Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XVII. КВІТЕНЬ, 1960 ЧИСЛО 4 Юрій Клен РО ЗМ О ВА З ДУШЕЮ (Уривок) Я : Ч и й г о л о с д о б у в а є т ь с я д о мене д есь з -п ід зем лі, м о в .парості- зел е н і? Х тось кличе, м о в п р о к и н у в ш и сь зі 'сна, мене т а к н ев ід сту п н о , я к в есн а? Д У Ш А : Ц е я. д у ш а т в о я заб у т а. В стальн і я о б р у ч і зак у т а. О, .відкоп ай і відчини чавунн у п о к р и ш к у труни! Я: Я ким ж е ім енем т еб е н а з в а т и ? Я кі т и п р и б ер е ш к о л ь о р и й ш а т и ? П о л я й ліси в д я г а ю т ь с я в б л аки ть, моли т а к гучно го л о с т в ій д зв е н и т ь . Д У Ш А : Т а ж я д у ш а, т в о я д у ш а я, яка! д о н е б а п о р и в а є . Т еп ер, з а с и п а н а в п ісках, т о р у ю я д о т е б е ш лях. Я : С каж и, д о т е б е я к зн ай ти д о р о г у ? І чи д о в о д и т ь т у г а д о п о р о гу , Щ о п ер ей д еш й о го — т а на го р і в р а з сп ал ах н еш у р а н к о в ій з о р і? Д У Ш А : П лекай , п лекай , в и к о х у й ту гу ! З о р и , з о р и .вогнисту 'смугу! Т ягн и сь, тягн и сь із м ер тви х мук, — в есн у п р и й м и 1 з м о їх т и р у к . Я : Я ввесь горю , г о р ю в б езм е ж н ій ту зі. Сто л іт в е р ч у с я я в п р о к л я т ім кр у зі. В и х о д ь і г р у д ь м ою м ечем р о з к р а й , в в ій д и у мене ;й с в іт л о м зап ал а й ! Д У Ш А : Ч у в ай ! С у р м л ять вж е п ер ш і т р у б и . . . В ід см ер ти т е м н о ї і згу б и •нас п о р и в а ю т ь у п р о с т ір ■вітри, щ о д м у т ь у го р н о зір. "Noli me tangere..." Сліпуче світло, що заперечує гр обову темінь, б і лість шати, щ о ї ї святковість серпанком покриває не давні рани Воскреслого із мертвих, і німб святости, що сягає відсвітом у безм еж ж я — це ті незмінні атрибути Свята Воскресення. Вони проречисто висказані май стром раннього ренесансу, Д ж отто д е Б ондоне, в його зображ ен ні Христа. Так, начебто, творчий д у х мистця, виплеканий у середньовіччі, окунувся в сяйві від В о скреслого, і втілився у барви й форми твору. Ближчі д о правди і ї ї д ж ер ел були, либонь, у тих часах творці непереверш еннх ніким Мадон і ликів Х ристових. Тому саме в них, як у праджерелі штуки, н а си ч ен т вірою треба нераз шукати заблуканої частки себ е, як людини, себе, як спільноти. Ми дивимось на твір мистця: жіноча постать, схилена в уклінній адорації, руки простягла, щ об хоч рубця Й ого шати досягти, — та рішучим рухом відхилив ї ї намір Христос: „ N o li m e ta n g e r e '* — звучить напис,— „Не дотикай мене...“. Він, Христос, у ж е в іншій домені буття. Він у ж е не той всемилостивий Учитель посер ед лю ду, який Він учив, жалів і потішав. Він тепер у при- двер’ї Царства, в Отця Свого, і тут у ж е є відстань від дочасного. Ось цю ф азу, цей незримий дистанс між Бо жим і людським, збагнув майстер і вичарував його із свого твору. Немеркнуча по д о б а вічної Правди присві чує з висот у своїй незмінній чистоті Людині, щ о шукає правди свого життя, щ о шукає відблиску Х ристової величі у діланні спільнот. Мистець відчув і знав, що не слід мислити про ірреальне, А бсолю т, як про зем не і доторкальне. Воно й величне тим, що є на відстані від дочасного, щ о є над часом і простором. Г осподь народи таланами обдарував. І наш живий талан, від Бога даний, яснів у віках промінно й пишно. Борців сталив у боях і небезпеках, і кож ен із них хотів сповнити частину власну труду, — і княжий и оїн, і во- лодар-князь, і козак у степових розправах, і ті на морі у чайках хистких — хотіли здійснити талан їм Богом даний. Та як неволя залягла країну, і ворог із півночі прийшов, — темні сили маревом із р уїн вставали і з а темняли рідний Ідеал, що все братерством і сво б о д о ю яснів. Неволя залягає край тепер, і ми у потемках нераз блукаєм, не бачимо мети і йти куди — не видно. Тоді в шуканнях, у крутежі й суєтності життя, з Ідеалу дав нього частини д о діл зем них своїх, у буденщ ину стя гаємо, і дальше морок залягає світ... Тому, коли поду мати у Воскресення Дні про наш великий Ідеал, щ о ми д о нього прямувати маєм, пригадуються Євангельські святі слова з картини майстра, що говорять і про те, що святощів не слід д о діл св оїх зем ни х стягати: „ N o li m e t a n g e r e “ — сказав Спаситель.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
