Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Я є ч к о м а л о ї Т а н і Одного разу татко сказав: — Ой, щось наша мала Таня після грипи дуже змарніла: така стала мізерненька, худенька. А що, якби ми ї ї відвезли «а деякий час до її хресної мами, до тети Люби, на фарму? А мама на н е: — То було б д у же добре! Якраз настала весна тут, у місті стане душно — а там свіже повітря і все росте, пахне, цвіте, розвивається. То й наша Таня, якщо побуде деякий час там, подужає, стане сильніша. Почула це мала Таня і дуже зраділа, аж підскочила, сплеснула у долоні і засміялась. — Кожної суботи, — сказав та то, — ми всі поїдемо до Тані у відвідини — це так, щоб їм не було скучно. — Таню, що ж ти на це? Д о бре? — Ах, дуже добре, татусю! У найближчу суботу посідали всі до авта. Таня забрала зі собою улюблені іграшки: Медя — Буся і лялю — Міну. Тай поїхали. — Там побули всі разом, погостюва ли, та й батьки поїхали назад до міста, а Таня осталася з тетою Любою на фармі. А тут так цікаво,, що навіть часу немає тужити за домом. Тут і ма ленькі гусятка і качатка, що з а ледве вкрилися залотим пушком, а вже вміють плавати по потічку. І вже розмовляють по своєму: сі- сі-сір! А мама гуска до них: ґе- ге-ґе! А у стайні малі ягнятка бле- ють, телятка мукають: му-му! А за загородкою коник-лошачок з такою теплою оксамитною мор дочкою. Ах, як він вибрикує, як ірже: І-га-га, І-га-га! — Як вітає Таню. Пещений — з руки їсть. Таня не може досить налю бува тися, натішитися. Тета Люба має багато роботи, ой, як багато! Та ж усе це треба нагодувати, чисто удержати. А Таня всюди з тетою у всьому бе ре участь, помагає в роботі, щ е бече, така рада. Але що найбіль ше тішить Таню — то ї ї власна курочка, яку їй тета подарувала. Це зозуляста „Чубатка". — Таня сама ї ї доглядає, годує. А Чубат- ка знає Таню, бігає за нею услід. Ну — і щодня несе для Тані яєч ко. Аж одного разу щось дивне сталося з Чубаткою — щось н е добре. Не хотіла їсти, наїжилася, сіла у гніздо,, звісила головку, чомусь посумніла. І відтоді пере стала нестися. Таня дуже заж ури лася. — Тіточко, моя Чубатка хвора. Що його робити? — Як і чим ліку вати? А тета Люба лиш засміялася: — Де там хвора! Вона захотіла бути мамою, хоче висидіти к у р ’ят- ка. Вона квоче. — Тепер вже вона зветься квочка. Таня дуже здиву валася. А ще більше ї ї зацікавило, доглядає. коли тета набрала повний коши чок яєць, примостила вигідно Чу- батку на гнізді і підложила під неї ці яєчка. І тета наказала Тані від тепер доглядати квочку, ставити біля неї водичку й їж у, — бо вона буде так сидіти довго, довго. Сидить так Чубатка, а дівчинка ї ї доглядає. Думає, думає, аж д о думалася щось і собі зробити. В зя ла з кухні одно яєчко, назначила олівцем і нишком-тишком всуну ла Чубатці під крильце: — А це буде моє, моє власне курчатко. — А Чубатка сидить собі тиждень, два три... 'Вже геть чисто змарні ла, ледве жива — а яєчка стали такі гар’ячі, що Таню в ручку п е чуть, коли доторкнеться. Нарешті прийшов час. — Ходи, Таню — сказала Тета, — переглянемо яєчка. Якже ж здивувалася Таня, коли Тета приложила їй до вушка яєч ко, а в ньому щось: — цок-цок! Аж злякалася. — Що це? Що це таке, ті точко? А тета: — Та ж це курчатко до бувається з яєчка на світ. От, во но зараз народиться. І дійсно, стали всі нараз клюва ти,. стали вилуплюватися з яєчок. Щ е такі голенькі, немічні, тулили ся під крильця Чубатки. Радости Тані не було міри. Коли вже всі курчатка вилупилися, Таня спо стерегла, що під Чубаткою оста лося ще одне яєчко — і то це по значене, — ї ї яєчко. — Тіточко, а щ о це? Чому із цього яєчка не виходить курчат ко? — Ах, — махнула тета зне важливо рукою, воно не заляг ло, — з нього не буде курчатка. Бачиш, воно цілком синє. — Не може бути! — крикнула майже з плачем Таня, — Але ж тето, воно залягло напевноТ Ану, прошу подивитися, може воно сла беньке, не всилі вилупитися! І прошу не гніватися! Ц е моє яєчко, я собі його підкинула під Чубатку і назначила. — А, коли так — ну то подиви мося! Та й надбила шкаралупку, глянула в середину, та, як не почне сміятися: Ха-ха-ха! І ще: ха-ха! — Ах, ти дурнику! — Та це ж яєчко було зварене — ти н а певно взяла його з кухні. А кур чатка вилягаються із свіжих я є чок. Таня дуже збентежилася. їй ста ло соромно за таку неувагу. — Із свіжого яєчка — каже т е та — розвивається курчатко. Ко ли квочка його вигріває, воно ро сте. Так само росте картопелька, коли ї ї кладемо в землю і коли вона не зварена, не змерзла, сві жа. І квітка, і травичка росте з на сіннячка. А це все, Таню, — це й є життя. Невдовзі приїхав татко, щоб за брати Таню на Великодні Свята додому. На прощання тета Люба подарувала їй, за оте, невдале, яєчко, чудово розмальовану пи санку. Потім винесла щ е до авта кілька вазоників цвітучих: гіяцин- тів, нарцизів, туліпанів. — Ц е тобі, Таню, щоб і ти, там у місті мала весну. Щ об моя хрес на доня могла квітами прикрасити стіл. А коли задзвонять Великодні дзвони, моя Таня заспіває: „Хри- стос Воскрес!“
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
