Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Салатна Рути Не посилайте чоловіків до Централі Д уж е не люблю просити про щ онебудь мого чоловіка. Не то му, щоб він не хотів зробити, а так, просто, — не люблю. Як сам додумається — інша справа, але, просити, таки не люблю. А все таки прийшлося попроси ти. Якраз, на день перед посвя ченням Дому Централі у Филадел фії, приблукалася до мене ґрипа, чи, як то тепер кажуть, ,,флю “. Я вправді ніяка делегатка, з нашого Відділу хто інший вже мав їхати до Филаделфії, (є у нас „заслу жені") — - але, поїхати хотілось. Пам’ятаю, як наша пані Голова минулого, 1961-го року вліті, скрині пакувала ще на Френклині, перед тим заки перебралась Цен- траля на нову домівку ,,на Пів ніч", як .зоювала з усякими там міськими „зонінґами", що не хо тіли нас пустити на нове місце... Пам’ятаю минулорічний Щ едрий Вечір на новій хаті, ще не посвя ченій... дуж е я хотіла поїхати по дивитися на врочистість благо словення. Пробувала я просити дочку: „їдь, доню ти, за мене! Скажеш мені, як там 'було..." але, де там! Якраз у них у студентському клюбі випала дискусія на тему: „Чому старші нас не розуміють?", то шкода було говорити. Каже: „Я на СУА, мамусю, сама знаєш, ще так на сорок років за молода. Як вийду заміж, мої діти покін чать „гай-скул", тоді, щ о іншого. А так, всі там будуть на мене ди витися, ідо я там роблю?" — Я поїду! — заявив рішуче і несподівано голос з-поза „Дейлі Нюз". — Хтось мусить рятувати гонор дому. Мати хвора, донька за молода, синові — я навіть бо явся б згадувати! Я поїду. Мені що? Я під Бродами танків не бо явся — (ну, скажім..., не дуже боявся), — то що мені може тих пару ба.., достойних пань, зроби ти? Я їду. Нема вже між нами багато часу ■на пестощі, але дим разом, я бу ла б його поцілувала. Він, мабуть, щось відчув, бо окуляри знову скрилися за газетою і лише по хвилині додав: — Тут, в „Америці", пише, що того року впадуть швидко сніги, в половині листопада. Якби мене засипало по дорозі до Филаделфії, то буде знак, що встоятись не бу ло сили. Але, — додав по хвилині, — певно і так снігу не буде. Я ре дакторів „Америки" знаю, всіх чо тирьох, включно з координатором. Снігу напевне не буде. * * Снігу, ясна річ, не було і мій герой повернувся досить швидко, бо десь коло пів до другої години вночі. Трохи підспівував під но сом: „Ми йшли до бо-о-о-ю , тем ної но-о-очі!", але дуж е тихенько, бо не хотів мене будити (я і так не спала!), і з того я відразу пі знала, що він, крім Дому Централі, відвідав ще й бару „Тризуба*1 у Филаделфії (лиш два бльоки одне від одного). Ранком, ще перед сніданням, він почав здавати звіт: — То, бачиш, моя дорога, було гак: отець парох з Найставну по кропив дім, ваша пані цісарева... (не дивися так на мене, я паню голову Лотоцьку шаную так само щонайменше як ти, але не можна щось сказати?) — отже, пані Го лова, хай тобі буде, вітала хлібом і сіллю, пані Союзники тримали стяжки — всі вони там були, почи наючи від тої пані, що нас дванад цять років тому вітала від ЗУАДКу в порті в Ню Йорку, памятаєш?, аж до тих делегаток з твого Відді лу, (дуж е на мене видивлялися, що я, мовляв, тут роблю, а моєї жінки нема, — буде якась свіжа сплетня, певно скажуть, що я за якоюсь делегаткою приїхав...). — Ти не розповідай мені про сплетні, а кажи, як там було? — Я трохи знервувалася. — Чи я те бе по те там посилала?!... — Зараз, все буде, — відповів мій чоловік із гідністю. — Слухай: Потім, розуміється, говорили де Із посвячення нового Дому СУА у Филаделфії: Стрічка, що получена з таблицею фундаторів, у руках Союзянок. зліва •— піт. Наталія Лопатинська, Катерина Пелешок, Ольга Салук, Марія Ржепецька, д-р Ірина Крамарчук, Ольга Граб, Осипа Грабовенська, Катерина Хом’як. At the dedication of the UNWLA Building- in Philadelphia: L ead in g U N W LA m em b ers h o ld in g th e rib b o n w h ich is connecting th em w ith th e fo u n d ers plaque. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1962 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
