Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Вірш про малого Мнрося, що поборов Мороза Сестра просить братіка: — Не йди, Миросю, в холод цей гулять! Глянь, мороз який, льоди, Не минуть тобі біди. Навіть звірі усі сплять, Я прошу тебе — не йди. Не послухався сестрички її братік невеличкий, От-такий малий Мирось: — Що мені якийсь Мороз? Не малий же я — сім літ, Хай втікає Мороз-дід! Хай вовки, ведмеді сплять, Я ж піду надвір гулять! І озувся в черевички Мирославко невеличкий, А на руки — рукавички. —- До побачення, сестричко! За поріг лиш наш Мирось — Хап за ніс його Мороз! Наче голками штрика В щоки. Палить, обпіка. Пальці ніг і пальці рук Мов би жалять сто гадюк! Захололи черевички, Не в помогу й рукавички. А по шиї, за піджак, Наче сповз униз їжак. — Ха-ха-ха! — Мороз регоче. Заморозить хлопця хоче. — Ти не смійсь, Морозе лютий, Як ще виграш не здобутий! Ти Мирося ще не знаєш, Скільки спритности він має! Й рукавички вбік Мирось, Шапку геть, піджак іскинув. — Гей, провчу я Морозину! Здивувавсь лихий Мороз: Що це хоче цей Мирось? Ще такого він не бачив: Глянь, який запал хлоп’ячий! В голі руки сніг бере, Снігом вуха й щічки тре, Пробіжить туди й назад, Сніг для нього — наче сад, Наче це весною він Вибіг на сільський вигін. То на гірку, то з гори, Аж шепочуть явори І дивується земля: — Отаке прудке маля! І Мороз таки знеміг, Впав Миросеві до ніг. Тепло хлопцеві, немов Сто Морозів поборов. Йди, сестричко, зустрічати, Братік вж е іде до хати. Славлять всі тепер Мирося, Що в бою зборов Мороза! Петро Кізко ПРО СВЯТОГО МИКОЛАЯ Всі чекають Миколая, Всі на світі — кожний край. Та не кожний, мабуть, знає, Хто ж той добрий Миколай? Жив колись давно на світі Десь в Азії юнак. Роздавав дарунки дітям Той багатий одинак. Бідним дітям у потребі Дарувати він любив, Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив. Став єпископом всезнаним Миколай, і чесно жив. Особливої пошани Він у Бога заслужив. Запитав Господь: — Що хочеш За свої заслуги ти? — Хочу, Господи, я хочу Раз у рік на землю йти; Завітати в кожну хату, Всіх вітати знов і знов, Чемним дітям роздавати Подарунки, як любов. І отак щоразу, діти, Вам щороку Бог дає: Миколай мандрує світом — Подарунки роздає! Він за них не хоче плати, Лиш, — як то велить Господь, — Батька, матір шанувати, Рідну Церкву і народ!! Леонід Полтава НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1962 23 НОВІ ЗБІРНИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ Осіннє листя Золота бджілка ЦІНА ПО 50 Ц. Упорядкувала Марія Ю ркевич Замовляти в Централі СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
