Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Найскладніше питання Кожен думай, що на тобі Мільйонів стан стоїть. .. І. Франко Лист членок 63 Відділу „Допо можіть нам“ — це відважний го лос докору українській еміграції за не-виявлення належної праці в обороні поневоленої України. Це вияв серця, любови, патріотизму і . . . болю. А сіра дійсність мало виказує надій на поміч від когось. ЗДА, як провідна сила демо кратичного світу, має десятки скомплікованих політичних проб лем, що кожної хвилини можуть загорітись вогнем нової війни. З другого боку московський кому нізм тяжить гнітом над долею мільйонів поневолених народів. Кожен зудар —- це спустошення земної кулі... Цього вповні свідо мі обидві противні сили й тому час до часу йдуть бодай на мінімальні уступки. Помилкою було б думати, що політики ЗДА не цікавляться спра вою України або несвідомі її існу вання й боротьби. Але політичним ходом ЗДА є покищо не видвига- ти нового загострення з Москвою. А проблема волі України для Мо скви більш страшна, як атомова бомба. Нас далеко краще зрозуміє тре тя, невтральна сила, оті народи, що вчора ще були поневолені, а сьогодні засідають „у народів вольних колі“ і перші піднесли на терені ОН питання волі для всіх народів світу. Туди слід нам звер нути свою увагу, не зрікаючись роботи між державними чинниками країни нашого поселення. Та найскладніше питання тут — м и самі. Наша власна сила, я- кою відзначались, горіли і віками боролись покоління за покоління ми сини й дочки України. Так як ми приглядаємось, оці нюючи силу поодиноких народів, так само розглядають та оціню ють нас. Ми бажаємо співпраці державних народів, а чи ми дійсно стали поважним партнером? Чи ми в ім’я волі рідного народу виросли на свідомого громадянина-держав- ника й уявляємо собою силу і єд ність? Маймо відвагу і сміливість при- Прочитавши (Вашого листа в Н. Ж. ч. 6 хочу висказати свою скромну думку в справі заторкне- них Вами проблем. Переглянувши перелік Вашої праці, мушу при знати, що Ваш сумнів, мовляв, „та все ж цієї праці нам здається замало“ —- зовсім зайвий. Ви зро били багато і Боже помагай Вам у дальшій роботі! Одначе найбільший розмах і вклад праці не дадуть нам спро моги санувати відносин в Україні. Не в нашій силі зарадити лихові та запобігти русифікації наших дітей на Батьківщині. Нам треба розглянутись серед свого довкіл ля та рятувати наш доріст, прий дешню нашу зміну від цілковитої американізації. 'Бо й справді, не тільки ми, ста рі, шукаємо відповіді на це пи тання. Здорово думаюча молодь теж клопочеться цією болячкою та шукає її причини (гл. „Сво бода", ч. 148, стаття О. Коновала п. н. „Пласт і ОУДМ розпочали дискусії в Ш икаґо"). Темою пер шої дискусійної зустрічі, що від булася 15. червня ц. p., була про блема „Причини того, чому укра їнська молодь швидко забуває рідну мову". Дискутанти прийшли до кінцевого висновку, що „ско ра американізація нашої молоді відбувається тому, що батьки не розуміють справи, не мають часу, бо обидвоє працюють. Школа і церква не дають їм того, що му- сіли б дати, а в організаціях мале число молоді“. Вкінці чесно при знаються: „іВинне й самолінивство молоді14. Який слушний та спра ведливий присуд! Ось тут і поле глянутись і оцінити самі себе. Оці нім себе і нашу працю не заради критики, а з любови до рід ного народу, бо любов — це не співчуття чи сльози, а вперта і жертвенна праця нас усіх для од нієї мети. Здається маємо повне моральне і національне право вимагати цієї любови до України від 80% українського жіноцтва у вільному світі, що стоїть осторонь громад сько-політичної праці і не чує го лосу її страждань. С. О., секр. 6 Відд. в Рочестері для наполегливої праці над ря туванням наших дітей від цілко витої денаціоналізації! Зберімо всі наші сили, щоб зберегти наш цвіт для українського народу! •Кілька років тому прочитала я (здається в „Жіночому Світі“) статтю сл. п. д-ра О. Грицая, якої зміст запав мені глибоко в серце. Автор звертається до українсько го жіноцтва такими словами: „Українське жіноцтво саме на еміграції повинно зберігати зви чаї й обличчя української роди ни, як святість. Воно повинно створити новий, модерний тип на ціональної вестальки домашнього вогнища. Із цим найважніше завдання українки на чужині сьогодні — це виховання її дітей в україн ському дусі, з пошаною й пієтиз мом для рідної мови, для рідної нації і рідної, преславної укра їнської Вітчизни. Бо за кожну необачно для Батьківщини втра чену дитину українська жінка на чужині відповідатиме перед Богом і Україною". Нехай ці слова стануть для нас священним заповітом, а коли ми докладемо всіх наших зусиль, щоб цей заповіт як слід випов нити, не буде в нас сумніву, чи „нашої праці замало". У. Т., Пресова реф. 22 Відділу в Шикаґо У ч. б Н. Ж. подали ми листа 63 Від ділу СУА з Дітройту п. н. „Допомо жіть нам!“ що порушує цілі й засоби діяння Союзу Українок Америки. Ці думки знайшли відгук в інших Відді лах СУА. Подаємо голоси, що на спіли. Ред. Священний заповіт г НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
