Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЛИПНЕВА РАДІСТЬ СІРКО В нучці Л іді п р и св яч у є — дід П анас Благословилась ти на світ, З і йшла для нас зорею. Привіт тобі на много літ Із ласкою моєю. З’явилась ти в липневий час — Ущерть теплом налитий. Земля із небом обнялась, Руками верховіття. Сплелася зелень і блакить, Промінням перевита. Уся земля в квітах горить, Плід зріє соковитий. І прославляють у піснях Пташки блаженство літа. Нехай тобі життьовий шлях, Невпинно щастям світить! Панько Ш квал ЛІТО Літом родить жито, Бджоли носять мід. Літом день зігріто, Яблунь стиглий плід. Літом трави вмито Золотим дощем: Неба синь розлито Над бузку кущем. Літу раді діти Та й старим — радість! Бо ж усюди квіти, Квіти і — блакить! Петро Кізко ХЛІБ Заспівали в полі коси, А за косами серпи. І лягли важкі покоси Й обернулись у снопи. Не одна зімліє спина, Доки знову у селі Покладуть смачну хлібину На святковому столі. Л. П. Є у нас такий Сірко — Дуже волохатий: Дуже любить молоко Й дуже любить спати. Щоб він гавкнув хоч коли На когось чужого? Та над ним з гармат пали, Й то йому нічого! Спить, як в соннім царстві цар, День, і ніч, і ранок, Поки в авті молочар Підбіжить під ганок. Отоді Сірко умить На ногах, як дзиґа: Скаче, гавкає, лящить, На прохожих плига. Хоче всіх перелякать Гавканням шаленим: „Геть, чужі, від молока, Бо то все — для мене!“ О. К о б е ц ь Ганна Черінь Пригода в лісі — - Т ату, чи .можу я щ е п ів го дини п о д и ви ти ся іна те л е в ізо р ? — зап и тав ся П етр у с ь. — - Ні, не м ож на, — - лагідно, але тверд о відповів тато. — - Всі м усять... — - Т ату, — - п ер еб и в П етр у сь, — теп ер ж е в ак ац ії, в ш ко л у р-і- но йти « є тр еб а... — ■ А ти з а б у в , щ о ми у м о в и ли ся зав тр а зр а н к у їх а ти до л ісу ? П етр у сь радісн о скри кн ув і три р ази об ск ак ав х ату на одній нозі. О т то б і й на! Ц іл и й ти ж д ен ь г о тували сь, в ж е д ав н о в се п о п а к у вали, мама на д о р о гу п иріж ків н а п екла —- а теп ер за б у в ! С пати, правда, іне хотілось, але тато п о п ереди в, щ о в лісі спати б у д е 'ні коли, а хто там за с н е , п ід к у щ ем зал и ш и ться... В лісі ні П етр у сь, ні Т ан я щ е ніколи н е були . Х оди ли до п ар к у , їзд и л и до зап овід н и ка, але тато к азав , щ о то — - 'не сп р авж н ій ліс. У сп равж нім лісі є ди кі ягод и, гриби, ящ ірки , лосі, ч ервон і білки, лисиці... — - 'Вовки, ведм еді, — - додав П етрусь. — • Є .й такі, — • не за п е р е ч у в а в тато, хоч мама ти х ен ько за с м ія лась. — - С пец іяльн о такі, щ о н е чем них хлопц ів за н о ги хап аю ть! Ц ього П етр у сь, п р авд у сказати , не б оявся. Я кось в о н о так с т а л о ся, щ о остан н і тр и ти ж н і П етр у с ь б ув н ап р о ч у д чем ний, я к навіть п ер ед святим М и колаєм >не за в ж д и бував. Т ак щ о хай собі ті во вк и та ведм еді хап аю ть, к о го їм тр еб а. Т ан я теж не б о ял ась, бо тато н і чого не ск азав п р о дівчат, а тіл ь ки про хлопців. їх ал и та й їх ал и ... П етр у севі вж е й спати х о тіл о ся, бо авто х и тал о сь по н ерівній бічній д о р о зі, мов п ар о п л ав н а м орі. А ле рап том сп ин и ли ся біля г а зо л ін о в о ї стан ц ії, тато про щ о сь п о го в о р и в із м ехан іком і н ак азав всім ви ход и ти з авта. — То ми вж е т у т ? П р и їх а л и ? — зд и в у в а в с я П етр у сь. — - А ле ж це не л іс ! У лісі газо л ін о ви х стан цій н е 'буває! — • Ні, ц е не ліс, — засм ія в ся тато, — - Т еп ер ми візьм ем о „р еч і на п л е ч і“ , та й підем о до лісу піш ки, як це р о б л я ть вдом а, на У кр аїн і. Щ о б трохи н о ги р о з і м’яти. Т ан я не хотіла виходити і п р о силася, щ об їх ати автом в самий НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1962 23 Віршики, оповідання, інсценівки зн ай д ете у відбитц і з «Нашого Життя» Щебетали пташечки У п о р я д к у вал а Марія Юркевич Ц ін а 5 0 ц. Замовляти у Централі СУА
Page load link
Go to Top