Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
П. Ш-а У століття „Запорожця" Уривок із спогадів жінки-дири г ентки Д ав н о це діялось. Л ю ди су ч асн о го п околінн я не вірили б, я к в аж к о б уло на п олі д и р и ген тськ о ї д іяльн ости п роб и вати собі д о р о гу ж інці, я к у доля н агород и ла н езви чайним для ж ін о ч о ї статі ф ахом та щ е й у часи, коли ж ін ці п ри ход и лося вести вп ер ту б о р о тьб у за р івн оп равн ість в загал і, за п р и зн ан н я м ож ливости ї ї в и сту п у на ш и рш ом у ф орум і праці, щ о не о б м еж у в ал ася б приділеною їй п р и р о дою ф ун кц ією — бути м атір ’ю та в и ко н у вати о б о в’язки , з в ’я зан і з дом аш нім вогн ищ ем . І Ц е за м о їх ди тячи х літ рідко коли м ож на б уло п очути навіть про працю вчи тельки , особли во в середній ш колі. М ені прий ш лося не тільки сп о стерігати п оступ ове п р о су ван н я ж ін ок у сусп іл ьн о -гр о м ад ське ж иття, але й самій нести на с в о їх п леч ах тя гар за с к о р у з- лих тради ц ій н и х п оглядів на п р и зн ач ен н я і з д а т ність ж інки. П ро довгий ш лях с в о єї б езн астан н о ї б оротьб и за п раво на не зовсім п о ш и р ен у навіть щ е й у сучасни й п еріод н аш ого п ер ед о в о го ж и ття п рацю д и ри ген та д оси ть д окладн о р о зк а зу ю в св о їх сп огадах. Т еп ер на цих сторін ках х о ч у навести тільки д ея к і м ом енти ц іє ї п о стій н о ї і часом д ал ек о н е л е г к о ї бо р о тьб и за м ож ливість засто су в ан н я зд іб н о стей, дани х мені п рирод ою і усп ад к о ван и х ммою від батька, свого ч асу доси ть відом ого ди ри ген та. Ці м ом енти н ал е ж ать до м ого ж и ття за кордон ом , де мені д о в ел о сь п рацю вати на полі м и стецтва б ільш у части н у мого ж и ття. ГІо закін ч ен н і за кордон ом в и щ о ї освіти в к о н с е р в а то р ії та аб со л ьв у ван н і ф іл о со ф іч н о го ф а к у л ь тету в ун ів ер си теті п ри й ш лося мені п ротягом 10 років н авчати в наш ій вищ ій п едагогічн ій ш колі, керую ч и катед рою д и р и ґен ту р и . Р азо м із тим тр еб а б уло вести працю в двох сту д ен тськи х х о р ах у м і сті, де ми з чоловіком стало п ер еб у в али , та в б л и зь кій к у р о р тн ій м ісцевості. С аме в цей час тр е б а було мені л ік у в ати ся від т у б е р к у л ь о зу , яки й , хоч і в п о чатковій стад ії, одн ач е д у ж е м ене мучив. Ч оловік мій щ е вчився в п олітехн ікум і на лісн ом у відділі. Іноді нас відвід ував один із наш их ген ералів, який із м оїм чоловіком лю бив згад у в ати м и нуле. О дн ого р а зу наш гість відвідав н ас п ісля одн ого з наш их більш -м ен ш р егу л я р н и х к о н ц ер тів , які н аш хор д авав три чі або й більш е р азів на рік. Г ен ер ал в и х в аля в ви кон ан н я і, зо к р ем а те, щ о вій ськовій л ю дині вп ад ає в очі — х о р о в у ди сц ип лін у, б ез я к о ї не м ож на собі у яви ти б у д ь -я к о го м асо во го ви ступ у. О собли во б уло для н ього дивним те, щ о сам е ж інці так слухн ян о п ід к о р я ю ться не тільки ж інки, але й чоловіки . Я ж ар то м а на ц е й к а ж у : „Х то зн ає, м ож е коли сь п р и й д еться м ені к ер у в ати й вій ськови м хором , тоді щ е д о ск о н ал іш а б у д е ди сц и п л ін а". Н а ц е н аш гість з н евд оволен н ям м ені відп овів: „Н і, ц ьо го н іколи не буд е, щ о б ж ін ка к ер у в а л а в о я кам и ". — „А м о ж е...", к а ж у я і при ц ьо м у п е р е в о д ж у р о зм о в у на щ о сь інш е, сп остерігш и , щ о ця тем а не п о д о б ається наш ом у гостеві. В той