Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нуся і Петрусь Олена Цегельська Мала Нуся має багато іграшок- повен кошик їх стоїть у кімнаті. А чого там нема! І ляльки, і вед медики, і кухня для ляльок. Ну, всього повно! Тож Нуся зі самого ранку перебирає в кошику і гра ється. Але вона в мами одна — їй скучно самій, тому мама запрошує молодшого на рочок Петруся, щ о би приходив до Нусі гратись. Буває, прийде Петрусь і вони обоє миттю біжать до того кошика добути дещо до гри. Нуся найпер ше витягає ляльчину кухонку, на чиння — та збирається варити страву. То Петрусь хоче помагати: -—- Ну сю, а я буду лущити горіхи? -—■ І не смій, — я сама, — я мама! Знов Петрусь: — То може по кришити чеколядку до мисочки? — Не треба! — я сама! — Та не дає йому нічого в руки взяти. То Петрусь лишить її. Візьме собі якийсь м’ячик і грається. —- Ого! — схоплюється Нуся —• це мій м’ячик! — Віддай! — І від бирає. То знов Петрусь візьме кусник паперу, крейду, ляже на підлозі і щось собі малює. Нуся лише слід кує, що то він робить і несподі вано крикне: — Яку ти крейду взяв? — Ага, рожеву! Зараз мені її віддай, вона мені дуже потрібна! Тоді Петрусь іде до кухні, до Нусіної мами. Мама вкроїть скиб ку хлібця, намастить медом і дає Петрусеві. То він і сидить собі в кухні на стільці, їсть і баламкає діти, коли всі в школі, всі працю ють, а я мушу, як дурний ходити з одного кутка до другого. — Добре, козаче, що ти пере думав. Я був певний, що ти зміниш свою думку та захочеш вчитися -— пролунав чийсь голос. Всі обернулися. В дверях стояв тато, що тільки повернувся з пра ці. Всі весело взялися за обід, та то жартував і розповідав хлопчи кам про свої шкільні роки. По ве чері Юрко показав Тарасові, що вони сьогодні робили в школі, і він з нетерплячкою чекав на на ступний свій „перший день у школі". ногами. Але недовго. Вже Нуся й собі біжить до кухні та зразу ре петує: — І я хочу хліба з медом, і я! Тільки мама хоче вкроїти їй хліба, а вона: — Ні, мамо, я хочу того, що в Петруся в руках! Дай мені Петрусю свій! Дай мені вку сити! І так усе. Щ о Петрусь не взяв би до рук -— вона відбере. Одного разу, вечором, прийшла Петрусева мама, щоб синка забра ти від Нусі додому. А Петрусь як раз уподобав собі Нусину лопа точку до піску. І приглядається до неї, і пригортає до себе. А то та ка собі маленька, дешевенька, з червоного пластіку лопаточка, що нею і піску не набереш. Збираєть ся він додому, а лопатку держить. Та Нуся намагається з нього її ві дібрати. Петрусь плаче, не дає, а мама просить: — Нусю! — та лиши йому, не хай пограється, завтра він тобі її принесе. — Таж ти маєш ще три бляшані лопатки! — А правда, він тобі свого ведмедика подарував — не жалій йому! Де там! Нуся насилу видерла у нього лопатку з криком: — То моя лопаточка! Не дам! Та й пішов Петрусь із жалем, з плачем, додому. Аж якось сталося, що Нуся за недужала. Дуже була хворенька. Боліла у неї голівка, ручки, ніжки, -— а вкінці дістала високу горяч- ку. Ціле тіло почервоніло і покри лось дрібними прищиками. Прийіьов лікар і приказав негай но відвезти Нусю до лікарні. — То погана, заразлива недуга — сказав — вже багато дітей на неї занедужало і відвезено до лі карні. (Докінчення на обгортці) Дай і мені лялю трішки погратись... Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
