец ь А л е ксан дер, — к е р а т я приобрів, щ е три годи том у, тогди, я к і мій к о л я то р , гр а ф П отоц кій . А щ о в м ене всегд а бул о п од ос татк ом д о б р и х коней, то він мені став дійстви тел ьно д у ж е п олезним . Т у т за б р а л а щ е го л о с пані Ф илипина, з в е р т а ю ч ись до дівчат: — В ізьм іть н аш о го го стя під свою опіку, м ої панни, поки т а т у н ц ь о б у д у т ь за н я т і в к а н ц е л яр ії. М о ж е п о к а ж е т е єм у н аш і р о ж і? Р о ж і у ш о ло м ий ській п л еб ан ії — це б ув цілий світ для себе. І, я к вон о не дивно, не пані Ф и л и пина, а сам ий о тец ь А л екса н д ер к о х а в ся в р ож ах, с п р о в а д ж у в а в їх Б о г вість звідки й в и п л ек у в ав усі н ай різн ор од н іш і їх гатун ки . Р о с л и вони т у т на зад н ьом у , п івден ном у боці буд и н ку, ви сокопенн і, поп ідп и рані ж ер д к ам и на ве л и ко м у газоні, р о зк и н у л и с я вели ки м и к у щ ам и на тр а в н и к у д овко ла, п н ял и ся по стінах дом у. Б у л и ту т усі, від к о р о л ів с ь к о ї M a r s h a l N e a l в цен трі кл ьом б у, а ж до м іщ а н с ь к о ї р о ж і-ц е н т о ф о л ії десь у к у т к у під х атою . Ц віли квітом великим , га ряч е- ж овтим , ко р о тк и м б агр ян о -че рв он и м , п о д о в г у в а тим — білим з зел ен кав и м відтінком, н іж н ош ам о- вим, тем но й б лідорож евим . Т еп ер, н ап ри кін ці літа з них усією силою ви б у х а в гін до цвітіння, до плоду. І п ахли вони, п ахл и ц ілою си м ф онією ро- ж ан и х запахів, я к у ж а д н у ін ш у п ору. О л еся, щ о б ул а б ать к о в о ю п ом ічн иц ею в ц ьом у р о ж е в о м у царстві, а з ч а с у н ед уги о тц я А лексан- дра й ц ілою т у т го сп од и н ею , п о к а зу в а л а й н а з и вала В асилеві окрем і кущ і. В она щ о р а з у спинялася, щ о б о блам ати су х у га л у зк у , чи гл и б ш е встром ити в зем лю п о х и л ен у ж е р д к у . Б у л о щ о с ь м ел ян холій не в о б р азі ц ієї п ер е д ч а сн о п р и в’я л о ї дівчини між усіма тими р озкіш ни м и квітами, і щ е різкіш е в и сту п ал а на ц ьо м у тлі р ізн и ц я між о бом а сестрам и. М ел яса б у л а ту т н ай ч арівн іш о ю квіткою , дум ав В асиль. В она п ли гал а у св о їй ясній сукні від одн ого к у щ и к а до інш ого, нареш ті, за р и в ш и с ь на хвилину в я к о м у с ь ку тк у, вибігла звідти, радісно кл и ч у ч и : — їж а ч ок , н аш їж а ч о к зн ай ш о в ся ! Д и віться на него! І во н а підбігла до В асиля, п о к а зу ю ч и йом у зв и н у т е в к л у б о к звір ятко . Б о ж е , я к й ом у х отіл о ся вхоп и ти ї ї в св ої р уки й м іцно-м іцно п ри го рн ут и ! Він сказав, см ію чися: — П ан н а М еляся — то п равд и в а м ал ен ька д ів чинка, щ о л ю б и ть гр ати ся з зай ч и кам и і з їж а ч ками. Т а к а щ е дитина! І в ід р азу ж він п о ж а л к у в а в с в о їх слів. В она в и п усти л а з р у к їж а ч к а і д и ви лася на н ього, в р а ж е н а : зд а в а л о с я, щ о во н а т у т ж е за п л а ч е від о б р ази і гніву. Т а п оки В асил ь у сти г щ о с ь сказати , О л еси н а тінь у п ал а між них і вони о б и д во є п о в ер н у л и п о гляд. О л еся стояла, д и в л яч и с ь то на одне, то на д ру ге, а тоді п р о к а за л а стиха, н ач е б го в о р и л а до себ е сам о ї: — Н іколи, ніколи не т р е б а п сув ати собі ж и тт я яки м ись дрібницям и. І во н а зал и ш и л а їх, від х од яч и в бік п л еб ан ії. Х в и л и н ку вони д иви ли ся за нею , а тоді їх п огл яд и зу стр іл и с я. В асиль підійш ов б ли ж ч е й п р о м овив: — Я д у ж е п е р е п р о ш у ю , я не хотів о б р ази ти . . . Ц е б ув н е р о зу м н и й ж арт. Чи во н а гн івал ася ? В она сто я л а мовчки, а тоді відійш ла в бік сад у та сіла на п ерш ій н и зен ькій л а вочці. К оли В асиль, щ е тр ох и н епевний, н аб л и зи вся, вон а ск азал а вж е цілком сп окійн о: — Я не лю блю , я к О л єся, ход и ти ко л о цвітів, бо я не м аю тер п цю . Я л ю б л ю р об и ти всю ди п о р я док, щ о с ь ц ікаве зн ахо д ити. Чи то та к е в ж е д и ти н ств о ? — І ко л о квітів т р е б а ходити, п ан но М е лясю , — ск азав В асиль п ов аж н и м тоном , хоч і я к йом у х отіло ся ск азати їй щ о с ь д у ж е миле. — І не тільки ко л о квітів. От, я д и в ую ся, які у вас чудесні, плекан і р ож і — і яки й за н ед б ан и й сад . . . Він урвав, й ого в д ар и л а одна д ум к а: чи не бул о я к о г о с ь з в ’я з к у між ку л ьт и в ов ан и м и р ож ам и і кн и ж н о ю ( „ п а н с ь к о ю " ) м овою з одн ого б оку, та зан ед б ан и м садом і ге р б у в а н н я м н а р о д н ь о ю ( „ п р о с т о ю " ) м овою з д р у г о г о ? . . А ле й ого дум ки п ере б и в свіж ий, я к той ранок, го л о сок . В она ск азал а д у ж е р о зс у д л и в о : — Р о ж і своєю д о р о го ю , а я б л у к а своєю . У нас НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