м ом ент мені й у д ум ку не сп адало, щ о у ті часи була м о ж лива така річ, — ж інці стати керівни ком в ій ськового о р к естр у і щ о м ож е н астати такий час, коли мені справді п ри й деться в зяти на себе цю складн у ролю . Н езаб ар о м , н езад о в го до п о ч атк у д р у г о ї сві т о в о ї війни, коли наш і ш коли були зл іквід ован і, д о в ел о ся мені по довш ій п орі ф ах о во го б езр о б іття дістати ся до гім н азії в м. У. в ролі вчи тельки співу. П ри тій нагоді п окли кан о м ене к ер у вати м ісцевим у к р аїн ськ и м хором . Т ут, я к і в інш их ви п адках м о єї д и р и ген тськ о ї діяльн ости , п ри й ш лося мені в п о ч ат кови х етап ах п раці витерп іти б агато н еп о р о зу м ін ь і н ед о в ір ’я до ж інки, я к керівн и ка м и стецьки х ви ступів. О днак, я пром ину опис тих н епри єм ни х м о ментів, які п ри ход и лося мені п ер еж и вати з ц ьо го приводу. Зу п и н ю ся тільки на еп ізоді, щ о мав від н ош енн я до н аш о ї к о л и ш н ьо ї розм ови з ген ералом . П ротягом р е г у л я р н о ї п раці з хором зад у м ал а я п остави ти о п ер у „ З а п о р о ж е ц ь за Д у н аєм " С. Гу- л ак а-А р тем о вськ о го в о р и гін альн ом у вигляді, так як автор напи сав, б ез ж о д н и х куп ю р. У м ісцевом у х орі були д оси ть гар н и х м олод их голосів з н е п о га ними арти стичним и даним и. Н ап оч аТ ку зд ав ал о ся трохи складн ою п роблем ою б ал етн а части н а оп ери, щ о ї ї н ем и лосерд н о вики дали наш і театр и з п о б у товим р еп ер ту ар о м , зв аж аю ч и на скром ні а н т р е п р ен ер ськ і м ож ливості кол и ш н ьо го у к р а їн с ь к о го театр у . В аж ко б у л о зн айти тр у п у , щ об до ї ї складу входили не тільки тан ц ю ри сти н ародн іх тан ців, але й ф ахові б алетн і сили. Т им часом , Г у лак-А ртем ов- ський, щ о писав цю о п ер у в часі с в о єї слави, б ез сум ніву мав на у в азі сп равж ній б ал ет вели ких т е атр ал ьн и х сцен. У порівню ю чи н евел и ко м у місті та щ е й з н аселен н ям р ізн и х н ац іо н ал ьн о стей б уло доси ть складн ою проблем ою зн айти ф ах ів ц я -б ал ет- м ай стра, щ о хоч трохи був би обзн ай ом лен и й не тільки з техн ікою б а л е тн о го мистецт-ва, але й з х а р актер о м у к р а їн с ь к о го м и стецтва в загал і. А ле і в ц ьом у п о щ асти л о м ені: в о со б і ж інки одн ого у к р а їн с ь к о го п р о ф есо р а, хоч вон а б у л а й ін ш о ї н а ц іо н ал ьн о сте, зн ай ш ла я о свічен у лю д и н у зі спе- ціяльним и зн ан н ям и в г а л у зі ритм іки, ф ізк у л ьту р и в загал і й б ал етн о го м и стец тва зо к р ем а. В она д у ж е ц ікави л ася м оєю дум кою — п остави ти в п овном у ви гляд і н аш у п ер ш у п о п у л я р н у о п ер у , — і ми, не гаю чи ч асу , п очали р о зр о б л я ти п лян ї ї зд ій сн енн я. Г одинам и п р о си д ж у в ал и ми за ф ортеп іян ом , ро зб и р ал и не тільки к о ж ен тан ец ь (а їх , я к відом о, ком п о зи то р н апи сав с ім ), але й к о ж н е м узи ч н е р е чен н я, к о ж ен такт. Я тер п ели в о п ер егр ав ал а безліч р азів одне й те сам е та з ’я со в у в ал а своє р о зу м ін н я м узи ки ав то р а .Ч а сто загл и б л ю в ал и ся ми й до істо р ії м узи ки , н авіть до іс т о р ії У к р аїн и , а з нею м оя п о м ічниця ч ер е з свого ч о л о в ік а б у л а озн ай ом лен а. П ісля так о го тем ати чн ого та за га л ь н о го р о зб о р у м оя сп івробітн и ц я сам а у себе вдом а п р и д ум увала НАШЕ ЖИТТЯ - ЖОВТЕНЬ, 1962 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
