Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
стр аш н а дум ка. З а б о в т а в ногами. Н а щ астя, д о с я гн у в г р у зь к о г о дна. Н е бул о ін ш о ї ради, і х л о п ец ь чи м скоріш став п р о б и р ати ся н азад до бер ега, звід к и при й ш ов, ви см и кую чи ноги з з а г у с л о г о , х о л одного, о б р и д л и в ого болота. Як ви й ш ов на сухе, то сам себе не пізнав. Ш т а н я т зовсім н е бул о видно з-під верстви болота, а ч е р еви к и д есь поділися, певно з а л и ш и ли ся в б ол отн янім рові. Т а н а й б ільш е п е р е л я к а л а А н то ш к а л ’я в Г ри ц ько щ о й н о в ц ь о м у році зач ав до ш коли ходити, а вж е й о му д о к у ч и л а ця ш кола. Д у ж е л ю б и ть ран к ом д овго в л іж к у ви л е ж у ват и с ь. Н ад х од и ть мама і л а є: — Т о ти щ е в ліж ку, ти л ін ю ху! Всі вж е давн о п оставали . Со- ром ись! А він: Ох, мамо, я х о ч у щ е ч асо ч ок п о л еж а ти і я б у д у в л іж ку с о р о митись... А ви п рав и ти й ого до ш коли , це для мами тя ж к и й труд. С тогне, ви т я га є т ь с я та ч асто п итає: — А м ож е сьогодн і я к е св ят о ? То мама й ого в г о в о р ю є : — Бачиш , Г рицю , всі т р у д я т ь ся, щ о с ь р об лять, і старш і, і діти. Як л и ш н астан е Б о ж и й день, а в то во д ії р о з ’їж д ж а ю т ь ав тоб у сам и , трам ваям и , м аш иністи з а л із н и ц я ми, п ідзем кам и — всі, з усіх усю - дів з в о з я т ь ти сячі дітей до ш кіл на н ау к у . Всі ці діти т р у д я ть ся , стаю ть із кож н и м днем мудріш і. А т и ? Х іба х о ч е ш о стати сь д у р н ем ? Т а к мама його п овчає. А чи він, Г ри ц ько, б ер е собі ц е все до г о л о в и ? Ц е все йом у нічого не п о м агає, він і не сл ухає. К оли сь то п р и й ш ов зі ш коли, сум но звісивш и голову. — Щ о з гобою , Г р и ц ю ? — п и тає мама. А він лиш р у к о ю м ахнув. — Ех, мамо, ми м аєм о д у ж е н е д о б р о го пана вчителя. Він нас не л ю би ть! — Н е м о ж е бути! — відповіла мама. — П ан у ч и те л ь д у ж е гарн а лю дина. Ц е тобі ли ш та к зд аєть с я. ка, щ о вп ’я л а с я в ногу. Та вона, на щ ас тя, не всти гла міцно п р и ссатися, і х л о п ец ь я к о с ь її від ір вав від тіла. Щ о б у л о д ал і? Х о ваю ч и сь від лю дей, А н то ш ко п о л о ск ав під м о стом ш тани, а щ о з н ього прач був нехитрий, то тр ети н а б ол ота таки за л и ш и л а с я н а ш танах. П о тім о с яг н у в с я в м о кре і, п е р е ж д а вш и в к у щ а х до см ерку, піш ов босий д од ом у. З т о го ч асу качки м али спокій. — О, ні, мамо! Я не зн аю ! Він навм исне в и д у м у є такі задачі, яки х ми н егодн і вгадати. — А ну, скаж и, я кі? — А от, мамо, сьогодн і ви к л и ка є м ен е: „ Г р и ц ь к у , а ск аж и -н о — На, Грицю! Ці каплі тобі добре зроблять. нам, скільки то б уд е 8 -f-7 ...“ А я, мамо, ніяк не вгадаю і то та к щ е ш видко, як він хоче. Т а й к а ж у н авгад : 12. Ц е йом у зам ало! Т а от я д о к и н у в щ е кіл ька: а 17, к а ж у. Т о це йом у за б а г а то ! Н у, ніяк не вгадаю ! Т а й мовчу... Від ч асу до ч а с у Г ри ц ько, щ о б не йти до н е л ю б о ї ш коли , п р и к и д а є т ь с я хворим . У ж е з сам ого р ан к у, щ е в л іж к у л е м е н ту є: — Ой, мамо, ой, я к мені б ол ить зу б ! — аб о : — Ох, бол и ть г о ловка! А д о б р а мама повіри ть й ом у: о став и ть й ого дома. Т о аж тоді й ом у рай! В и л е ж у є т ь с я в ліж ку, п о п о їс т ь щ о с ь д о б р о го . В правді м о кри й п л а т о к на го ло ві й ом у д е щ о за в а д ж а є . Н у , але ц е м усить бути. Р а з хворий, то хворий! А ле за ч а с то т а к о ж не го д е н ж а л у в а т и с ь на біль го ло ви ; а то м а ма п о гр о ж у є , щ о за в е д е до л і каря. — Е, к р а щ е в ж е ні!.. І от цим р азом п ри д ум ав щ о с ь нового. В ч ор а доп ізн а гр авс я з Б р ов ко м , а сьогодн і зр а н я н а г а д ав собі, щ о нічого не вивчив та й зад ач і не написав. Т о ж з р а з у д авай стогн ати : — Ах, мамо, мені та к б олить ж и воти к! О, як м ене м л о їть! Як тисне отут, ко л о п уп ка! О, я х в о рий, мамо! І зн ов д о б р а м ам а повірила. О стався вдома, в ліж ку. Л е ж и т ь собі, позіхає, п р о т я г а є т ь с я . Ч асом трохи застогн е, ну, бо та к тр еба. Ба, але голоден... — М амо, п ро ш у, а сн іданн я? А м ам а: — О, ні! З їж і сьогодні нічого не буде! Д ієта! О сь тобі с к л я н о ч ка чисто го ч ай ку і сухарчик... А с у х ар ч и к той, от, завб іл ьш ки з пів д о л яр а. А ле на ц ьом у не кі нець. П ісля ч ай к у м ам а п ри н оси ть якісь каплі. Н а к а п а л а їх на кістку ц у к р у . — На, Грицю , прийми! Ц і каплі д о б р е тобі зр о б л я т ь . З н а ю , від ч ого вон о тобі. Ти в ч о р а на в е ч е рю з ’їв а ж два великі кусн і сві ж о г о п и р ога із сиром. Від того й болі всередині... П о см ак у в ав Г ри ц ько капель. Д о б р і. Н ічого собі... Т а ба, за яки й с ь ч а с о ч о к я к не к р и кн е: — О, мамо! Т а мені щ о с ь н е д о б р е в ш л у н к у ! Щ о с ь там б у ш у є, б ул ько ч е, бурм отить!... А мама: — Н ічого, Г рицю ! Ц е д обре, каплі дію ть, ч и стять ш л ун ок... Т а Г ри ц ько з н о в у л е м е н т у є : — О, мамо, щ о зо м н ою ? Ні, я вж е не вл еж у! М у ш у встати з (Докінченіня на обгортці) Олена Цегельська Такий то школяр Грицько НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
