Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЛИПНЕВА РАДІСТЬ СІРКО В нучці Л іді п р и св яч у є — дід П анас Благословилась ти на світ, З і йшла для нас зорею. Привіт тобі на много літ Із ласкою моєю. З’явилась ти в липневий час — Ущерть теплом налитий. Земля із небом обнялась, Руками верховіття. Сплелася зелень і блакить, Промінням перевита. Уся земля в квітах горить, Плід зріє соковитий. І прославляють у піснях Пташки блаженство літа. Нехай тобі життьовий шлях, Невпинно щастям світить! Панько Ш квал ЛІТО Літом родить жито, Бджоли носять мід. Літом день зігріто, Яблунь стиглий плід. Літом трави вмито Золотим дощем: Неба синь розлито Над бузку кущем. Літу раді діти Та й старим — радість! Бо ж усюди квіти, Квіти і — блакить! Петро Кізко ХЛІБ Заспівали в полі коси, А за косами серпи. І лягли важкі покоси Й обернулись у снопи. Не одна зімліє спина, Доки знову у селі Покладуть смачну хлібину На святковому столі. Л. П. Є у нас такий Сірко — Дуже волохатий: Дуже любить молоко Й дуже любить спати. Щоб він гавкнув хоч коли На когось чужого? Та над ним з гармат пали, Й то йому нічого! Спить, як в соннім царстві цар, День, і ніч, і ранок, Поки в авті молочар Підбіжить під ганок. Отоді Сірко умить На ногах, як дзиґа: Скаче, гавкає, лящить, На прохожих плига. Хоче всіх перелякать Гавканням шаленим: „Геть, чужі, від молока, Бо то все — для мене!“ О. К о б е ц ь Ганна Черінь Пригода в лісі — - Т ату, чи .можу я щ е п ів го дини п о д и ви ти ся іна те л е в ізо р ? — зап и тав ся П етр у с ь. — - Ні, не м ож на, — - лагідно, але тверд о відповів тато. — - Всі м усять... — - Т ату, — - п ер еб и в П етр у сь, — теп ер ж е в ак ац ії, в ш ко л у р-і- но йти « є тр еб а... — ■ А ти з а б у в , щ о ми у м о в и ли ся зав тр а зр а н к у їх а ти до л ісу ? П етр у сь радісн о скри кн ув і три р ази об ск ак ав х ату на одній нозі. О т то б і й на! Ц іл и й ти ж д ен ь г о тували сь, в ж е д ав н о в се п о п а к у вали, мама на д о р о гу п иріж ків н а п екла —- а теп ер за б у в ! С пати, правда, іне хотілось, але тато п о п ереди в, щ о в лісі спати б у д е 'ні коли, а хто там за с н е , п ід к у щ ем зал и ш и ться... В лісі ні П етр у сь, ні Т ан я щ е ніколи н е були . Х оди ли до п ар к у , їзд и л и до зап овід н и ка, але тато к азав , щ о то — - 'не сп р авж н ій ліс. У сп равж нім лісі є ди кі ягод и, гриби, ящ ірки , лосі, ч ервон і білки, лисиці... — - 'Вовки, ведм еді, — - додав П етрусь. — • Є .й такі, — • не за п е р е ч у в а в тато, хоч мама ти х ен ько за с м ія лась. — - С пец іяльн о такі, щ о н е чем них хлопц ів за н о ги хап аю ть! Ц ього П етр у сь, п р авд у сказати , не б оявся. Я кось в о н о так с т а л о ся, щ о остан н і тр и ти ж н і П етр у с ь б ув н ап р о ч у д чем ний, я к навіть п ер ед святим М и колаєм >не за в ж д и бував. Т ак щ о хай собі ті во вк и та ведм еді хап аю ть, к о го їм тр еб а. Т ан я теж не б о ял ась, бо тато н і чого не ск азав п р о дівчат, а тіл ь ки про хлопців. їх ал и та й їх ал и ... П етр у севі вж е й спати х о тіл о ся, бо авто х и тал о сь по н ерівній бічній д о р о зі, мов п ар о п л ав н а м орі. А ле рап том сп ин и ли ся біля г а зо л ін о в о ї стан ц ії, тато про щ о сь п о го в о р и в із м ехан іком і н ак азав всім ви ход и ти з авта. — То ми вж е т у т ? П р и їх а л и ? — зд и в у в а в с я П етр у сь. — - А ле ж це не л іс ! У лісі газо л ін о ви х стан цій н е 'буває! — • Ні, ц е не ліс, — засм ія в ся тато, — - Т еп ер ми візьм ем о „р еч і на п л е ч і“ , та й підем о до лісу піш ки, як це р о б л я ть вдом а, на У кр аїн і. Щ о б трохи н о ги р о з і м’яти. Т ан я не хотіла виходити і п р о силася, щ об їх ати автом в самий НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1962 23 Віршики, оповідання, інсценівки зн ай д ете у відбитц і з «Нашого Життя» Щебетали пташечки У п о р я д к у вал а Марія Юркевич Ц ін а 5 0 ц. Замовляти у Централі СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
