Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Катря Рубчакова НОВІ ВИДАННЯ Сорок років минає з того часу, коли українську сцену покинула навіки одна з найбільших артисток українського театру Катря з Кос- саків Рубчакова. Зійшла зі сцени в дуже молодому віці; було їй усього 40 років (1879— 1919), в тому 24 роки пробула на сцені. І ледве чи сьогодні знайде хтось призабуту могилу Катрі Рубчако- вої у Зінківцях, на передмісті Ка- м’янця Подільського, де в грудні 1919 р. похоронено нашу велику артистку. Але зате на сторінках історії українського театру Катря Рубчакова залишила своє і’мя на віки. Молодою 16-літньою дівчиною Катря Коссак вступила до театру „Бесіди" восени 1896 p. І як пише наш історик театру Ст. Чарнець- кий* „в поті й праці здобувала перші успіхи й славу. Щойно пі сля двох років їй, молоденькій хо ристці дали заспівати Арсену в »Бароні циганів« Штравса. Не пі дозрівав тоді, мабуть, її перший мистецький керівник і режисер Степан Янович, що в цій дрібнень кій, слабосильній, анемічній дівчи ні дрімає такий великий сценічний талант, який по роках праці і зу силь скристалізувався і заяснів ба гатством, всією красою, силою і всебічністю “. Згідно з істориками нашого те атру** й рецензією із того часу Катря Коссак, яка згодом вийшла заміж за видатного актора Івана Рубчака, мала феноменальну ін туїцію, дар вчування в кожну ро- лю, вживання у кожний сценічний тип, що вона його відтворювала. Ця вроджена сценічна інтелігенція давала можність Рубчаковій само стійно розв’язувати психічні про блеми й тому кожен сценічний жест чи міміка були в неї не копіо- вані, не вистудіовані, а подані ло гічно, як виплив переживання. Рубчакова належала до рідких та лантів, що наполегливо працювали над собою, що старались ■— навіть * Ст. Чарнецький: Нарис історії у- країнського театру в Галичині. Львів 1934. ** Д. Антонович: Триста років укра їнського театру, Прага, 1925. у найменшій ролі — сценічне сло во получити з душевним пережи ванням, слову, киненому зі сце ни — дати душевний підклад. Ця праця над собою, над ролею, над витончуванням сценічного слова, Рубчакову виснажувала й нераз вона вмлівала на пробах із перев томи й 'виснаги. Бо без Рубчако- вої не обходилась ні драма, ні ко медія, ні опера, ні оперетка. Впро довж своєї служби рідній сцені Рубчакова опанувала більш як сот ню роль і кожну ролю воїна не гра ла, а жила нею: вона не грала бо жевільної Марусі в „Ой, не ходи Грицю", вона була нею. Вона була Анною в „Украденому щасті" Франка, матір’ю в „Осінній ночі" Войновича, вона жила Рітою в Винниченка „Чорній пантері", во на була жінкою генерала в драмі О. Трахтенберґа „Відьма". її ре пертуар обіймав усю нашу драму (Карпенко-Карий, Стаірицький, Кропивницький, Франко, Винни- ченко, Пачовський, Черкасенко), не рахуючи чужих, як Ібсен, Ро- стан, Чехов, Ґордін і десятки ін ших. З природи обдарована милим лі ричним сопраном, співала майже в усіх операх, які йшли тоді на укра їнській сцені. В .ролі „Гальки“ Мо- нюшка була незрівняна, гра її до тої міри захопила режисера поль ського театру Тадея Павліковсько- го, що він запропонував Рубчако вій анґажман на польській сцені враз із її чоловіком Рубчаком. Ду же доброю була, як згадує Ст. Чарнецький Маргариток» у „Фав- сті“ Ґунода. На переломі XIX—XX ст. Катря Рубчакова належить до найвидат- ніших постатей історії українсько го театру, тих постатей, які засвід чили вроджену талановитість до чок галицької землі й які силою своєї появи викликали нову низку артистів і артисток, що з любови до рідного мистецтва пішли на важку й часто невдячну службу рідному театрові. Григор Лужницький Не забувайте відновити передплату для наших читачок — залишенцїв в Європі! Софія Парфанович: ЛЮБЛЮ ДІБРОВУ. Нариси й оповідання. Видання автора. Дітройт, 1959. Обкладинка Я. Дибовського. З пе редмовою авторки. Діброва — це „надозерна уло говина", як пише авторка, де зїж- джаються влітку люди і діти з по близького великого міста. А слово „люблю" •—- окреслює відношення їх усіх до цього шматка дикої природи. Бо вони — оті Люди Да леких Доріг — жили серед приро ди у своїй далекій батьківщині. І шукають тут щось навподобу свого. У книжці розгортається життя цього закутка — людей, тварин і рослин. З мистецькою проникли вістю змальовує авторка боротьбу між людиною і природою. А вона проходить у різних формах, хоча і не в виді полювання. Книжка надихана теплом весни і літа, яке авторка так глибоко від чула. А. Княжинський: НА ДНІ' СССР. Видання ООЧСУ. Ню Йорк, 1959. Обкладинка М. Бутовича. З пе реднім словом автора. Стор. 228. Ціна 2.75 дол. Із усієї літератури поворотів, що появилася різними мовами, ма ємо тут чи не найповніший образ життя підсовєтського в’язня. Ав тор перейшов повний його стра- дальний шлях — від арешту, слід ства й удаваного розстрілу, аж до подорожі етапом і каторжної праці в далеких лагерах Сибіру. Та й насвітлено це під кутом стра- дань української людини, яка зай має тут передове місце. Розділи „Священики на каторзі", „Страд- ники-патріоти, прості українські селяни" і „Ті, що великого бажа ють" — потрясають. Для нас дуже важливі сторінки, де автор торкається побуту жінок- вязнїв та дітей у лагерах Сибіру. Це тим цінніше, що свідчень про страдальний шлях жінок дуже ма ло. ‘Л. Б. Збірник для дітей „СРІБНА ЗІРКА4* Коштує 50 ц. Замовляти в Централі СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
