Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Відважні батьки У мене в садку живе білка-ви- вірка. Кілька літ вона виводить малят і користується з повної свободи. Часом дістає від мене ще й горішки або сухе тістечко. Стала вже така відважна, що з рук бере поживу. Не боїться лю дей. Отож та сама білка виявила себе жорстоким і поганим звірят ком. У мене в садку поселилася чу дова пташинка, вся червона. Сам- чик має чубок на голові, а самич ка дещ о менша, також червона, але не така велика. Пташинка гарно співає й пошанована в ці лому стейті Огайо. Звуть її ..кар диналом'1. На галузках срібної сосни мала ця пара кардиналів гніздечко. Я бачив, як пташини, спершу обе режно, а потім зовсім відважно, носили різних комашок для своїх трьох діток. Мене вони не боялись. Я нераз підходив до гніздечка, розсував галузки й бачив, як пташенята роззявляли ротики. Вони думали, що то прилетіли мама або татко. Для малих пташенят — одна пра ця — багато їсти... По праці я сідав коло гніздечка й здалека придивлявся, як батьки дбають про своїх дітей. Та одного разу побачила білка це гніздечко, зауважила там ма леньких пташат і коли не було батьків, кинулась на них, схопи ла у свої передні лапки й погриз ла їх. Не встиг я підбігти, щоб урятувати маленьких кардиналів, як білка вже була високо на де реві. От тобі й білка! От тобі й вдяч ність за мою гостинність! Невдяч не звірятко! Не варто його дер жати в садку. Великий шкідник маленьких пташат, окрім того білки поїдають також пташині яєчка у гніздах. Але я побачив також, яку від вагу проявили мамо і татко — кардинали. Як побачили білку, кинулись на неї і стали бити її своїми дзьоби ками. Які відважні, які безстрашні ці пташини! Вони не думали за себе, за своє життя, вони гнали свого ворога, що загриз і поїв їх діток. Кидалися на білку з двох боків, дзьобали її ззаду, а білка втікала від них. Побігла під дерево, потім вискочила на дерево, а кар динали за нею, аж білка схова лася в дупло дерева. Я оглянув порожнє гніздечко кардиналів. Батьки покинули мій затишний садок і, певно, будуть шукати іншого місця. Вуйко Квак МИХАСЬ-НЕВДАХА і У невдатного Михася — Школяра — Олівець знов поламався, А пера Взять забув. Ну, чим писати? От біда! Треба знову позичати В сусіда. А сусід Микола Вутько Не дає. — Ти не буть таким забудьком, Май своє. Малощо Михась не плаче Сидячи. Тут вже час рішать задачу — Хоч кричи... — Пане вчителю, пробачте, В мене... ось Олівця нема й стругачки... 3-заду хтось Засміявся. Регіт в клясі: — Ну, й Михась! Це таке в того Михася Кожний раз. І сказав усім хлопчина: — Відтепер Буде повна вся торбина Олівців, Стругачок, Пер... А другого дня в клясі Знов гуло: Олівця й пера в Михася Не було... 1961. Петро Кізко ВЕСЕЛІ МИШЕНЯТА Спали в хаті мама й тато, А веселі мишенята Повзували черевички І побігли до водички! Грає хвиля хлюп-хлюп! Черевички туп-туп! Як же гарно мишенятам Без матусі і без татка! Та, налившися водички, Геть розлізлись черевички: Мишенята скачуть босі, Аж померзли гостроносі! Скачуть, скачуть, скок-скок! А зубоньки цок-цок! Ой, невесело гуляти Без матусеньки й без тата! Як додому бігли босі, Я зустрів їх на дорозі: Поскакали скок-скок-скок, А зубоньки — цок-цок-цок! Л. Полтава НЕОБАЧНИЙ КОТИК Котусю-ноточку, а де т» ходив, мочив свою спинку і лапки брудив? Не треба в негоду ходити в садок, ніколи не можна лякати пташок. А мишка у нірку втекла від дощу і дітям сказала: „Надвір не пущу!” Не вийдуть з нори мишенята руді, Чого ж ти бродив на стежках по воді? Накинуть на спинку плаща не схотів, казав, що плащі для людей, не котів. Тепер не бруди кожушка й подушок, сідай біля грубки, суши кожушок. Г. Чо. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1962 23
Page load link
Go to Top