Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XIX. ЛИПЕНЬ, 1962 ЧИСЛО 7 Леся Українка Із циклю „Сім струн44 (Посвята дядькові Михайлові) I. Do (ГІМН GRAVE) До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься, І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі між людьми питати, Де схована доля незнана? І, може, зустрінеться пісня моя самотная У світі з пташками-п і снями, То швидко полине тоді тая гучная зграя Далеко шляхами-тернами. Полине за синєє море, полине за гори, Літатиме в чистому полю, Здійметься високо-високо в небесні простори І, може, спітка тую долю. І, може, тоді завітає та доля жадана До нашої рідної хати, До тебе, моя ти Україно мила, кохана, Моя безталанная мати! Наша програма В напруженій світовій ситуації з’їдемось на нашу Конвенцію. Серед могутнього змагу двох світів тут і там виринають дрібніші конфлікти. Але в кожному з них ідеться про ціле, ллєтьса людська кров і пропадають споконвічні ціннощі. Світ не знаходить спокою. А й на нашому відтинку його немає. Ще не прошумів відгомін великих роковин із відслонен ням пам’ятників Т. Шевченка й Лесі Українки, що потряс нашою спільнотою обабіч залізної заслони. А тут уже Москва своїм продуманим потягнен- ням — об’їздкою української танкової групи -— струснула українською еміграцією до глибини. Напередодні процесу Сташинського і нового Тиж ня Поневолених Народів показала західньому сві тові, як вона дбає про національну культуру. Міряються сили, зростає напруження, гострі шає змаг. Клекотить довкруги нас. І в тій ситуації почне радити XIII Конвенція Союзу Українок Аме рики, щоб відмітити свій черговий етап праці. Яка наша свідомість і відповідальність в обличчі тих подій? Найкращим доказом є наша праця. У звітах почуємо про сотні імпрез, поклін чільним постатям, плекання молодих талантів, підтримку дітей за- лишенців і бабусь, ведення дитячих світличок„ успішні виступи перед американським світом.. Справді — різноманітна наша програма. Але чи: свідомі ми того, що вона повинна формувати укра їнську жінку, матір і родину? Цього ми може й не всі свідомі. Влаштову ючи імпрезу чи допомагаючи дитині чи бабусі ру- ководимось потребою хвилини чи порухом нашого серця. Не думаючи про те, що ці почини є виявом нашого громадського обличчя, є змагом за наше місце в суспільстві. Розгляньмо їх у тій площині. Застановімся над засягом і змістом нашої програми! Кожен рік ста вить до нас нові вимоги й домагання. Що більше загострюється ситуація у світі, то більше чуйности й готовости від нас вимагає. Від нашої стійкости, від сили наших домагань, від нашої праці залежить дуже багато. Тільки морально здорове, цупко спа яне суспільство може витривати в цьому напруже ному змагу. І тому кожен крок організації матиме своє значення. Від його справности й сили зале жатиме постава української жінки ЗДА до біжу- чих подій, до росту української спільноти і потреб українського народу. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1962 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
