Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наречена Олександра Чернова В покої Нареченої рожево-зо лотаво. Від стін і килимів на її об личчя кладуться ласкаві теплі від світі. Так буває, коли сонце ще не зійшло, але край неба і сиві хмари ни над обрієм, і білі легкі оболоки вгорі, і само повітря — все про свічено, пройнято золотавою ро жевістю. В покої Нареченої все спокійно - зріноважене, сповнене тихою стриманою радістю надії. Наречена сидить на своїм ложі на тлі пухких білісних подушок, її ноги сивою хмариною облягає по кривало. З невидимого джерела вгорі на її темну головку, на сма гляві руки і плечики проливається рівне світло. У тім світлі кожна ри сочка обличча, кожний його рух набирає скульптурної виразисто сте. Наречена не відпочиває. Вона зайнята підготовкою до містерії. На її колінах деревце розмарину — рослини, яка символізує подру жню вірність. Обережними руха ми одрізує Наречена маленькими ножичками вибрану галузочку і кладе коло себе. її обличчя скуп чене, уста розхилені пильною ува гою — вона уважно вибирає га лузочки, щоб не пошкодити де ревця, щоб воно могло далі роз виватись. Наречена звиває віночки для Нього і для себе. Один віночок вже готовий лежить зеленим об- ручиком на білості простирала і точить містичний аромат. Наречена бере довгими гнучки ми пальцями галузочку і вправни ми, точними рухами прив’язує її до тонесенького дротика. За кіль ка годин віночки буде покладено на голови суджених, ,,положив єси на главах їх вінці"... Капличка струнчиться в небо тендітними банями. Вона нова, де рево її стін ще не обвіяно суво рими вітрами зим і воно світиться наче напоєне медом. Перед кап личкою вже устелено шлях для молодих білим полотенцем і вона жде наче обійми розкрила, щоб пригорнути їх. Це ж перша пара вінчатиметься під її сінью. Молоді йдуть... Постать Нареченої облягають клясичні складки весільного вбран ня, з голови її спливає тяжке ме реживо завою. Цей весільний стрій не іскриться гострою білістю сні гу. Він наче мрамор, зацілований сонцем, і гармонійно спливається із теплою бронзовістю каплички, із позолоченими осінню деревами, що обступили галяву затишком. Мереживо обгортає обличчя Наре ченої коштовним орнаментом — дивіться, яка вона! Навіть шовк і мереживо пригортаються із неви- словною ніжністю до її чистоти, і пропливає вона до престолу сим волом непорочносте. Гряде, гряде Голубиця... Дивляться діти розширеними подивом очима, дивляться, як на казку про царівну. Дивляться юн ки і юнаки з думкою про своїх ви- бранців, сповнені радістю споді вання, дивляться ті, що вже перей шли цю межу — недавно зовсім, чи давніше, чи так давно, що все ввижається сном. Дивляться ті, що також трепітно сподівались щастя і не найшли його — розчаровані і зранені... Стоять урочистою вартою по важні дружби. Красуються друж ки в золотистих сукнях, аж сві тяться, а головки їх мимохіть кло няться у посвятній хвилині звер таючись до світла як кружала со няшників. Наречені стали перед Престо лом. Значуче, ваговито звучить слово шлюбного обряду у тишині лісу, м’яко лине спів. Сонце то прогляне через хмарини і покро пить все золотим дощиком, то зно ву зайде і тоді стане сумно. З де рев безболізно відділюються ли сточки, які вже віджили своє. „Це рання осінь шле цілунок та кий чудовий та сумний"... Ось сонце кинуло промінь на голову Нареченої і роз’яскравило зелений віночок. Чи з власної волі зв’язує життя своє аж до смерти з Ним? „Обручається раба Божія рабу Божому"... Без страху і трепету повторює Наречена слова обітниць. В її ду ші мир і спокій. Вона готова прий няти свою долю. Молсда у весільному вінку з Русова коло Снятина Bride from Pokuttia Region in Ukraine „Аве Марія“... Ліс причаївся і слухає. Аве Марія... Що жде молодих? Життя із своїми радостями і пе чалями. 'Життя — сімфонія, в якій „з журбою радість обнялась". Від хід із батьківського дому — сум, новий друг і товариш на шляху життя — радість. ,,3 журбою ра дість обнялась". Тому ті, що вже жили, зазнали приділених радощів і пили з чаші горя, радіють крізь сльози. Так має бути... Урочистість закінчена. Всі зна- чучі, зобов’язуючі слова сказані, обітниці дані. Союз двох через по свячення стався „таїнством“ про довження життя. Радісно зрива ється щире „Многая літа" й гуч- но-бурливо розлягається лісом. ПОДЯКА Управі Союзу Українок Південної Австралії сердечно дякую за приві тання з нагоди мого 80-ліття та по жертву на пресовий фонд дитячої сторінки Н. Ж. з тієї нагоди. Марія Юркевич Пам’ятаючи про наш архів і книго збірню п-ні Марія Малевич із Питс бурґу надіслала нам два календарі- альманахи „Жіночої Долі*‘. Це цінний вклад у бібліотеку .жіночого руху. Щире Спасибі! НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1963 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
