Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Рівна платня за однакову працю Дня 10. червня 1963 президент Кеннеді підписав закон, що зрів нює жінок-працівниць у платнях із чоловіками. Спонзором цього закону був сенатор Мек Намара, що з умінням і терпеливістю пере провадив його через обидві па лати. Хоч закон перейшов без велико го спротиву у Конгресі, проте йо го внесення попередив великий шум. Він мав багато противників серед економістів та робітничих юній. Його навіть назвали ,Мирро вою перемогою" жіноцтва, вважа ючи, що працююче жіноцтво за мкнуло обі дорогу до певних га лузей праці. Адже кожен працеда вець воліє затруднювати мужчин ніж жінок і буде їх у деяких галу зях позбуватись, коли має платити їм однакову платню. Тепер в Америці є около 25 мільйонів працюючих жінок. З но вого закону скористає лиш около 7 мільйонів. Це здебільшого фа бричні робітниці, а також службо- вички банкових і обезпеченевих компаній. В інших галузях, як го- телярстві, сільському господарстві та екзекутивних становищах — цей закон не увійде в силу. Але вся ця критика чи побою вання -— передчасні. Щ ойно рік по проголошенні за кон увійде в життя і до того часу вже будуть видні його корисні сто рони й недоліки. Та вже тепер можна сказати, що хоч його оспо рюють і напевне частина жінок- працівниць буде ним невдоволена, проте ухвалення його американ ським парляментом має величезне значення. Наперед трохи історії. У 1951 році Міжнародня Конференція Праці, агенція ОН, ухвалила цей законопроект, що дістав назву Конвенції ч. 100. У 1953 цю Кон венцію предложено до ратифікації складовим державам ОН і в тому ж році прийняли її —- Австрія, Бель гія, Мехіко, Польща, Франція і Югославія. У дальшому ратифі кація сповільнилася і в найближ чих роках лиш Болгарія, Доміні канська Республіка, Куба й Філіп піни прийняли її. Довгої боротьби вимагало ухвалення того закону в Зах. Німеччині, де цю справу під носили і пригадували жіночі орга нізації. Навіть цікаво це просліди ти, як цей закон підготовлявся рі шеннями судових вироків, коли вносили скарги за однакову плат ню медсестри, продавниці, а вкін ці й прибиральниці. І коли в 1955 році СПН внесла цей законопро ект у німецькому парляменті, він пройшов одноголосно, без запитів і дискусій. Потім знову деяка затримка в ратифікаціях, під час якої Брази лія, Італія й Угорщина прийняли Конвенцію ч. 100. Здавалось, що справа застрягне в спорах між працедавцями й проф. спілками. Аж врешті у 1961 р. можна зано тувати великий крок вперед. Евро- пейський Спільний Ринок, чи пак шість країн, що до нього нале жать, проголосили угоду, згідно з якою змагатимуть усунути всі пе решкоди, що стоять на дорозі зрів няння жіночих платень із чолові чими. Ця ухвала країн Спільного Рин ку посунула справу рівної платні сильно вперед. Це країни — інду- стріяльні з великою цифрою за- труднених жінок. До того це еко номічний бльок з тенденцією до збільшення свого експорту. Поруч американського й совєтського — це третя велика економічна потуга в світі. І вона станула отверто на плятформі зрівняння платень, не лякаючись наслідків і труднощів цього закону. Але все ж при всіх суперечно стях довкруги того закону в ЗДА треба вважати його великим успі хом. Уперше тут перед обличчям закону визнано працю жінки пов- новартною, чого вимагала від ві ків Божа й людська справедли вість. Праця — це велика й суттє ва ділянка людського життя і цей осяг напевне дорівнює, коли й не перевищує придбання громадських прав. Ухвалення того закону (хочби лиш для частини працюючого жі ноцтва) діятиме й на психіку й по ставу працюючих. Жінка буде о- держувати оцінку своєї праці й своїх здібностей не тому, що вона дешевша робітня сила, а тому, що її труд оцінений нарівні з чолові чим. Це скріпить її самопочуття й охоту до праці. Для нас ця справа має ще одне обличчя. Членом Міжнар. Конфе ренції Праці є також СССР і на певне гордо заявив під час ухва лення законопроекту, що Конвен ції ч. 100 не потребує ратифіку вати, бо там вже давно жіноча платня зрівняна з чоловічою. Про це було багато розмов і декляра- цій, бо в відповідь на те Міжна родній Союз Вільних Професійних Спілок зложив у 1956 р. таку зая ву: 1. В СССР жінки виконують найважчу роботу за низьку опла ту. 2. В СССР жінки й дівчата обо- в’язані до військової підготови. 3. Ніде у світі стільки матерей із малими дітьми не є приневолені працювати, як в СССР, бо заробі ток чоловіка не вистачальний. Ця заява відразу кидає світло на невпорядкованість тієї проблеми, що заличкована голосною декля- рацією рівности. При експеримен тах совєтської економічної систе ми жіноча робітня сила все одно пошкодована внаслідок різних ін ших умовин, дарма, що зрівняння платень проведено около 40 років тому. Повільне здобування грунту, що його свідком ми є у вільному світі, дало дотепер куди кращий вислід. JI. Б. Із листів до Гол. Управи СУА До п-ні Олени Лотоцької Голови Союзу Українок Америки у Филаделфії Дякуємо Вам якнайщиріше за Ваш щедрий дарунок у формі 10 прим, тво рів Лесі Українки англ. мовою п. н. „Спіріт оф Флейм“ і просимо переда ти іншим членам Гол. Управи нашу подяку. Книжки дійшли до нас у най кращому порядку і їх уже забрали наші пластуни, які відлетіли 18. липня до Европи на Джемборі, де напевне зуміють їх використати у відповідний спосіб. Д-р Б. Макарушка, голова Волод. Савчак, реф. книжок НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1963 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
