Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наречена Олександра Чернова В покої Нареченої рожево-зо лотаво. Від стін і килимів на її об личчя кладуться ласкаві теплі від світі. Так буває, коли сонце ще не зійшло, але край неба і сиві хмари ни над обрієм, і білі легкі оболоки вгорі, і само повітря — все про свічено, пройнято золотавою ро жевістю. В покої Нареченої все спокійно - зріноважене, сповнене тихою стриманою радістю надії. Наречена сидить на своїм ложі на тлі пухких білісних подушок, її ноги сивою хмариною облягає по кривало. З невидимого джерела вгорі на її темну головку, на сма гляві руки і плечики проливається рівне світло. У тім світлі кожна ри сочка обличча, кожний його рух набирає скульптурної виразисто сте. Наречена не відпочиває. Вона зайнята підготовкою до містерії. На її колінах деревце розмарину — рослини, яка символізує подру жню вірність. Обережними руха ми одрізує Наречена маленькими ножичками вибрану галузочку і кладе коло себе. її обличчя скуп чене, уста розхилені пильною ува гою — вона уважно вибирає га лузочки, щоб не пошкодити де ревця, щоб воно могло далі роз виватись. Наречена звиває віночки для Нього і для себе. Один віночок вже готовий лежить зеленим об- ручиком на білості простирала і точить містичний аромат. Наречена бере довгими гнучки ми пальцями галузочку і вправни ми, точними рухами прив’язує її до тонесенького дротика. За кіль ка годин віночки буде покладено на голови суджених, ,,положив єси на главах їх вінці"... Капличка струнчиться в небо тендітними банями. Вона нова, де рево її стін ще не обвіяно суво рими вітрами зим і воно світиться наче напоєне медом. Перед кап личкою вже устелено шлях для молодих білим полотенцем і вона жде наче обійми розкрила, щоб пригорнути їх. Це ж перша пара вінчатиметься під її сінью. Молоді йдуть... Постать Нареченої облягають клясичні складки весільного вбран ня, з голови її спливає тяжке ме реживо завою. Цей весільний стрій не іскриться гострою білістю сні гу. Він наче мрамор, зацілований сонцем, і гармонійно спливається із теплою бронзовістю каплички, із позолоченими осінню деревами, що обступили галяву затишком. Мереживо обгортає обличчя Наре ченої коштовним орнаментом — дивіться, яка вона! Навіть шовк і мереживо пригортаються із неви- словною ніжністю до її чистоти, і пропливає вона до престолу сим волом непорочносте. Гряде, гряде Голубиця... Дивляться діти розширеними подивом очима, дивляться, як на казку про царівну. Дивляться юн ки і юнаки з думкою про своїх ви- бранців, сповнені радістю споді вання, дивляться ті, що вже перей шли цю межу — недавно зовсім, чи давніше, чи так давно, що все ввижається сном. Дивляться ті, що також трепітно сподівались щастя і не найшли його — розчаровані і зранені... Стоять урочистою вартою по важні дружби. Красуються друж ки в золотистих сукнях, аж сві тяться, а головки їх мимохіть кло няться у посвятній хвилині звер таючись до світла як кружала со няшників. Наречені стали перед Престо лом. Значуче, ваговито звучить слово шлюбного обряду у тишині лісу, м’яко лине спів. Сонце то прогляне через хмарини і покро пить все золотим дощиком, то зно ву зайде і тоді стане сумно. З де рев безболізно відділюються ли сточки, які вже віджили своє. „Це рання осінь шле цілунок та кий чудовий та сумний"... Ось сонце кинуло промінь на голову Нареченої і роз’яскравило зелений віночок. Чи з власної волі зв’язує життя своє аж до смерти з Ним? „Обручається раба Божія рабу Божому"... Без страху і трепету повторює Наречена слова обітниць. В її ду ші мир і спокій. Вона готова прий няти свою долю. Молсда у весільному вінку з Русова коло Снятина Bride from Pokuttia Region in Ukraine „Аве Марія“... Ліс причаївся і слухає. Аве Марія... Що жде молодих? Життя із своїми радостями і пе чалями. 'Життя — сімфонія, в якій „з журбою радість обнялась". Від хід із батьківського дому — сум, новий друг і товариш на шляху життя — радість. ,,3 журбою ра дість обнялась". Тому ті, що вже жили, зазнали приділених радощів і пили з чаші горя, радіють крізь сльози. Так має бути... Урочистість закінчена. Всі зна- чучі, зобов’язуючі слова сказані, обітниці дані. Союз двох через по свячення стався „таїнством“ про довження життя. Радісно зрива ється щире „Многая літа" й гуч- но-бурливо розлягається лісом. ПОДЯКА Управі Союзу Українок Південної Австралії сердечно дякую за приві тання з нагоди мого 80-ліття та по жертву на пресовий фонд дитячої сторінки Н. Ж. з тієї нагоди. Марія Юркевич Пам’ятаючи про наш архів і книго збірню п-ні Марія Малевич із Питс бурґу надіслала нам два календарі- альманахи „Жіночої Долі*‘. Це цінний вклад у бібліотеку .жіночого руху. Щире Спасибі! НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1963 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
