Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
показалося сонце і освітило лани збіжжя з маками й волошками та сині то жовті лани лубіню, що цвів на пісках, настрій її став ще кращий. Тоді відвідувала я в Краківці родину Шухевичів, бо мати Рома на Шухевича — Євгенія, з роду Стоцька, ще дівчиною була разом зі мною на станції у о. Дам’яна Лопатинського і ми тоді з нею приятелювали. У Краківці побачи ла я її малого, може трилітнього синка Романа, що співаючи щось собі, грався коником. Малицька не захотіла йти в гості, воліла і по закінченні зборів розмовляти з міщанськими жінками та переко нувати їх, що не треба їм „соро митись" того, що працюватимуть у своїй організації. Міщанок, що більше наражені були на денаціо- налізаційні впливи сусідів, тяжче було заохотити до членства в „Просвіті" чи жіночій організації, як селянок. Малицька уміла тоді дуже гар но промовляти і навіть проти своєї .волі захоплювати слухачів та івпливати на них. Пригадуються два моменти, коли я була під сильним враженням її промови. Не знаю вже з якої безпосеред ньої причини -—- мабуть, ішла тоді акція за зміну виборчого закону — постановили львівські жіночі організації, українські, польські і жидівські, уладити в один день ві ча .в справі виборчих прав для жі нок, а потім іти походом під сойм та в спільній делегації з проте стом до представника крайової влади, маршала сойму. Тому, що Народний Дім був у кацапських руках, українки відбували своє ві че в залі ремісничого т-ва „Гвяз- да“ .при вул. Францішканській — з промовою К. Малицької, одної селянки з повіту і робітниці зі Львова, — а потім подалися по ходом під сойм при вул. Словаць кого (тепер будинок університе ту). Наскільки мені відомо, то це був перший український жіночий похід, — демонстрація з дома ганням політичних прав для жі нок. Від кожної національної гру пи йшли до залі прийнять мар шала три делегатки. Від українок були в делегації —- тодішня про відниця львівського жіноцтва Ма рія Білецька, Константна Ма лицька та я від молодої генерації студенток. Польську делегацію о- чолювала графянка Пелагія Пла- жек, а жидівську д-р Перльмутер, довголітня львівська соціялістична діячка і перша лікарка, що скінчи ла студії в Швайцарії, бо в Ав стрії в час її студій не мали ще жінки доступу до університетів. По деякому ваганні прийняв нашу делегацію тодішній маршал сойму граф Станислав Бадені, брат о- славленого ворога українців Ка- зимира, що був австрійським міні стром, мабуть, закордонних справ. Казали тоді, що приявність гра- фянки Плажек, людини з кругів маршалка, вплинула на те, що він загалом прийняв делегацію з 9-ти представниць жіноцтва, а маси демонстранток чекали висліду ав- дієнці'й під соймовим будинком на площі коло сойму в т. зв. „Єзуїт ськім городі“. По промовах гр. Плажек і д-р Перльмутер, які промовляли по- польськи, забрала слово Малиць ка. Вже сама рішуча і гостра про мова в українській мові немило вразила маршала. Справу обгово рення жіночої рівноправносте ви користала вона для того, щоб представити всі безправства і ши- кани, на які дозволяє собі поль ська адміністрація проти постанов конституції. Мовляв, надужиття адміністрації такі безприкладно великі тому, що половина грома дян, — жінки не мають права вгляду, не можуть слідкувати за справедливим виконанням законів. І почала вичисляти всі перекручу вання чи просто нехтування пра ва адміністраційними і шкільними властями. Побудова її промови була така логічна й викінчена, ар гументація така переконлива, го лос дзвінкий і рішучий, що не лиш членки чужих делегацій були заскочені, але в першу чергу сам Бадені цілком не сподівався того та мав дуже невиразну міну, не знав, як заховатися — 'слухати, протестувати, чи переривати ав- дієнцію. При відході сказав до п-ни Плажек з докором: „Грабян- ко, і .пані ту тай з нємі?" Переки- даючися поглядом з п-ні Білець- кою ми ледве здержувалися від сміху. Другий раз заімпонувала мені промова Малицької на концерті Т. Шевченка. Був звичай до пер шої світової війни, що ціле укра їнське громадянство Львова, як центра ля культурного і політич ного життя, улаштовувало кож ного року величаві, репрезента- ційні концерти в пам’ять Шевчен ка з виступами мистців такої міри як Мишуґа, Крушельницька, Мен- цінський і промовами визначних політичних чи наукових діячів. Пам’ятаю такі промови Юліяна Романчука, Михайла Грушевсько- го, Євгена Олесницького, Костя Левицького —- і 'Константани Ма лицької, єдиної жінки в тій ролі. (Бодай мені не доводилося чути, щоб ще якась жінка промовляла у Львові на подібнім концерті.) І знову несподіваний ефект -— дрібна, незамітна, скромна по стать на сцені і могутнє слово, що примусило переповнену вели ку залю слідкувати за ним із за пертим віддихом. Примітка. Подаємо уривок із спо гадів, призначених до .видання в честь К. Малицької, яке підготовляє Світо ва Федерація Українських Жіночих Організацій. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1962 5 Коистантина Малицька The late K onstantina M alitska, a prom inent U krainian leader and teacher, whose 15th death anniversa ry is com m em orated
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
