Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ГАЛИНКА — ПРАЛЯ Роман Завадович Нині соняшна погода, Вітерець тепленький — Скористалася з нагоди Галинка маленька. Позбирала всі суконки Лялечки Марічки, Сорочинки та панчішки Навіть черевички! Попрохала мила в мами, Теплої водички: — Я, мамусю, буду прати Всі речі Марічки. — Глянь, Марічко, ось тут книжка, Малюнки гарненькі. А ось цяцьки, грайся ними Чемно та тихенько. А я мушу твої речі Швиденько попрати, По обіді до садочку Підемо гуляти. І зробила, як сказала, Попрала скоренько, Посушила, поскладала Всі речі гарненько. Тільки сталася пригода: Згубивсь черевичок. Скрізь шукала та питала В мами та сестричок. — Ти не плач, моя Марічко, Покинь сумувати! По обіді підем в місто Нові купувати! Раптом глянула надворі Киця в траві грає, За шнурочки черевик По траві тягає. Миттю Галя полетіла, Черевик забрала, Кицю добре насварила, Щоб не пустувала. А тепер вже у садочку З лялею гуляє, Кольорові стрічечки В коси заплітає. Н і н а Н а р к е в и ч А н т о ш к о Як п р и хо д и ть весна і в к р и в а є д ер ева та ку щ і ніж ним ку ч ер яв и м листям , А н то ш ко стає щ о де н н и м гостем у п арк у. У явіть собі х л о п ця у брудній п ідсорочи нц і та по- л и н ялих синіх ш танц ях. К оли до ц ього додати зав ж д и заб о л о ч е н і ч ер еви ки з п оо бр и ван и м и ш н у р ів ками, то це вж е б уд е цілий одяг н аш о го А н тош ка. Ч уп ри н а така, ніби ніколи не б ул а зн ай ом а з греб інц ем чи нож иц ям и, а р у к и ніколи не т о р к ал и ся мила. О такий то кр а с е н ь н аш А н тош ко! Щ о ж р о б и т ь той х л оп чи на в п а р к у ? П у с к а є на вітер п а п е р о вого зм ія? Ні! Г рає в м’я ч а ? Ні! Л овить р и б к у в о зе р і? Т а к о ж ні! Н ай ч астіш е м ож н а його б ач и ти, як, о зб р о є н и й д е р е в ’я н о ю ш а б л ю ко ю або зви чай н им патиком , в о ю є з кущ ам и . Р у б а є н ап рав о й наліво, калічить га л у зк и і стинає цілі ж м утки свіж ого зе л е н о го л и стя. Б у ва є, го й д ається, мов в о р о на, на дереві, л я к а є ви вір ок або без м и л о сер дя лом ить га л у зз я, бо х оч е собі зб у д у в а т и індійський курін ь-віґм вам . К оли в п а р к у з а х о пить його дощ , то він о б т и р а є з а б ол очен і ч ер еви ки об свіж о п о м а льовані лавки або ход и ть по н и х ногам и і л и ш ає по собі цілі купи ли п ко го болота. Н ед а в н о А н то ш ко п ри д ум ав с о бі інш у в е сел у за б а в у : в и ш у к у є на л а р к о в о м у о зері ка ч о к і к и д а є на них усім, щ о тільки п о п ад е й о му під р уки — гр уд кам и землі, кам інцям и, лом акам и, п орож нім и бляш ан кам и, п ляш кам и , навіть ш м аткам и а с ф а л ь т о в о ї д оріж ки. С ерд еш н і кач еч ки х ова ю т ься, де м о ж у ть, за ш и в а ю т ь с я в очерет, п ор и н аю ть у воду, п ер е л ітаю ть з одн ого кінця о зе р а на д руги й, але А н то ш ко не ж аліє тр у д у , ж е н е т ь ся за ними, ви сл ідж ує їх і зн о в у ки д ає. А яки й радий, коли й ом у вд асться п оцілити бідну п тах у або хоч н алякати ! Р е го ч е « а все г о р ло. Т а стри вай те — к а ч к и т ак о ж м аю ть свій р озу м ! П о бач и л и , щ о злісний во р о г д о ш к у л я є їм п ри березі, т о о бр ал и собі на від п о чинок о стрів ец ь сер ед води. Т у т ви х од ять на берег, ч и стять собі п ір ’ячко, а потім сідаю ть н а траві або на п ісоч к у і, п о к л ав ш и д зь о б а м ало н е на хвостик, спокійно д р і м аю ть. Т уди вж е навіть таки й м истець, як А н тош ко, не д о к и н е кам інця, бо за в а ж а ю т ь д ер ева. Щ о р о б и ти ? Т р е б а дістатись н а острівец ь. А ле як, коли нема ч о в н а ? П равда, одним боком острівец ь н а б л и ж а ється д о б ерега, та все таки їх р о зд іл ю є д оси ть ш и ро ки й рів, з а росл ий о сокою та б ол отян им и р о слинами. П о сто яв А н то ш к о над ровом , п о к о л у п а в у н осі і ви р і ш ив: він м усить ч е р е з цей рів п р о б р а т и с я н а острів! З н а й ш о в у к у щ а х д овгу, в ід л а м ану вітром гілляку, п ри во лік її до місця, де рів н ай вуж чи й, і п е р еки н ув у п о п е рек , мов кладку. Д істав д есь д о в го го кия, щ о б п ід п и р а т и с я і по такій підготові з р о бив п р о б у д істат и с я на острів. З р а з у в с е йш ло га р а зд : гілляка в и д е р ж а л а в а г у х л оп ц я, і він п о м ал у о б е р е ж н о к р о к у в а в по ній нап еред. А ле гілл яка б ул а з а к о ротка — не д о с я гн у в ш и п р о т и л е ж н о г о б ер ега на острові, во н а в п ер л ас я кінцем у б ол ото. Т р е б а було п ідстри бнути , щ о б п оп асти з н е ї на острів. А н тош ко, м и стец ь стрибати, так і зр об и в, від б и вся ногам и я к слід, але хто міг знати, щ о те п е р буд е н евд ач а ? Г ілл яка не в и д е р ж а л а А н т о ш к о в о ї ваги, її сп ор ох н явіл ий кін ец ь від л а м ав ся, і А н то ш ко ш у б о в с н у в у рідке б ол ото та у б р у д н у воду, п о р и н увш и в них ви щ е п ояса. „Т о п л ю с я!.. Б о ж е , р я т у й !..“ — м игнула в А н то ш ко вій голові НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
