Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
городи пп. Капій, Михалевській і Стул- ковській, а вирізнення п-ні Саґаті. Пополудневих суконь було значно менше. їх можна поділити на таких із чорним і ясним тлом, бо від цього за лежне у великій мірі примінення ви шивки. Дуже вдалі моделі вивели пп. Марія Євсєвська, Марійка Рогожин- ська, Оксана Коженьовська, Михай лина Чайковська, Марія Колтунюк і Стефанія Пушкар. Вдало скомпонова ну сукню з білого шовку вивела п-ні Уляна Нога, а в в стилі ампір — п-на Мирослава Олійник. Модель із чор ним стаником до ясної спіднички ма ла п-ні Слава Оранська. - Сюди можна зачислити теж джем пери. Це гладкі „тулуби" з важкого шовку, вовни чи оксамиту, доповнені вишиваними блюзками. їх мали пп. Ляриса Чайковська, Оля Цегельська і Марга Винницька. Це дуже вдячне примінення, що його можна чергувати з різними блюзками. Жюрі вирізнило пп. Чайковську і Цегельську. Найменше було справжніх вечірніх суконь. Тому тим більше треба подив ляти власниць трьох моделів, що не жаліли часу й труду, щоб і в тій ді лянці щось запрезентувати. П-ні Ма рія Татарська оперлась на народньому вбранні Бойківщини, даючи стиліза цію народньої сорочки з відкладним коміром і намистом до довгої чорної спідниці. Вишивка гладка, чорна. Дру га вечірня сукня п-ні Ірки Мельник була справжнім витвором шику й еле- ґанції; шкода, що вишивка в ній незамітно пробивалась. Сукня п-ні Осипи Грабовенської належала до ти пу „коктейних“. Білий шовковий ста ничок із спідничкою з малинового оксамиту був обведений дискретно малиновою вишивкою. Цілість допов нював оксамитний шаль малинового кольору. Не диво, що Жюрі мусіло нагородити аж два моделі, вирізнивши один. Окремо слід згадати модель плете ний на дротах, що тепер дуже в моді. Чорна дводільна сукня, де за прикра су правив широкий виплетений взір і* червоної волічки, вміщений у стані. Авторкою цього моделю була п-ні Ірина Терлецька, відома зі зручности в цій ділянці. У цілому можна сказати, що Вечер ниці були вдалі. Не тільки тому, що публика бавилася знаменито, а „ви шивані" красуні не переставали тан цювати. Але головно тому, що є ве ликий поступ у виборі й стосуванні моделів. Пані вже зрозуміли, що не кількість вишивки чи якийсь вишука ний взір становить красу моделю. А що треба дібрати досконало взір до моделю сукні й типу власниці. Тому вишивки не було багато, але вона бу ла вміло дібрана й примінена. А вжит- ковість сукні дає запоруку, що влас ниці використають її у товариському житті якнайкраще. Праця 43 Відділу в тому напрямку не йде намарне. Треба радіти, що по суваємось уперед і знаходимо зрозу міння для наших кличів і вказівок. Л. Б. НЮ ГЕЙВЕН, КОНН. Голова Централі СУА в Ню Гейвені Важливу й радісну подію пережив наш Відділ, коли то на гаряче бажан ня всіх його членок загостила до нас голова Централі п-ні Олена Лотоцька. Запрошуючи п-ні Голову до Ню Гейвену ми мали на увазі не тільки добро нашого Відділу. Ми хотіли дати нагоду громаді, а головно всім жінкам зустрінутися з видатною представни цею жіночого руху, заінтересувати їх ідеями й завданнями СУА — а тим са мим здобути для нашої організації тих жінок, що є поза її межами. Дня 26. жовтня — в усе гостинному домі голови нашого Відділу п-ні С. Яхницької відбулася зустріч п-ні Ло- тоцької з членками нашої Управи. Ми порушили біжучі справи Відділу, об мінялись думками, цікавились плянами праці на будуче... Під час вечері п-ні Лотоцька ділилася з нами вістками, а також споминами з минулого. В неділю, 27. жовтня, після вислу хання Служби Божої, о год. 2-ій по полудні, в ресторані Тіволі відбувся обід-бенкет у честь шановної гості. Поява п-ні Лотоцької на залі, пере повненій публикою, викликала енту- зіястичні оплески. Бенкет відкрила п-ні Гижа, наша культ.-освітня референтка, „тостма- стер" того вечора. Вона привітала й представила п-ні О. Лотоцьку, вітаю чи рівночасно пароха о. монсіньйора Стаха, його сотрудника о. Забаву та зібраних гостей. Молитву перевів о. монс. Стах. П-ні Яхницька докінчила це вітання і грімке „Многая Літа" роз неслось по залі. Отець Монсіньйор привітав щиро давню знайому п-ні О. Лотоцьку та висловився прихильно про жертвенну працю і безмежну по святу членок СУА на чолі з п-ні голо вою. Похвалив також місцевий Відділ за його активність і невтомну працю. Обід проходив у теплій атмосфері. П-ні Гижа представила всіх членок У- прави, представників усіх товариств і три делегатки з новозаложеного Від ділу в Бриджпорті, а це пань: Черняв- ську, Чубату й Жеребецьку. Коли зникла дискретно реставрацій на обслуга й замкнулися за нею двері, заметушилось на залі і нараз затихло. Пані Голова встала, вітаючи Отців, знайомих і незнайомих присутніх та почала свою, до сліз зворушливу до повідь. „Чути кру-кру-кру, в чужині умру, заки море перелечу, крилонька зітру... то наша стрілецька пісня... і чи прав диві її слова? Багато з нас перелетіло море, опи нилось на чужині, та не стерли своїх крилець. Вони піднесли їх високо й відважно, вони знайшли своє місце й тут — в інтенсивній праці для добра своїх братів і свого народу. Особливо тепер, коли відбуваються для нас істо ричні події, ставляться пам’ятники Лесі Українки, Тараса Шевченка, коли відбувається Тиждень Поневолених Народів, коли йдуть протести й мані фестації, коли борониться добре ім’я України — вони з нами!.. Але їх так мало... — Пані Лотоцька продовжала: „Не говорю до вас тут присутніх, бо ви з нами! Але до тих, що їх тут не має, яких задурили вигоди й добро бут, яким байдужа доля їх братів, на віть байдужа їм майбутність їхніх ді тей... Вони втікають від організовано го життя, байдужі до його ідей і чи нів. Де вони тепер? Чи не помирають духом, збайдужнілі до рідної справи? Чи не стерли свої крильця на чужині? Відтак п-ні голова розказала нам, як розвивався впродовж 38 років Со юз Українок Америки, які мав труд нощі та як зумів їх завжди покону- вати, про його жертвенність, про мо ральну й фінансову поміч, яку виси лав і висилає ще сьогодні нашим братам. Закликала до єдности, заохо чувала бути гордими й певними себе. Не плачем і просьбами, але з піднесе ним чолом — як 2-мільйонова менши на в Америці домагатися своїх прав все й усюди. Головно, заступатися за своїх поневолених братів на рідних землях. У всіх найбільших американських жіночих організаціях ми, українки, ма ємо вже своїх представниць. їх ша нують і йдуть їм назустріч. Належимо НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1963 57
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
