Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
тепер іце й кераміку на Світовому Ярмарку Інтернаціонального Інститу ту. Цього року уладили ми таку ж ви ставку зі Студ. Громадою при Вейь університеті під час подібної імпрези. При всіх тих нагодах наші студентки в народніх строях пояснюють студен там інших народностей красу україн ського народнього мистецтва. Дуже велику ролю у суспільній пра ці відограє співжиття членок. Спільно пережиті хвилини в’яжуть людей ра зом, вони краще себе розуміють у виконуванні громадських обов’язків. Чисто родинний характер мали схо дини з нагоди Різдва та Воскресення Христового. Та на особливу увагу за слуговують сходини, присвячені уро- динам п-ні Теодозії Стельмах. Вона є почесною головою Відділу від 1960 p.. коли то ми відсвяткували 35-ліття її громадської діяльности. П-ні Стель мах відома читачкам Н. Ж. з кампаній за приєднання передплатниць. Вона ї в нашому Відділі перевела неодну кампанію чи як збірщиця УККА (де була якийсь час містоголовою), чи як збірщиця оголошень серед поодино ких фірм з нагоди різних імпрез. ї ї невичерпна енергія і повна посвяти відданість народній справі є прикла дом неодній молодій членці, як треба (Докінчення на обгортці) У століття „Запорожця" (Закінчення) Прийшлося повторити молитву З другого куплета ще раз на невгамовну вимогу слухачів. Але особливо велике враження зробив балет, добре продуманий і випрацьований балетмайстром. Публіка, яка вперше в У. побачила постановку балету в давно всім знаній і популярній опері приймала цю новину як сенсацію і реагувала на неї дуж е експансивно: кілька номерів довелось повторити. Взагалі вся сцена з балетом була для більшості цілковитою несподіванкою. Я мала повну сатисфакцію, коли опозиція, що так гаряче опонувала моїм прагненням — поставити оперу в її первісному вигляді, по скінченні вистави гуртом'при ходила і висловлювала своє захоплення, зазначаючи, що „ніхто собі не міг і уявити щось такого прекрас ного". Коротко кажучи, для „прем’єри" вистава була цілком задовільною. Не такі блискучі відгуки були цієї вистави. Вій ськові начальники, побачивши за диригентським пультом цивільного керівника та щ е й жінку, вже на самому початку вистави закривали розгнівані об личчя програмами. (Д е ж би така крамола!) Одначе, нікому з нас й «а думку не впало, що ми так важко згрішили, відважившись допустити жінку до. диригу вання військовим оркестром. А тимчасом з У. поле тіли до головного' міста республіки телеграми, теле фонограми належним чинникам вищих урядових кол і просто телефонічні (розмови. Допомагали в тому й деякі цивільні особи, які взагалі не сприяли діяль ності українських культурних організацій. Тому, коли на численні заклики з інших провінціяльних міст про влаштування тієї самої вистави, наша управа звернулася до військового начальства з про ханням дозволити окрестрі виступити ще кілька раз в інших містах, збентежений полковник категорично відмовив участь його окрестру у виставах, поклика- ючись на те, що він уже мав великі неприємності через те, що дозволив на таку участь в У. Коли члени наш ої управи почали наполягати на тому, щоб хоч один раз щ е дозволити оркестрові висту пити в близькому місті М., де вже зроблено заходи відносно вистави і витрачено досить великі кошти на це, полковник нарешті змилостивився і дав дозвіл ще на одну виставу, але тільки під керівництвом вій ськового диригента, саме того помічника головного каїпельмейст&ра. про якого я вже згадувала. Тільки тепер стало ясно нашим представникам, у чому по лягав гріх організаторів вистави, а саме — цивіль ний керівник та ще й жінка-диригент! І треба було погодитися на цю вимогу, щоб не призводити до збитків людей. Ніяково було й колезі-диригентові нашвидку переймати від мене керівництво оперою, яка була йому цілком невідомою, а для ознайом лення з нею зовсім не було часу. Прийшлося йому погодитися тільки на теоретичний перегляд парти тури опери, і то з клявіраусцугу та на одну гене ральну репетицію перед самою виставою. Ясна річ,, що справа у нього не клеїлася: він не знав ні темпів музики, ні тексту опери, ні, нарешті, самої О'рке- стровки. М ої співаки були в безмежному розпачі: стурбований жіночий персонал проливав сльози, хор не орієнтувався у вказівках диригента, а оркестр був теж здезорієнтовіаний іншим веденням. При йшлося мені погодитися на роль суфлера, щ об із будки керувати принаймні співаками. Але й так справа не йшла. Тоді самі оркестранти знайшли ви хід і непомітно запропонували мені стати внизу в ор кестрі біля капельмайстера і фактично диригувати, а за диригентським пультом залишався військовий диригент, який щось сам для себе махав руками, почасти пристосовуючись до того, що і як грав ор- ікестр і співали на сцені. Мабуть, ніколи і ніде в світі не відбувалася вистава в таких оригінальних умовах! Але все таки справа налагодилася, і ми якось від були виставу. Ясно, що дальші повторення опери в інших містах були неможливі. Треба й так віддати належне тактовності капельмейстера й самих музи кантів, що завдяки їхній скромності і ста,ранні по щастило вийти з положення і виставу благополучно відбути. Довго ще після того і багато було розмов із цього приводу. І в головному місті довший час ди скутувалося про те як це сталося що все ж таки жінка спинилася за пультом лицем у лице з вояками. А мої музиканти ще довго віддавали мені честь, приязно вітаючись зі мною при зустрічі. Пізніше при побаченні з нашим генералом, який так категорично твердив, що ніколи не може ста тися в тодішні часи, щоб жінка керувала вояками, я мала змогу з деякою дозою іронії поставити на шого доброго знайомого перед факт, що незапе речно стався, коли таки жінка, а не чоловік керу вала військом бодай в оркестрі. П. Щ-а ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
