Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ГАЛИНКА — ПРАЛЯ Роман Завадович Нині соняшна погода, Вітерець тепленький — Скористалася з нагоди Галинка маленька. Позбирала всі суконки Лялечки Марічки, Сорочинки та панчішки Навіть черевички! Попрохала мила в мами, Теплої водички: — Я, мамусю, буду прати Всі речі Марічки. — Глянь, Марічко, ось тут книжка, Малюнки гарненькі. А ось цяцьки, грайся ними Чемно та тихенько. А я мушу твої речі Швиденько попрати, По обіді до садочку Підемо гуляти. І зробила, як сказала, Попрала скоренько, Посушила, поскладала Всі речі гарненько. Тільки сталася пригода: Згубивсь черевичок. Скрізь шукала та питала В мами та сестричок. — Ти не плач, моя Марічко, Покинь сумувати! По обіді підем в місто Нові купувати! Раптом глянула надворі Киця в траві грає, За шнурочки черевик По траві тягає. Миттю Галя полетіла, Черевик забрала, Кицю добре насварила, Щоб не пустувала. А тепер вже у садочку З лялею гуляє, Кольорові стрічечки В коси заплітає. Н і н а Н а р к е в и ч А н т о ш к о Як п р и хо д и ть весна і в к р и в а є д ер ева та ку щ і ніж ним ку ч ер яв и м листям , А н то ш ко стає щ о де н н и м гостем у п арк у. У явіть собі х л о п ця у брудній п ідсорочи нц і та по- л и н ялих синіх ш танц ях. К оли до ц ього додати зав ж д и заб о л о ч е н і ч ер еви ки з п оо бр и ван и м и ш н у р ів ками, то це вж е б уд е цілий одяг н аш о го А н тош ка. Ч уп ри н а така, ніби ніколи не б ул а зн ай ом а з греб інц ем чи нож иц ям и, а р у к и ніколи не т о р к ал и ся мила. О такий то кр а с е н ь н аш А н тош ко! Щ о ж р о б и т ь той х л оп чи на в п а р к у ? П у с к а є на вітер п а п е р о вого зм ія? Ні! Г рає в м’я ч а ? Ні! Л овить р и б к у в о зе р і? Т а к о ж ні! Н ай ч астіш е м ож н а його б ач и ти, як, о зб р о є н и й д е р е в ’я н о ю ш а б л ю ко ю або зви чай н им патиком , в о ю є з кущ ам и . Р у б а є н ап рав о й наліво, калічить га л у зк и і стинає цілі ж м утки свіж ого зе л е н о го л и стя. Б у ва є, го й д ається, мов в о р о на, на дереві, л я к а є ви вір ок або без м и л о сер дя лом ить га л у зз я, бо х оч е собі зб у д у в а т и індійський курін ь-віґм вам . К оли в п а р к у з а х о пить його дощ , то він о б т и р а є з а б ол очен і ч ер еви ки об свіж о п о м а льовані лавки або ход и ть по н и х ногам и і л и ш ає по собі цілі купи ли п ко го болота. Н ед а в н о А н то ш ко п ри д ум ав с о бі інш у в е сел у за б а в у : в и ш у к у є на л а р к о в о м у о зері ка ч о к і к и д а є на них усім, щ о тільки п о п ад е й о му під р уки — гр уд кам и землі, кам інцям и, лом акам и, п орож нім и бляш ан кам и, п ляш кам и , навіть ш м аткам и а с ф а л ь т о в о ї д оріж ки. С ерд еш н і кач еч ки х ова ю т ься, де м о ж у ть, за ш и в а ю т ь с я в очерет, п ор и н аю ть у воду, п ер е л ітаю ть з одн ого кінця о зе р а на д руги й, але А н то ш ко не ж аліє тр у д у , ж е н е т ь ся за ними, ви сл ідж ує їх і зн о в у ки д ає. А яки й радий, коли й ом у вд асться п оцілити бідну п тах у або хоч н алякати ! Р е го ч е « а все г о р ло. Т а стри вай те — к а ч к и т ак о ж м аю ть свій р озу м ! П о бач и л и , щ о злісний во р о г д о ш к у л я є їм п ри березі, т о о бр ал и собі на від п о чинок о стрів ец ь сер ед води. Т у т ви х од ять на берег, ч и стять собі п ір ’ячко, а потім сідаю ть н а траві або на п ісоч к у і, п о к л ав ш и д зь о б а м ало н е на хвостик, спокійно д р і м аю ть. Т уди вж е навіть таки й м истець, як А н тош ко, не д о к и н е кам інця, бо за в а ж а ю т ь д ер ева. Щ о р о б и ти ? Т р е б а дістатись н а острівец ь. А ле як, коли нема ч о в н а ? П равда, одним боком острівец ь н а б л и ж а ється д о б ерега, та все таки їх р о зд іл ю є д оси ть ш и ро ки й рів, з а росл ий о сокою та б ол отян им и р о слинами. П о сто яв А н то ш к о над ровом , п о к о л у п а в у н осі і ви р і ш ив: він м усить ч е р е з цей рів п р о б р а т и с я н а острів! З н а й ш о в у к у щ а х д овгу, в ід л а м ану вітром гілляку, п ри во лік її до місця, де рів н ай вуж чи й, і п е р еки н ув у п о п е рек , мов кладку. Д істав д есь д о в го го кия, щ о б п ід п и р а т и с я і по такій підготові з р о бив п р о б у д істат и с я на острів. З р а з у в с е йш ло га р а зд : гілляка в и д е р ж а л а в а г у х л оп ц я, і він п о м ал у о б е р е ж н о к р о к у в а в по ній нап еред. А ле гілл яка б ул а з а к о ротка — не д о с я гн у в ш и п р о т и л е ж н о г о б ер ега на острові, во н а в п ер л ас я кінцем у б ол ото. Т р е б а було п ідстри бнути , щ о б п оп асти з н е ї на острів. А н тош ко, м и стец ь стрибати, так і зр об и в, від б и вся ногам и я к слід, але хто міг знати, щ о те п е р буд е н евд ач а ? Г ілл яка не в и д е р ж а л а А н т о ш к о в о ї ваги, її сп ор ох н явіл ий кін ец ь від л а м ав ся, і А н то ш ко ш у б о в с н у в у рідке б ол ото та у б р у д н у воду, п о р и н увш и в них ви щ е п ояса. „Т о п л ю с я!.. Б о ж е , р я т у й !..“ — м игнула в А н то ш ко вій голові НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
