Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
стр аш н а дум ка. З а б о в т а в ногами. Н а щ астя, д о с я гн у в г р у зь к о г о дна. Н е бул о ін ш о ї ради, і х л о п ец ь чи м скоріш став п р о б и р ати ся н азад до бер ега, звід к и при й ш ов, ви см и кую чи ноги з з а г у с л о г о , х о л одного, о б р и д л и в ого болота. Як ви й ш ов на сухе, то сам себе не пізнав. Ш т а н я т зовсім н е бул о видно з-під верстви болота, а ч е р еви к и д есь поділися, певно з а л и ш и ли ся в б ол отн янім рові. Т а н а й б ільш е п е р е л я к а л а А н то ш к а л ’я в Г ри ц ько щ о й н о в ц ь о м у році зач ав до ш коли ходити, а вж е й о му д о к у ч и л а ця ш кола. Д у ж е л ю б и ть ран к ом д овго в л іж к у ви л е ж у ват и с ь. Н ад х од и ть мама і л а є: — Т о ти щ е в ліж ку, ти л ін ю ху! Всі вж е давн о п оставали . Со- ром ись! А він: Ох, мамо, я х о ч у щ е ч асо ч ок п о л еж а ти і я б у д у в л іж ку с о р о митись... А ви п рав и ти й ого до ш коли , це для мами тя ж к и й труд. С тогне, ви т я га є т ь с я та ч асто п итає: — А м ож е сьогодн і я к е св ят о ? То мама й ого в г о в о р ю є : — Бачиш , Г рицю , всі т р у д я т ь ся, щ о с ь р об лять, і старш і, і діти. Як л и ш н астан е Б о ж и й день, а в то во д ії р о з ’їж д ж а ю т ь ав тоб у сам и , трам ваям и , м аш иністи з а л із н и ц я ми, п ідзем кам и — всі, з усіх усю - дів з в о з я т ь ти сячі дітей до ш кіл на н ау к у . Всі ці діти т р у д я ть ся , стаю ть із кож н и м днем мудріш і. А т и ? Х іба х о ч е ш о стати сь д у р н ем ? Т а к мама його п овчає. А чи він, Г ри ц ько, б ер е собі ц е все до г о л о в и ? Ц е все йом у нічого не п о м агає, він і не сл ухає. К оли сь то п р и й ш ов зі ш коли, сум но звісивш и голову. — Щ о з гобою , Г р и ц ю ? — п и тає мама. А він лиш р у к о ю м ахнув. — Ех, мамо, ми м аєм о д у ж е н е д о б р о го пана вчителя. Він нас не л ю би ть! — Н е м о ж е бути! — відповіла мама. — П ан у ч и те л ь д у ж е гарн а лю дина. Ц е тобі ли ш та к зд аєть с я. ка, щ о вп ’я л а с я в ногу. Та вона, на щ ас тя, не всти гла міцно п р и ссатися, і х л о п ец ь я к о с ь її від ір вав від тіла. Щ о б у л о д ал і? Х о ваю ч и сь від лю дей, А н то ш ко п о л о ск ав під м о стом ш тани, а щ о з н ього прач був нехитрий, то тр ети н а б ол ота таки за л и ш и л а с я н а ш танах. П о тім о с яг н у в с я в м о кре і, п е р е ж д а вш и в к у щ а х до см ерку, піш ов босий д од ом у. З т о го ч асу качки м али спокій. — О, ні, мамо! Я не зн аю ! Він навм исне в и д у м у є такі задачі, яки х ми н егодн і вгадати. — А ну, скаж и, я кі? — А от, мамо, сьогодн і ви к л и ка є м ен е: „ Г р и ц ь к у , а ск аж и -н о — На, Грицю! Ці каплі тобі добре зроблять. нам, скільки то б уд е 8 -f-7 ...“ А я, мамо, ніяк не вгадаю і то та к щ е ш видко, як він хоче. Т а й к а ж у н авгад : 12. Ц е йом у зам ало! Т а от я д о к и н у в щ е кіл ька: а 17, к а ж у. Т о це йом у за б а г а то ! Н у, ніяк не вгадаю ! Т а й мовчу... Від ч асу до ч а с у Г ри ц ько, щ о б не йти до н е л ю б о ї ш коли , п р и к и д а є т ь с я хворим . У ж е з сам ого р ан к у, щ е в л іж к у л е м е н ту є: — Ой, мамо, ой, я к мені б ол ить зу б ! — аб о : — Ох, бол и ть г о ловка! А д о б р а мама повіри ть й ом у: о став и ть й ого дома. Т о аж тоді й ом у рай! В и л е ж у є т ь с я в ліж ку, п о п о їс т ь щ о с ь д о б р о го . В правді м о кри й п л а т о к на го ло ві й ом у д е щ о за в а д ж а є . Н у , але ц е м усить бути. Р а з хворий, то хворий! А ле за ч а с то т а к о ж не го д е н ж а л у в а т и с ь на біль го ло ви ; а то м а ма п о гр о ж у є , щ о за в е д е до л і каря. — Е, к р а щ е в ж е ні!.. І от цим р азом п ри д ум ав щ о с ь нового. В ч ор а доп ізн а гр авс я з Б р ов ко м , а сьогодн і зр а н я н а г а д ав собі, щ о нічого не вивчив та й зад ач і не написав. Т о ж з р а з у д авай стогн ати : — Ах, мамо, мені та к б олить ж и воти к! О, як м ене м л о їть! Як тисне отут, ко л о п уп ка! О, я х в о рий, мамо! І зн ов д о б р а м ам а повірила. О стався вдома, в ліж ку. Л е ж и т ь собі, позіхає, п р о т я г а є т ь с я . Ч асом трохи застогн е, ну, бо та к тр еба. Ба, але голоден... — М амо, п ро ш у, а сн іданн я? А м ам а: — О, ні! З їж і сьогодні нічого не буде! Д ієта! О сь тобі с к л я н о ч ка чисто го ч ай ку і сухарчик... А с у х ар ч и к той, от, завб іл ьш ки з пів д о л яр а. А ле на ц ьом у не кі нець. П ісля ч ай к у м ам а п ри н оси ть якісь каплі. Н а к а п а л а їх на кістку ц у к р у . — На, Грицю , прийми! Ц і каплі д о б р е тобі зр о б л я т ь . З н а ю , від ч ого вон о тобі. Ти в ч о р а на в е ч е рю з ’їв а ж два великі кусн і сві ж о г о п и р ога із сиром. Від того й болі всередині... П о см ак у в ав Г ри ц ько капель. Д о б р і. Н ічого собі... Т а ба, за яки й с ь ч а с о ч о к я к не к р и кн е: — О, мамо! Т а мені щ о с ь н е д о б р е в ш л у н к у ! Щ о с ь там б у ш у є, б ул ько ч е, бурм отить!... А мама: — Н ічого, Г рицю ! Ц е д обре, каплі дію ть, ч и стять ш л ун ок... Т а Г ри ц ько з н о в у л е м е н т у є : — О, мамо, щ о зо м н ою ? Ні, я вж е не вл еж у! М у ш у встати з (Докінченіня на обгортці) Олена Цегельська Такий то школяр Грицько НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
