Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наші гордощі Кожного разу, з нагоди Конвенції, хочемо похвалитись якимсь новим на дбанням. Чи це був переклад торів Лесі Українки, чи Дім СУА, чи пере гляд наших хорів — все старались ми виявити перед членством осяг нашої організації. Кожен скаже нам, де його тепер ма ємо шукати. Він був такий голосний, що про нього знає навіть мала дитина. Пам’ятник Лесі Українки в Укр. Го роді Культури у Клівленді схвилював і розворушив весь український на род. Про нього знаємо не тільки ми, на вільному поселенні. А вістку про нього живо сприйняв Рідний Край, на що маємо численні докази. Комітет Побудови Пам’ятника й О- кружна Рада СУА у Клівленді можуть бути горді з того почину. Недаром перше відзначення Світової Федера ції Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) припало цьому жіночому гуртові. В історії побудови пам’ятника пера Михайлиии Ставничої, що вміще на в книжці нашої Конвенції, читаємо про перебіг заходів і старань, що тривали повних шість літ, від 1955 до 1961 р. Справді треба подивляти! Із думки однієї ідейної людини, що кинула її на придатний грунт, розгорілось по лум’я запалу до цієї справи. Невели кий гурт жінок — усього сім — взя лись за це діло. Здавалось би замало! Та вони опирались об пригожий грунт великої, здисциплінованої організації Союзу Українок Америки. Окрім того сама думка двигнення пам’ятника зна йшла живий відгук серед цілої грома ди. А постать скульптора давала за поруку високо мистецького твору. Справді маємо чим пишатися! По клін, що його зложило українське жіноцтво великій нашій Лесі, належить до найкращих, на яке спроможне су спільство. Це доказ повного зрозу міння її творів, це вираз найбільшої нашої любови до її полум’яного слова. Так зрозуміла це наша громада. Від слонення пам’ятника обернулось у ве личаву маніфестацію, що відбилась по всіх наших поселеннях. Але пригляньмось до цього з іншого боку. Адже ми живемо й діємо в орга нізації і знаємо добре, скільки треба заходів і зусиль на кожне організо ване діло. Читаючи історію побудови пам’ятника бачимо на кожній сторін ці те завзяття, з яким проведено кожен крок. А все це без шуму й розголосу, заходами тільки семи жертвенних одиниць! Коли ніхто досі не завважив того, нехай це буде нашим обов’язком. Сміло можемо твердити, що це є зразком ЖІНОЧОЇ ОРГАНІЗОВАНОЇ РОБОТИ. Ідейний почин, невеликий гурт, тверда постанова і послідов ність у виконанні. А при тому скром ність від початку задуму до кінця. Чи чули Ви може голосні заклики й за яви, чи впала яканебудь тріскуча фра за про це діло? Не було навіть май же необхідної в нас „полеміки" у зв’язку з цим почином. Тихо й без розголосу працювали наші жінки. Ве дені любов’ю до великої Лесі, вони об’єднались, немов сім струн у її по емі. І зазвучала їх праця на її хвалу гармонійним акордом, даючи такий препишний вислід. Ось їх наймення! Катерина Мураль очолювала цей Гурт, Михайлина Став- нича, секретарювала, а Параскева Ба ронська провадила касу. А Ярослава Данилевич, Анна Гавриляк, Євгенія Дубас і Ірина Кашубинська допома гали в праці. Це Вам — честь і хвала, дорогі. То ді коли ціла нація гордиться пам’ят ником, ділом Ваших рук, то ми Сою зники гордимось Вами у першу чер гу! Вашою ідейністю, Вашим полетом думки, Вашою стійкістю і громад ським виробленням. Це ми цінимо й розуміємо. Ваші прізвища будуть на віки пов’язані з тим ділом, дарма, що Ви не вирізьбили його у підніжжі па м’ятника, а в Вашій шляхетній скром ності відвели це місце для улюбле ної Вами організації — Союзові Укра їнок Америки. Поклін Лесі Дня 29. травня 1962 група членів Українського Балету відвідала Укра їнський Город Культури у Клівленді, щоб оглянути поставлені там пам’ят ники. У стіп великої Лесі жінки-та- нечниці зложили квіти. У розмові з присутніми тут українцями висловили подив до величі її удухоівленої по статі. Ця коротка вістка з Клівленду роз ворушує й застановляє. Чи це чем- ностевий жест групи, подиктований її офіційною і пів-офіційною місією? Чи справді відрух любови й пошани до великої нашої поетки? Одне перемішалось із другим. При гадується торішнє відкриття пам’ят ника Т. Шевченка у Вінніпегу і про- гулька підсовєтських письменників, що прибула в вересні, 1961. Провіду ючи Канаду й наших земляків-про- гресистів, делегація зложила вінець у його стіп. Не могла минути його по статі й цього великого діла. Подібно й тут. Постать великої Ле сі промінює через залізну заслону, її пам’ятник на американській землі каже призабути на хвилину про „бур жуазно-націоналістичних недобитків*4, що його двигнули. Сила цього почи ну така велика, що перед нею вмов кає на часок ворожа лайка. Правда, напевне забилось у відві дувачів неодне серце на вид велич- ньої жіночої постаті, що крокує з за думою в очах. Напевно запам’ятався напис, про „вільні співи, гучні, го- лосні“, що їх вона в рідному краю „почути бажає". І залишився в па м’яті Український Город Культури у Клівленді, заселений ще й іншими постатями нашої історії. Але про властиву ціль відвідин не слід забувати. Немає порухів в УССР, що не були б узгіднені й подиктовані лінією партії. А в її напрям входить тепер об’їздка Українського Балету, що має зворушити й підбити україн ське серце. 2 НАШЕ ЖИГШ — ЛИПЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
