Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
везе нас даром, що для 'нього то велика 'приємність. Він пропонує навіть підвезти до самого центру чи туди, де ми живемо. Ніякого наслідку. .Bi-н починає сумніватися чи ми нормальні, я бачу .по його очах. І тоді я витягаю сто лір, щоб винагородити його добру во лю. Але він відмовляється і зре- зиґновано збирається відійти. То ді я пропоную йо.му приїхати по нас завтра вранці. Так я рятую його від смутку. Тоді Роман по чинає наспівувати під носом і нам, очевидно, треба покинути вже те блаженне місце. Виходимо, не поспішаючи. По вертаємось тією самою .пільною дорогою і тепер спостерігаємо ба гато нового. Неповний вид на мі сто. Далеко, теж висунена з міста базиліка св. Франціска. І високо над місто чи може поза містом, на найвищому місці горба .видніє „.Рокка Маджоре11 — могутній за мок з часів Барбаросси. Грізні ве жі й оборонні мури, яких будова тягнулася століттями, мають мало спільного з лагідним видом на ці лу панораму міста, може й тому розділює їх такий простір. Ще заки дісталися до центру, віднаходимо церкву св. Кляри. Вона проста й однонавна з чотир ма бічними каплицями. На жаль, деякі фрески дуже знищені і саме ті, що находяться в поперечній наві біля престолу. Яка шкода, що са ме те знищення пошкодило так сильно картину невідомого май стра Різдво Христове“. Мати Бо жа тулить ніжно до свого лиця маленького сповитого Ісуса. А віл і осел, що стоять близько здаєть ся розважають над подією. Рів- нож знищені фрески невідомого майстра, що ілюструють життя св. Кляри. Інший візантійський дуже гарний хрест з 13. віку. Щ е заходимо до каплички св. Юрія. Ціла вона розмальована і на фресках, незнаних майстрів, помітна школа Сієнни. Між ними повна ніжности Мати Божа з ди тятком ’поміж св. Клярою та Іва ном Хрестителем, св. Михаїлом і св. Франціском. І через решітку спостерігаємо візантійське 'Розп’яття, з якого промовив до святого Франціска Ісус іХристос. Саме тут зложено на якийсь час мощі святця і тут відбулась його канонізація. З чого народжується стільки краси? І чи саме не вона поро джує глибину відчуття? Чи може саме краса родиться з простоти? Важко відповісти. Але тут .вона доступна всім і кожний черпає повними руками. Але пощо я буду втомлювати вас непотрібними розважаннями. Кажу непотрібними, бо щоб ви зрозуміли мої думки .і те, що я зараз відчуваю, тре'ба б, щоб ви могли побути зі мною в Ассізі. Треба, щоб ви пішли з нами, так як зараз я це роблю з Рома ном. Ми виходимо на вулицю і тепер нам конечно хочеться поба чити місто, якого майже не знає мо. Ось, зараз ідемо довгою вули цею, яка часто розмежовується, розділюється і десь там далі, зно ву злучується ніби ланцюг. її ча сто перетинають малі провулки, зовсім мініятюрні вулички. Часом вони збігають сходами з терас до мів, де горять на сонці ґеранії. Часом вони біжать під критими ґанками, що злучують два доми чи вузькими переходами поміж домів, де під стінами ростуть дикі квіти. І скрізь тут квіти. На терасах домів і на сходах. Часом звисають вони з вікон буйними галузками невідомої назви, часом вони на вікнах у глечиках чи біля дверей у дерев’яних скриньках, чи просто ростуть так у землі. Я починаю думати, що квіти виростають із сонця. Вони, як і люди потребу ють багато сонця. І так ми проходимо старим Ас сізі, де люди і квіти, де на домах почеплені старі лямпи-ліхтарі на майстерних гачках, де перед ха тами в амфорах холодиться вода, або сік із яблук, де при дорогах старі каплички-хрести і золотий порох на дахах. І третього дня я мушу нагло покинути Ассізі. Я залишаю го стинну хату сеньйори Анни і Ро мана за старою ассізькою брамою. Я ніколи не з'натиму. що стало ся третього дня, в якому я зали шив вас блукати одинцем вузь кими вуличками і пільними стеж ками. І не знатиму ніколи, що зайшло тоді, коли ви остались на самоті, коли були зовсім самі на слідах св. Франціска. Я ще раз переглядаю вашого листа, ще раз відчитую слова, які знаю напам’ять, але не можу від крити те, про що можете знати тільки ви самі. І так воно мусить остатися... ІЗ ЛИСТІВ ДО ЕКЗЕКУТИВИ СУА Наближається час купівлі Різдвяних подарунків. Чи не можна б замість того складати датки на Фонд П’ятсот на допомогу поворотцям із заслання або на Фонд „Мати й Дитина“ на „клич наглої потреби*4? Ірина Левицька секретарка Окр. Ради СУА в Нюарку Ваша думка дуже добра й її варто розважити в святочному часі. Хоч Різдвяні дарунки дають багато радо- сти, проте не можна її ніяк порівняти з потребою тих покривджених, згада них угорі. Прохаємо й інших Союзя нок — висловитись до цього шляхет ного почину та зложити датки, якщо згідні з тим. Екзекутива СУА НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1963 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
