Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ристовує всі обставини для своїх дотепних зауваг, пішли шукати прибіжища в студентському домі, бо надворі дощ таки добре розкапався і нічліг у шатрах ніяк не .вабив. Вони .відразу побігли з рушниками до купальні, щоб відсвіжитися з дороги, але яка кар тина розгорнулася перед ними! При умивальнях, голі-голісінькі, стояли великі, гандрабаті американки й прали панчохи. І тоді Ільонка обернулася на п’яті в півколо і сказала те летюче слово: ,,Ходім, Ярино. Тут т е п е р ---- корови. Лані прийдуть пізніше". Треба бачити Ільонку, нерозлучну із своїм по встанським дощевиком, як вона говорить! Водить по нас блискучими очима, а голос — як магія. Раз вправді д-р Айнігер присікся до неї за гостру вимову угорського ,,р “, бо товариство, хоч складене з різ норідних первнів, вживає німецької мови. Але, д у маю, що вже йому відхотілося битися з нею шпа лами слів. Д іялоґ був такий: — Звідкіля ви, що говорите так комічно? ■— Я? З Угорщини. Але вам не треба візитівки, бо я знаю, звідки ви, — тіочервоніла Ільонка. — Ну? Я справді цікавий. — Певно з Нєандерталю, взявши до уваги манери. Д -р Айнінґер ,,не зрозумів", але від того часу звертається до дам з великою ввічливістю. В душі я сильно йому співчуваю, хоч він собі позитивіст- біолог, бо в подружжі він зовсім під капцем своєї слабшої, але на голову вищ ої половини, пані Сабіни. Вона — то Си-най з м’яса, з завжди вогким кінчиком зачервонілого нова, (каже: від сінного нежиту, але я думаю, щ о то від пива). Є на світі багато хиб, які годжуся простити. Хто з нас праведний? Ніхто. Але одної хиби таки не можу стерпіти: впертої дурноти. Ось послухайте розмови пані Сабіни з чолові ком, тоді довідаєтеся, що таке китайські тортури. — . . . Ти дивуєшся (це вона), що рідня Носо- дерів купує щодня п’ять кіло найкращого м’ясива для собак. Адже расові собаки мусять мати добре м’ясиво. Професор Фідібус купує тільки відпадки для своїх. — Очевидно, що собаки мають мати добру їжу, але ніякий собака не вимагає при сьогоднішніх со- ціяльних обставинах віденських котлетів. — Але несвіже м’ясо вбиває собак. Наші з’їли раз гниле й дістали коросту. Якщо людина думала б тільки про бідних, не могла б собі купити ані кри шталевої лямпи, ні перського килима . . . — Це зовсім інша річ. Я думаю, що собаки за- доволилися б тим самим м’ясом, яке ми їмо. Пані Сабіна обурюється: — Але расові собаки не можуть їсти вареного м’яса. Воно мусить бути тільки надпечене. Найкра ще купувати їм серце. Я завжди купувала серце на шим собакам. — А Носодери якраз серця не купують, тільки найдорожче м’ясо, а це, на мою думку, зовсім непо трібне. Так думає між іншим і пані X., яка має п’ять справжніх вовчурів. Пані Сабіна з тріюімфом: — Бачиш! П’ять вовчурів! Один, думаю, ви стачає. Вона 'Повинна, х)тже, продати решту і роздати гроші бідним. А ти не купуй собі книжок, бо на світі є бідні. Професор Фідібус критикує багатство Вати- кану,. церковні ризи і дорогоцінності, бо на світі є соціяльна біда! Якби людина тільки про те й д у мала, не купила б ніколи кришталевої лямпи, ні пер ського килима . . . Але професор Фідібус купив собі лямпу за п ’ятьсот марок. Теж непотрібний видаток у їх обставинах. Д -р Айнінґер замовк, бо певно скок від собачої їж і до Ватикану був йому заширокий. Він махнув рукою, і його потрійне підборіддя впало, здаючись, на груди. Шардон з явною нехіттю слухає таких розмов, перед якими часом не можна втекти. — Не забувайте, Марку, що ми легше перено симо великі трагедії, як щоденні трагікомедійки. Можна зрозуміти, що хтось дав себе розп’ясти за ьеликі провини світу, але вже ніяк непонятне, щоб узяти на себе хрест за такі .малі грішки, недотяг- нення вдач, що як колючки лізуть ближньому е п’яту. Хай буде благословенне Його Ім’я за велико душність! — Заждіть, Ш ардоне: по вашому колись при йде розплата і кара за наші свідомі гріхи, Правда? Але що буде з несвідомими? Пані Сабіна вважає, що ї ї обліпили всі чесноти, як муравлі мед. Я певний, що вона не винна нікому ніодного сотика, але теж вона не дасть ані защібки даром. Хто знає, що ж е браки зроблять з одержаними грішми! Можуть на віть попитися й повибивати їй шиби. її обережність то — недовірливість. Час від часу вона пригадує собі, щ о „мова — срібло, мовчання — золото", і хо дить, мов та сова, або говорить ,,правду про інших". Буде сваритися за будь-щ о, щоб тільки поставити на своєму, а потім нарікає на лихий світ, аж сама по вірить у те, що говорить, і кінчик носа почне капати, як лійка. Церкву вона вважає установою обезпе- ченнЯ; і певно вже обдарувала якусь каплицю ко льоровим вікном, яким думає собі купити вічність у небі і зобов’язати Господа Бога платити їй від сотки від відсотків . . . — Ви — зовсім бунтівник, Марку. Боюся, що ьи більший християнин, ніж я, — сміється Шардон. Усім своїм Покупцям і Прихильникам Веселих Свят Воскресення Христового бажає ОДИНОКА УКРАЇНСЬКА КРАМНИЦЯ З МЕБЛЯМИ й ЕЛЕКТР. ПРИЛАДДЯМ ЕКО Власники: І. Щупаківський О. Лупань Др. І. Паївлічка 8th S t. & Girard A v e ., P h ila d elp h ia 22, P a. T el. PO 3-2056 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
