Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Салатна Рути Не посилайте чоловіків до Централі Д уж е не люблю просити про щ онебудь мого чоловіка. Не то му, щоб він не хотів зробити, а так, просто, — не люблю. Як сам додумається — інша справа, але, просити, таки не люблю. А все таки прийшлося попроси ти. Якраз, на день перед посвя ченням Дому Централі у Филадел фії, приблукалася до мене ґрипа, чи, як то тепер кажуть, ,,флю “. Я вправді ніяка делегатка, з нашого Відділу хто інший вже мав їхати до Филаделфії, (є у нас „заслу жені") — - але, поїхати хотілось. Пам’ятаю, як наша пані Голова минулого, 1961-го року вліті, скрині пакувала ще на Френклині, перед тим заки перебралась Цен- траля на нову домівку ,,на Пів ніч", як .зоювала з усякими там міськими „зонінґами", що не хо тіли нас пустити на нове місце... Пам’ятаю минулорічний Щ едрий Вечір на новій хаті, ще не посвя ченій... дуж е я хотіла поїхати по дивитися на врочистість благо словення. Пробувала я просити дочку: „їдь, доню ти, за мене! Скажеш мені, як там 'було..." але, де там! Якраз у них у студентському клюбі випала дискусія на тему: „Чому старші нас не розуміють?", то шкода було говорити. Каже: „Я на СУА, мамусю, сама знаєш, ще так на сорок років за молода. Як вийду заміж, мої діти покін чать „гай-скул", тоді, щ о іншого. А так, всі там будуть на мене ди витися, ідо я там роблю?" — Я поїду! — заявив рішуче і несподівано голос з-поза „Дейлі Нюз". — Хтось мусить рятувати гонор дому. Мати хвора, донька за молода, синові — я навіть бо явся б згадувати! Я поїду. Мені що? Я під Бродами танків не бо явся — (ну, скажім..., не дуже боявся), — то що мені може тих пару ба.., достойних пань, зроби ти? Я їду. Нема вже між нами багато часу ■на пестощі, але дим разом, я бу ла б його поцілувала. Він, мабуть, щось відчув, бо окуляри знову скрилися за газетою і лише по хвилині додав: — Тут, в „Америці", пише, що того року впадуть швидко сніги, в половині листопада. Якби мене засипало по дорозі до Филаделфії, то буде знак, що встоятись не бу ло сили. Але, — додав по хвилині, — певно і так снігу не буде. Я ре дакторів „Америки" знаю, всіх чо тирьох, включно з координатором. Снігу напевне не буде. * * Снігу, ясна річ, не було і мій герой повернувся досить швидко, бо десь коло пів до другої години вночі. Трохи підспівував під но сом: „Ми йшли до бо-о-о-ю , тем ної но-о-очі!", але дуж е тихенько, бо не хотів мене будити (я і так не спала!), і з того я відразу пі знала, що він, крім Дому Централі, відвідав ще й бару „Тризуба*1 у Филаделфії (лиш два бльоки одне від одного). Ранком, ще перед сніданням, він почав здавати звіт: — То, бачиш, моя дорога, було гак: отець парох з Найставну по кропив дім, ваша пані цісарева... (не дивися так на мене, я паню голову Лотоцьку шаную так само щонайменше як ти, але не можна щось сказати?) — отже, пані Го лова, хай тобі буде, вітала хлібом і сіллю, пані Союзники тримали стяжки — всі вони там були, почи наючи від тої пані, що нас дванад цять років тому вітала від ЗУАДКу в порті в Ню Йорку, памятаєш?, аж до тих делегаток з твого Відді лу, (дуж е на мене видивлялися, що я, мовляв, тут роблю, а моєї жінки нема, — буде якась свіжа сплетня, певно скажуть, що я за якоюсь делегаткою приїхав...). — Ти не розповідай мені про сплетні, а кажи, як там було? — Я трохи знервувалася. — Чи я те бе по те там посилала?!... — Зараз, все буде, — відповів мій чоловік із гідністю. — Слухай: Потім, розуміється, говорили де Із посвячення нового Дому СУА у Филаделфії: Стрічка, що получена з таблицею фундаторів, у руках Союзянок. зліва •— піт. Наталія Лопатинська, Катерина Пелешок, Ольга Салук, Марія Ржепецька, д-р Ірина Крамарчук, Ольга Граб, Осипа Грабовенська, Катерина Хом’як. At the dedication of the UNWLA Building- in Philadelphia: L ead in g U N W LA m em b ers h o ld in g th e rib b o n w h ich is connecting th em w ith th e fo u n d ers plaque. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1962 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
