Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
дається з мамою. — Мама каже, що в таких хвилинах вертається думкою в Батьківщину, до часів, коли її вчили писати, до своєї ма ми, що ї ї вже немає в живих, і то ді відчуває присутність усього цього дорогого, а втраченого... Я щаслива, що маю її коло себе, але й моя думка звичайно лине також туди, в незнану мені, але дорогу країну моїх предків і колиску всієї неї подивугідної краси... Відтіля й прилітає до нас оте надхнення... Цікаве, що оте надхнення є про. вїдним світлом народнього мистця, який діє інтуітивно й чуттєво, що не гальмуючи його особистої волі й росту, дає. йому змогу творити в рямах певного стилю. —■ Пишучи, — продовжує п-ні Люба — часто вертаюсь у ди тинство й юність, пригадую все, чого мене вчили разом із писанням писанок, перегортаю його в своїй памяті й вчуся щ ораз більше лю бити й розуміти... — Значить, писання писанок це у вас не технічна процедура, але обряд? Винувато посміхаючись, Люба мовчки потакує. — Так, бо писанка — це символ і разом із тим стежка від серця до серця,, від покоління в покоління. І так, як колись писала Любина баба, так сьогодні пише від ран нього дитинства ї ї дочка Наталка. Цікаво, що вагу цього зрозуміло багато чужинецьких організацій, які влаштовують курси писання писанок із метою повернення в е ликоднього настрою й відгрібання людської душі з-під матеріялістич- ної поволоки, що не принесла щ а стя ні одиницям, ні світові. П-ні Люба теж залюбки виши ває — як має час, а його щораз менше й менше. В ранній молодо сті вона мала щастя бути учени цею Авраменка, людини, що від гребла душу українського танку й полонила нею широкий світ. Т а нок вона любила й розуміла, н а віть 'Сама пізніше провадила тан кові курси, але улюблена ї ї форма випо'відження — це не танок, а пісня. Ш кода, що закинула дальшу працю над своїм голосом і обме жилася до участи в хорі. Її сольо ві виступи були завжди мило вітані публикою. Бажання перевести писанку в більш тривкий і ужитковий мате- У ГАРМОНІЙНІЙ СПОЛУЦІ (Пам’яті Стефанії Б езкоровайної) Життя людське, хоч недовге, проте доволі складне. Особливо для поко- Стефанія Безкоровайна T h e la t e S te f a n ia B e z k o r o v a y n a . w if e o f U k r a i n i a n c o m p o s e r W a - s y l B e z k o r o v a y n y , a ls o w e ll k n o w n f o r h e r m u s ic a l a c t i v i t y i n U k r a in e . ління, що прийшло на світ і живе в першій половині XX віку, у д о б і двох ріял почав у п-ні Люби зворот до кераміки. Вона почала сільничка ми у формі писанок. Потім при йшли маленькі попельнички у фор. мі постільця, потім маню'сенькі сільські дівчатка-сільнички, потім талант Люби розгорнувся в біль ших речах, головно гуцульського стилю. Як велику заслугу треба почислити п-ні Любі те, що вона вперше від тисячів літ оживила т. зв. трипільську кераміку й увела ї ї на ринок. Надхнена з любов’ю виданою книжкою Д. Гуменної ,,Велике Ц аб е“, вона створила ряд прекрасних зразків, яких чіткі, ви зрілі взори, простота й сміливість мазків далася легко примінити до модерного влаштування помеш кань і викликала загальне захоп лення серед своєї і чуж ої публики. Талант п-ні Люби Перчишин не є проблемою талановитої одиниці й виповідження ї ї індивідуально- сти. Це навіть не є здібність від творення народнього мистецтва, а дар вичуття й творення його. Уро джена поза океаном, з легким п о дихом чужого акценту в своїй ви мові, вона є живим символом пал кого українського серця й невмі- рущого генія українського фолк- льору. О. Дучимінська світових воєн. Складне бул о воно й для Стефанії Б езкоровайної. Але ціка ве тим, що сер ед усяких обставин вона вміла оживити його своєю невтомною енергією , своїм постійним горінням. Народилась вона у Баворові в 1900 році у родині Стебницьких. Вчилась у Микулинцях, у Яворові, а потім у Тернополі, д е здала семинарійну ма- туру. У 1920 р. вийшла зам іж з а ком позитора Безкоровайного, в якого вчи лася гри на скрипці й на фортепіяні. При його боці прожила все св о є жит тя, увінчане талантом і щастям ї ї дітей. Ц е є скромні рямці ї ї багатогран ного життя. Вона виповнила його вщерть шляхетними поривами. Не знати, котрому з них віддати першен- ство — чи ї ї замилуванню д о музики й театру, чи ї ї ж ивом у громадському почуттю? Одне і др уге в н е ї було о д наково сильне. Перебуваючи з чолові ком у Золочеві, вона закладає драма тичний гурток і в його виставах б ер е живу участь. Коли ї ї чоловік зоргані зував оркестру при Бояні, починають вони готувати „Запорож ця з а Д унаєм “ і „Наталку Полтавку“ та різні т оді ак туальні оперети. Цю ож ивлену діяль ність перервало передчасне спенсіо- нування чоловіка. Родина переїздить д о Тернополя, а потім д о Львова. Тут застала ї ї друга світова війна і при мусова наша мандрівка, щ о запровади ла ї ї д о Америки. А ї ї громадський шлях? Щ е дівчи ною працювала вона над освідомлен- ням сільських дівчат, щ о їх учила ви шивати. У Тернополі була активною членною С ою зу Українок і зд обул а собі настільки довір’я, що незабаром стала головою Філії. Цю працю про д ов ж у є потім під час поновного по б у т у в Тернополі. Війна перервала це, але в ж е в новом у світі скоро трапи лась нагода використати цей досвід. Як людина з живими товариськими прикметами вона позискала симпатії членства в СУА, працюючи в 49 В ідді лі в Бофало. Розумію чи великі потре би залишенців, вона заснувала Д опо- могову Секцію при Філії УККА, яка невтомно зб и р а є гроші й одяг і виси лає ц е д о Німеччини й Австрії. Я не була довго знайома з Покій ною . Вперше стрінулась я з нею у Львові в 1943 p., коли то в Великому Театрі під керівництвом Блавацького ішли такі цікаві п’єси. Нам, приїзжим із провінції нераз н е можна було д і стати квитків, а пані Стефа, що пра цювала т оді в касі театру, все вміла Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
