Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Олена Залізняк Із моїх спогадів про Олену Степанів Вістка про смерть Олени Степа нів не була несподіваним ударом для тих, що думали Про неї і ці кавились станом ЇЇ здоров’я. Ко ли в останніх місяцях її життя велася затяжна боротьба Олени з безпощадною недугою, для її близьких болючою була свідо мість, що, мабуть, та боротьба даремна. І мало хто мав надію, що за ,,хустинки“ чи інші речі, що йшли від давніх друзів із Фила делфії, Ню Йорку, Торонто, Монт- реалу і Вінніпегу можна буде ді стати „цілющого ліку“ для хворої. Щиро пом’янула її посмертною згадкою у „Свободі11 її подруга із шкільних років і стрілецьких походів, бувша учасниця визволь них змагань — Ганна Дмитерко- Ратич, даючи короткий перегляд її цілого життя. Мені не доводилося життя з Оленою разом ні надто довго, ні надто близько, зате, мабуть, на лежу до тих на цьому континенті, що знали її найдавніше. Побачила я вперше Олену Сте панівну 1903 чи 1904 p., отже 60 років тому. Були вечерниці в залі „'Бесіди“, що мала своє приміщен ня на першому поверсі дому „Просвіти11 у Львові. Повно моло ді, таки направду .молодої — сту дентів, гімназистів, учениць шко ли Руського Товариства Педаго гічного. І як усе на суботніх ве- черницях ,,Бесіди“ грав на фор- тепіяні до танку сліпий ,,грайко“, починаючи коломийкою. Тісно бу ло, гамірно, але весело. Звертала на себе увагу молоденька, і дуже вродлива дівчина, ще майже ди тина, в білій легкій суконці з ряс ними фальбанками та синіми ко- кардками в золотих кучерях. Во дили за нею захоплено очима не лиш гімназисти з золотими пас ками, а всі, — така вона була ча рівна, по-дитячому розбавлена. Але такою веселою я бачила Сте панівну лиш раз, тоді. А старші пані говорили, що дітей на ве- че^ниці не слід пускати. сьогодні оачу: на естраді з лівої сторони від публики ясноволоса молода дівчина. Це учениця вчи тельської семінарії, гладенько за- Руханкова заля „Сокола" в до мі Дністра при Руській івулиці. Як чесана і дуже скромно, по-спор- товому одягнена. Говорить про ролю жінки в дав ній Україні і про обов’язки сучас ниць. Голос її тихий, м’який, жі ночий, без особливого патосу. Але переконливий глибиною дум ки і вірою в те, що українська жінка буде завзято змагатися за волю свого народу. Заля переповнена переважно студентською й жіночою молод дю, гримить оплесками признання, а усміхнена Коистантина Малиць- ка каже до мене: — Мушу видати друком той реферат Степанівни. Спортова площа Сокола-Батька на окраїнах Львова. Тодішня мо лодь перейнята думкою плекання фізичної справносте і сильного характеру, пильно розпродувала бльочки на придбання тієї площі. І на ній великий здвиг 1914 р. Пе регляд сил, єдности й організова- ности української вітки галицької землі. Перед ведуть відділи „Со кола “ і „Січі", головно молодь. Тим, що не переживали того здви- гу, важко уявити собі те об’єдна не захоплення, що там панувало. На площу Сокола Батька виляг цілий український Львів. І з ен- тузіязмом вітав тисячні ряди Со колів і Січовиків з усіх кінців Га личини, а то й Буковини, що впо рядковано маршували перед по чесною трибуною. Як сьогодні пригадую п-ю Марусю Юркевич, теперішню редакторку дитячої сторінки ,Нашого Життя", як вона тоді захоплено опескувала, коли проходили Марійською площею ряди сільських руханкових това риств на конях і в марші з пра порами й оркестрами, а ми обидві спостерігали з балькояу каварні Метрополь. Вона прибула тоді до Львова, як революційна емігран тка з царської Росії і все це було для неї нове й цікаве. Це перший раз виступали при людно руховички в гімнастичних одностроях і пластунки (також і ті з тайного Пласту), що нишком підготовлялись до майбутнього збройного виступу. На чолі їх рядів рівно і впевне но маршувала Степанівна. Всі ві тали оплесками й окликами тих учениць української дівочої шко ли, хоч і не всі знали, що тайною присягою обіцяли вони боротись за волю України. А один вшех- польський студент, що з досадою і злобою обсервував ряди „гай дамачок", сказав не то іронічно, не то захоплено, — Та пєрвша, то Матка Боска в гімнастичних споденьках! Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Г Р У Д Е Н Ь , 1 9 6 3 7 Олена Степанів O lena S tep an iw served in th e U k ra in ia n L egion d u rin g W orld W ar I and w as am ong first w om en w ith o fficer’s ra n k in th e U k ra in ia n arm y.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
