Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
З колядою Олена Цегельська Різні гарні звичаї панують у нас, на нашій славній Україні у час Різдвяних Свят. — Є от такий зви чай, що вечором, по Святій Вечері, малі діти, похресники, йдуть з ма мою або з татом, у відвідини до хресних батьків, із подарунками. Це називається: нести коляду. А цього Свят-Вечора, про який тут мова, малий Юрко мав іти до своєї хресної матусі. Його мама приладила подарунок: наклала на тарілку солодких коржиків, пиріж ків, горіхів. Все це зав’язала у чи стеньку вишивану хустину і дала Юркові в руки: — Ти понесеш ма тусі коляду! За хвилину і я збе руся. Підемо. — Ні, ні, мамо, я сам піду, я вже великий; таж мені вже давно пішло на четвертий рочок. Я знаю, де хресна матуся живуть: от просто вулицею, а потім вбік вуличкою і тут уже їхні ворота — це так близько! А мама: — А може Василько те бе проведе? (себто старший брат). — Е, ні, не треба мені Василька —- знову Юрко — я сам! Я знаю, як у них двері отвираються і знаю, як їх поздоровити: О, так: — Ві таю вас, хресна матусю, з коля дою. ,,Христос Раждається!11 — Ну, то йди, синку! — так ма ма — а скоро вертайся! Мама провела Юрка до воріт і він пішов. Надворі ще не дуже було стем- нілося. Біленький сніг під ногами скрипів: рип-скрип. — Десь неда леко колядники співали. Юрко йде такий радий. Думає, чим то його хресна мати обдарує. Так собі сту пає весело і гадки не має, не бо їться. Коли тут нагло і несподівано, ні звідси, ні звідти, якийсь кудлатий собака перебіг йому дорогу. Юрко здригнувся. А той собака не побіг дальше, о, ні! Прямо заступив йому дорогу, підніс морду вгору і давай нюши ти Юркову коляду носом: нюх- нюх. Юрко, хоч боявся, крикнув: —- А підеш ти, Босий! А пес ні! Ані руш. То ходить кругом, то плентається йому попід ноги, то брехне: гав-гав, то виска лить зуби. — Страшно! Ну, не пус кає йти дальше. Хлопчик підніс свою коляду ви соко понад голову, відступає взад аж попід пліт, думає, що збудеться тої напасти. А собака услід за ним. — Почекай — подумав хлоп чик — дам тобі пиріжок, але пусти мене! — Добув і кинув пиріжок, який собака зловив у повітрі, мов яку муху. Що йому один пиріжок! І той не поміг. Що Юрко вперед, то собака дальше не пускає... Ой, Юрку, Юрку! А де ж ти чу вав, щоб собака поласувавши всту пився? — Ой, малий ще Юрко ба гато дечого не знає... Але мало того! Чи то запахли Юркові пиріжки на всю вулицю, чи хто дав іншим собакам знати, що тут роздаються пиріжки. Не сподівано почулась збоку ще ін ша собача лайка, та й миттю, до цього одного прилучились ще інші два кундиси. Аж тепер буде Ю р кові! Всі три собаки взяли його між себе, оточили, приперли до плота. І — то брешуть, то шкірять зуби. Щ о то буде? Бачить Юрко, що йому нема ін шої ради, як кидати їм пиріжок за пиріжком; незабаром викидав со бакам усе, що мав — усю коляду. І таки далі не рухаються з місця, гарчать — брешуть: Гав-Дяв! —• мовляв, давай ще, а ні, то біда буде. — Тай наш Юрко в плач: — Мамо, ой, мамо! — Хухає у змерз лі ручки, сльози втирає. У цю сумну хвилину близько по чувся якийсь гамір. То колядни ки наблизились. Глянули, а тут біля плота хлопчик, а довкола люті собаки гарчать. Ух, як вони не затупотять, не загримають на собак: — А пішли, собаче кодло! А цур вам! Та з па лицями до них; геть прогнали, що й духу не стало. Тоді Юрка розпи тали про все. — Та я — сказав хлопчик крізь плач — до хресної матусі з коля дою. — А де ж тая коляда? — таж у тебе порожня хустина! (Докінчення на ст. 40) Всі три собаки взяли його між себе ... НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1963 27
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
