Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Вовк Ріо де Жанейро Ріо де Жанейро, загальний вид V iew of Rio de Ja n e iro Репортаж нагороджений на Тре тьому Літературному Конкурсі СФУЖО Ріо-де-Ж анейро — стихія. Глад кі базальтові гори купаються в зеленошумних хвилях, квітучі о- строви виринають із соняшного моря, вночі недійсні світла луку- ватого побережжя єднають яву з маренням. Я ходж у боса, з чере виками в руках, уздовж тих без конечних берегових витинанок по вологому піску, гублюся в рядні зір надо мною. На березі ломляться хвилі, за ливають свічки й викидають на пісок білі квіти із стьожками — дари для княгині моря, Єманжа. „Гей, змія-коралівка! Гей, змія- коралівка!“ — несуться монотон ні пісні темношкірих дівчат у ме режаному, довгому платті. Хви лястий танок, бубон при скелі, де мале заглиблення із статуями свя тих Кузьми, Дам’яна, ще й того третього, маленького посередині., якого ім’я ніхто не знає. Святі Кузьма й Дам’ян тримають у до лонях тарілочки, повні мідяних монет і пом’ятих папірців, а коло святого Венедикта тліють пахучі зела. „Гей, змія-коралівка“, несуться благальні пісні, щ об не вмерти від укушення гадини, ні під колесом авта, щоб не захворіти від лихого погляду, щ об заробити на золо того зуба й на багатий карнавало- вий костюм. По асфальті, сто кроків далі, женуть сотні скажених авт, ван тажні вози мерехтять дотепними написами над колесами: „Зупинка тільки для тісних спід- ниць“; „М оїй мамі треба невістки"; „Бідний живе з упертости"; „їду, але вернуся"; „Вийди до вікна, смуглявко"; „Я не смажена кукурудза, але теж підскакую"; й т. д. Над містом катаклізм: у всіх дов гі обличчя, перешіптування на ро гах вулиць, бездільне спускання рук. Щ о таке: війна? голод? по жежа? — Ні, бразилійці програли в Уругваю в змаганнях копаного м’яча. Місто регочеться: брази лійці виграли в змаганнях копа ного м’яча в Стокгольмі. Ріо свят кує перемогу вистрілами й копи цями конфетті, понадираними журналів, які обліплюють танцю ючих прохожих по мозайкових тротуарах. З розкритих вікон, в кожний час ночі й дня, тече на чотири вихри голосна радієва музика, під моїми вікнами кишить ярмарок із горами прерізної городовини й екзотичних овочів, або велосипе дисти розвозять чищені одяги на вішаках, продавці мітел перекли- куються з гострильниками но жиць, як давніше, в колоніяльних часах, лерекликувалися з носіями піянін на головах. Всі вони, включ но з горшкодраями й продавцями раків, мають свою професійну ме лодію, що простелює їм шлях. Чудові, смугляві обличчя відби ваються від старих, поморщених неначе в’ялі яблука, або подзьоба них віспою. Вулиця мішає всі ра си, всі кляси людей. У карнавалі на вулицях, у трам ваях, по базарах, у каварнях, уздовж пляж витанцьовують різні маски, барабанять на бубнах, а то й часто вилкою по дні горщи ка. Ці люди мають музику в жи лах. Транс танку так їх полонить, що вони забувають про їж у Гі сон. Чорна шкіра, облита потом, світиться в прикрасах, 'білка очей завертаються й скачуть до склад них ритмів і тих часто сумовитих мелодій, які щороку обновлюють ся. З неділі на понеділок карна валу головними бульварами йае карнаваловий похід, переїжджають велетенські алегоричні вози, які часто в превільний демократичний спосіб критикують уряд і полі тику. Ви розумієте: шму можна лю бити Ріо-де-Ж анейро. Щ о з того, що воно має діраві вулиці, що пошта губить мені половину ли стів, що всі урядовці радять вам мати терпець, коли ви в п’ятдеся те приходите за своєю справою? Якщо ви посердитеся — можете вже й не приходити, ваша справа пропаща, як торічний дощ; але коли ви все ж таки здобудетесь на усмішку, тоді, може, за п’яі- десятпершим, -другим або -третім разом вашу справу полагодять. Ріо з усіх боків небуденне. На віть трамваї не такі, як деінде. Д о трамваю входять зі сходів довжи ни вагону й сідають на поперечіг лавки, бо трамваї не мають стін. Розхитаними шинами .пливете че рез старий невільничий міст-акве- дукт на гору святої Терези, в за пах аглаї й манака. -Колоніяльні церковці соромливо ховаються за велетнів модерної архітектури, ще тільки деякі горби короновані до стойними манастирями. Тихо сві титься золоте дерево різьблених стін манастирської церкви святого Венедикта, орган промовляє в ті НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1962 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
