Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нуся і Петрусь Олена Цегельська Мала Нуся має багато іграшок- повен кошик їх стоїть у кімнаті. А чого там нема! І ляльки, і вед медики, і кухня для ляльок. Ну, всього повно! Тож Нуся зі самого ранку перебирає в кошику і гра ється. Але вона в мами одна — їй скучно самій, тому мама запрошує молодшого на рочок Петруся, щ о би приходив до Нусі гратись. Буває, прийде Петрусь і вони обоє миттю біжать до того кошика добути дещо до гри. Нуся найпер ше витягає ляльчину кухонку, на чиння — та збирається варити страву. То Петрусь хоче помагати: -—- Ну сю, а я буду лущити горіхи? -—■ І не смій, — я сама, — я мама! Знов Петрусь: — То може по кришити чеколядку до мисочки? — Не треба! — я сама! — Та не дає йому нічого в руки взяти. То Петрусь лишить її. Візьме собі якийсь м’ячик і грається. —- Ого! — схоплюється Нуся —• це мій м’ячик! — Віддай! — І від бирає. То знов Петрусь візьме кусник паперу, крейду, ляже на підлозі і щось собі малює. Нуся лише слід кує, що то він робить і несподі вано крикне: — Яку ти крейду взяв? — Ага, рожеву! Зараз мені її віддай, вона мені дуже потрібна! Тоді Петрусь іде до кухні, до Нусіної мами. Мама вкроїть скиб ку хлібця, намастить медом і дає Петрусеві. То він і сидить собі в кухні на стільці, їсть і баламкає діти, коли всі в школі, всі працю ють, а я мушу, як дурний ходити з одного кутка до другого. — Добре, козаче, що ти пере думав. Я був певний, що ти зміниш свою думку та захочеш вчитися -— пролунав чийсь голос. Всі обернулися. В дверях стояв тато, що тільки повернувся з пра ці. Всі весело взялися за обід, та то жартував і розповідав хлопчи кам про свої шкільні роки. По ве чері Юрко показав Тарасові, що вони сьогодні робили в школі, і він з нетерплячкою чекав на на ступний свій „перший день у школі". ногами. Але недовго. Вже Нуся й собі біжить до кухні та зразу ре петує: — І я хочу хліба з медом, і я! Тільки мама хоче вкроїти їй хліба, а вона: — Ні, мамо, я хочу того, що в Петруся в руках! Дай мені Петрусю свій! Дай мені вку сити! І так усе. Щ о Петрусь не взяв би до рук -— вона відбере. Одного разу, вечором, прийшла Петрусева мама, щоб синка забра ти від Нусі додому. А Петрусь як раз уподобав собі Нусину лопа точку до піску. І приглядається до неї, і пригортає до себе. А то та ка собі маленька, дешевенька, з червоного пластіку лопаточка, що нею і піску не набереш. Збираєть ся він додому, а лопатку держить. Та Нуся намагається з нього її ві дібрати. Петрусь плаче, не дає, а мама просить: — Нусю! — та лиши йому, не хай пограється, завтра він тобі її принесе. — Таж ти маєш ще три бляшані лопатки! — А правда, він тобі свого ведмедика подарував — не жалій йому! Де там! Нуся насилу видерла у нього лопатку з криком: — То моя лопаточка! Не дам! Та й пішов Петрусь із жалем, з плачем, додому. Аж якось сталося, що Нуся за недужала. Дуже була хворенька. Боліла у неї голівка, ручки, ніжки, -— а вкінці дістала високу горяч- ку. Ціле тіло почервоніло і покри лось дрібними прищиками. Прийіьов лікар і приказав негай но відвезти Нусю до лікарні. — То погана, заразлива недуга — сказав — вже багато дітей на неї занедужало і відвезено до лі карні. (Докінчення на обгортці) Дай і мені лялю трішки погратись... Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
