Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Вірш про малого Мнрося, що поборов Мороза Сестра просить братіка: — Не йди, Миросю, в холод цей гулять! Глянь, мороз який, льоди, Не минуть тобі біди. Навіть звірі усі сплять, Я прошу тебе — не йди. Не послухався сестрички її братік невеличкий, От-такий малий Мирось: — Що мені якийсь Мороз? Не малий же я — сім літ, Хай втікає Мороз-дід! Хай вовки, ведмеді сплять, Я ж піду надвір гулять! І озувся в черевички Мирославко невеличкий, А на руки — рукавички. —- До побачення, сестричко! За поріг лиш наш Мирось — Хап за ніс його Мороз! Наче голками штрика В щоки. Палить, обпіка. Пальці ніг і пальці рук Мов би жалять сто гадюк! Захололи черевички, Не в помогу й рукавички. А по шиї, за піджак, Наче сповз униз їжак. — Ха-ха-ха! — Мороз регоче. Заморозить хлопця хоче. — Ти не смійсь, Морозе лютий, Як ще виграш не здобутий! Ти Мирося ще не знаєш, Скільки спритности він має! Й рукавички вбік Мирось, Шапку геть, піджак іскинув. — Гей, провчу я Морозину! Здивувавсь лихий Мороз: Що це хоче цей Мирось? Ще такого він не бачив: Глянь, який запал хлоп’ячий! В голі руки сніг бере, Снігом вуха й щічки тре, Пробіжить туди й назад, Сніг для нього — наче сад, Наче це весною він Вибіг на сільський вигін. То на гірку, то з гори, Аж шепочуть явори І дивується земля: — Отаке прудке маля! І Мороз таки знеміг, Впав Миросеві до ніг. Тепло хлопцеві, немов Сто Морозів поборов. Йди, сестричко, зустрічати, Братік вж е іде до хати. Славлять всі тепер Мирося, Що в бою зборов Мороза! Петро Кізко ПРО СВЯТОГО МИКОЛАЯ Всі чекають Миколая, Всі на світі — кожний край. Та не кожний, мабуть, знає, Хто ж той добрий Миколай? Жив колись давно на світі Десь в Азії юнак. Роздавав дарунки дітям Той багатий одинак. Бідним дітям у потребі Дарувати він любив, Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив. Став єпископом всезнаним Миколай, і чесно жив. Особливої пошани Він у Бога заслужив. Запитав Господь: — Що хочеш За свої заслуги ти? — Хочу, Господи, я хочу Раз у рік на землю йти; Завітати в кожну хату, Всіх вітати знов і знов, Чемним дітям роздавати Подарунки, як любов. І отак щоразу, діти, Вам щороку Бог дає: Миколай мандрує світом — Подарунки роздає! Він за них не хоче плати, Лиш, — як то велить Господь, — Батька, матір шанувати, Рідну Церкву і народ!! Леонід Полтава НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1962 23 НОВІ ЗБІРНИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ Осіннє листя Золота бджілка ЦІНА ПО 50 Ц. Упорядкувала Марія Ю ркевич Замовляти в Централі СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
