Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XIX. ЛИПЕНЬ, 1962 ЧИСЛО 7 Леся Українка Із циклю „Сім струн44 (Посвята дядькові Михайлові) I. Do (ГІМН GRAVE) До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься, І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі між людьми питати, Де схована доля незнана? І, може, зустрінеться пісня моя самотная У світі з пташками-п і снями, То швидко полине тоді тая гучная зграя Далеко шляхами-тернами. Полине за синєє море, полине за гори, Літатиме в чистому полю, Здійметься високо-високо в небесні простори І, може, спітка тую долю. І, може, тоді завітає та доля жадана До нашої рідної хати, До тебе, моя ти Україно мила, кохана, Моя безталанная мати! Наша програма В напруженій світовій ситуації з’їдемось на нашу Конвенцію. Серед могутнього змагу двох світів тут і там виринають дрібніші конфлікти. Але в кожному з них ідеться про ціле, ллєтьса людська кров і пропадають споконвічні ціннощі. Світ не знаходить спокою. А й на нашому відтинку його немає. Ще не прошумів відгомін великих роковин із відслонен ням пам’ятників Т. Шевченка й Лесі Українки, що потряс нашою спільнотою обабіч залізної заслони. А тут уже Москва своїм продуманим потягнен- ням — об’їздкою української танкової групи -— струснула українською еміграцією до глибини. Напередодні процесу Сташинського і нового Тиж ня Поневолених Народів показала західньому сві тові, як вона дбає про національну культуру. Міряються сили, зростає напруження, гострі шає змаг. Клекотить довкруги нас. І в тій ситуації почне радити XIII Конвенція Союзу Українок Аме рики, щоб відмітити свій черговий етап праці. Яка наша свідомість і відповідальність в обличчі тих подій? Найкращим доказом є наша праця. У звітах почуємо про сотні імпрез, поклін чільним постатям, плекання молодих талантів, підтримку дітей за- лишенців і бабусь, ведення дитячих світличок„ успішні виступи перед американським світом.. Справді — різноманітна наша програма. Але чи: свідомі ми того, що вона повинна формувати укра їнську жінку, матір і родину? Цього ми може й не всі свідомі. Влаштову ючи імпрезу чи допомагаючи дитині чи бабусі ру- ководимось потребою хвилини чи порухом нашого серця. Не думаючи про те, що ці почини є виявом нашого громадського обличчя, є змагом за наше місце в суспільстві. Розгляньмо їх у тій площині. Застановімся над засягом і змістом нашої програми! Кожен рік ста вить до нас нові вимоги й домагання. Що більше загострюється ситуація у світі, то більше чуйности й готовости від нас вимагає. Від нашої стійкости, від сили наших домагань, від нашої праці залежить дуже багато. Тільки морально здорове, цупко спа яне суспільство може витривати в цьому напруже ному змагу. І тому кожен крок організації матиме своє значення. Від його справности й сили зале жатиме постава української жінки ЗДА до біжу- чих подій, до росту української спільноти і потреб українського народу. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1962 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
