Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв’ю На привітання збірки Проминуло вже одинадцять ро ків від появи книжки „Буря над Львовом" По довгій мовчанці ав торка її, іМарія Струтинська, по дарувала нам невеликий томик о- повідань. Перегортаючи книжку находимо там давні, недавні і ціл ком свіжі речі. Отже, в творчій праці письменниці не було пере бою. Стараємося найти хвилинку ча су для зустрічі й розмови. Адже поява книжки — це радісна подія в житті письменника й її треба привітати. Почалося від пригадки нашої першої зустрічі в літературно- мистецьких колах Львова, куди Марію Струтинську ввів її пок. чоловік, Михайло Струтинський, сам добрий знавець літератури. Він перший в Галичині дав аналі тичну статтю про Тичину (в реда гованім ним же журналі „Життя і Мистецтво") і був ініціятором видання одним томом кількох збі рок поета. Більше року в помеш канні Струтинських жило подруж жя Загарів-Морська, двоє видат них діячів сцени, тут часто пере бувала Ліна Федорович-Малицька, частими гістьми були Петро Хо- лодний-старший, Юрій Магалев- ський, Павло Ковжун, свої сонети читав тут уперше Басиль Бобин- ський. Марія Струтинська була тоді молодою журналісткою, про літературу не було ще згадки. — Стривайте, моя перша стат тя — після одружіння — це була стаття в жіночій сторінці ,,Діла“, де я переглянула книжку Віктора Марґері'т-а про... розводи. Ста ренький отець Стефанович сказав з того приводу, що він дивиться на небо за особливими знаками: жінка тількищо вийшла заміж і вже пише про розвід! Але мій чо ловік прийняв це з більшим по чуттям гумору. — З того часу я містила стат ті в щоденній пресі. Десь, здаєть ся 1924 року була друкована під валом у ,,Ділі“ моя велика стаття про Н. Кобринську. Як дальший етап іможу назвати жіночу сторін ку в ,,Новому Часі“, що я вела в 1934 році, до і після Світового Конгресу Українок у Станиславо- ві. Окрім сгаттей на теми жіно чого руху я давала там коротенькі нариси з ділянки культури побу ту, що їх можна б уважати моєю першою спробою екскурсії в бе летристику. — Досвід з тією сторінкою за знайомив мене з жіночим чита чем. Це пригодилося мені в орга нізаційній праці Союзу Українок, в якого Головному Виділі я зай мала різні пости. Врешті в 1936 р. я стала редакторкою другого, по руч „Жінки", журналу організа ції, а саме популярного місячника ,,Українка" Вибух війни припи нив його. — Але найбільше задоволення дала мені редакційна праця при журналі „Наші Дні", що .виходив в роках 1941-1944. Це був місяч ник літератури і всіх ділянок ми стецтва — і важко мені тепер на звати щось подібне для порівнян ня в нашій чи чужій пресі. Львів був тоді поважним культурним центром, завдяки Літ.-Мист. Клю- бові, Театрові Драми, Опери й Ба лету, жвавому рухові у Спілці Образотворчих Мистців, а насам перед завдяки приїздові з цен тральних земель численних видат них діячів культури, що збагачу вали цю атмосферу. Оте згущене інтелектуальне життя й відбивав наш журнал. Справді, річник „Наших Днів", що його дістала редакторка вже випадково, на чужині, свідчить про його вартість. Світлі імена, цікаві проблеми, майстерні відгу ки й ота мерехтлива повнота життя, що б’є з його сторінок, ка жуть і про працю редакторів. Дар ма, що країною потрясало тоді воєнне лихоліття: туга за повно тою культурного життя дала се бе пізнати і в тих малих можли востях — і воно дає ясну надію на наш розквіт у часі незалежного існування. Але вертаймося до літератури. У новій збірці оповідань перше датоване роком 1935. Невже з то го часу письменниця почала свої літературні спроби? — Навіть раніш. Перше моє більше оповідання, написане з по чатком 30-тих років, було друко ване аж у „Бечірній Годині" під моїм дівочим прізвищем. („Серця двох", Марія Навроцька). Інше, „Очі", було тільки до половини надруковане в „Новому Часі", че рез цензуру. В цьому місці я зі зворушенням згадую пок. В. До рошенка, який дуже турбувався, що до цієї моєї збірки не увійде моє оповідання „Паростки", дру коване в „Наших Днях“ і навіть старався добути його мені. Воно, як і оповідання „Передача" мають уже воєнну тематику. Дальші на писані вже на еміграції. Це все клаптики передуманого, пережи того й баченого у моїй мандрівці по чужині. Справді, ці оповідання, немов на фільмовій стрічці передають факти й події нашої воєнної і по воєнної дійсности. Найширший свій вираз найшла вона в повісті „Буря над Льво вом" Перший її том ,,Весна восе ни" вийшов у 1944 р. накладом Українського В-ва в Кракові. Тут перевидало це В-во „Київ", до лучивши другу частину „Сіре і Червоне" Як в оповіданнях, так і в пові сті (>М. Струтинська вважає її за повістевий репортаж, але жаден з видавців не хотів погодитися на такий підтитул) пробивається оте блискавичне дихання нашої доби. За цим поспіхом картин і ситуа цій немов відсунений на дальший Марія Струтинська у /—"— ” M°rin ’■gently published a volume of short stories.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
