Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДБАЙМО ПРО КУЛЬТУРНИЙ РІВЕНЬ (Гутірка, відчитана в радіопередачі СУА в Шикаґо) У нас часто говориться, що наш жіночий рух пішов тро хи іншим шляхом, як у других народів. Б поході до рівноправ но сти наше жіноцтво включило ся в боротьбу нашого народу і тому провідна ідея наших жіно-- чих організацій має свої окремі прикмети. До чого змагають наші жіночі організації? Перше — до піднесення куль тури і життєвої справности сво їх членок, щоб скріпити їх силу й відпорність у боротьбі за на ціональний ідеал. Друге — до освідомлення й зактивізування української жін ки в її громадсько-політичних правах. Третє — до плекання родинно- творчих прикмет і кращого спов нення її родинних і виховних завдань. Коли переглянемо ті три на прямні — бачимо, що вони ве дуть до повного розвитку жіно чої особовости. Та боротьба за національний ідеал стоїть у ньо му на першому місці. У своєму змаганні українська жінка руко- водиться в першу чергу цим кли чем і до нього достосовує даль ші. Перегляньмо, як воно в прак тиці виглядає. У кожній організації членки відразу беруться до громадсько го діла, не дбаючи про працю над собою і над своїм удосконален ням. А засоби організації неви- стачальні, щоб піднести культур ний рівень своїх членок, бо тих кілька академій чи доповідей, що їх даємо впродовж року, ще не сповняють того завдання. Тому повинні наші організації заста новитись над тією сторінкою справи. Засновуючи бібліотеки при Відділах, влаштовуючи ча стіше доповіді й дискусії, спону куючи до обовязкової перед плати своїх журналів — скріпи мо її. А головне — все і всюди давати спрямування, щоб кожна жінка сама над своїм духовим розвитком працювала. Часто чуємо думку, що тут усі рівні й освіта не має значення. "Це правда, що степень освіти ще не рішає про моральну і громад ську вартість людини. Але він підносить ЇЇ. Пригадаймо собі, скільки видатних одиниць виби лось в Америці через саму осві ту! Жінка, яка знає добре істо рію й літературу свого народу, може бути не тільки доброю •представницею його між чужими, але буде також доброю виховни- цею своїх дітей. Вона зможе від повісти на кожне Їх питання і спрямовувати Їх зацікавлення у відповідний бік. Праця над своїм духовим роз витком потрібна жінці також і на те, щоб вона вміла зайняти становище у громадських і полі тичних справах. Бо лиш із знан ням і зрозумінням їх вона здо буде собі це місце. Тому на те повинні наші жіно чі організації звернути пильну увагу. У своєму пляні праці тре ба узгляднити і скріпити ті ді лянки, що підносять культурний рівень, дають погляд на справу, привчають до виступу й дискусії. Щ о більше освічені й певні себе будуть наші членки, то краще будуть репрезентувати нас пе ред чужими, і краще будуть ви ховувати своїх дітей і більше зможуть у житті осягнути. А з тим і наша організація скріпить ся і здобуде краще становище у громаді. Розалія Сидорик МИСТЕЦТВО Й МИСТЕЦЬКИЙ ПРОМИСЛ У журналі Н. Ж. ч. 5, п-ні О. Грицай пробує розвязати пробле му, що від довшого часу є пробле мою мистців. Вона видвигає спра ву української порцеляни, яку на зиває „вишиваною" й ставить під сумнів її доцільність. П-ні Грицай зазначує у своєму дописі, що не має мистецької осві ти. Мабуть, у тому криється при чина, що вона не розрізнює двох понять — мистецтва й мистецько го промислу. Одне і друге — зо всім різні речі. Порцелянові вироби з „вишив кою", про які згадує п-ні Грицай — це власне вироби того мистець кого промислу. До них не можна прикладати тієї самої міри, що до творів мистецтва. Тарілки і чашки — це речі ужиткові. І в них треба — коли виробляємо їх — узгляд нювати смак публики, що ці речі купує і їх у щоденному житті уживає. Взори на порцеляну бувають різні: легкі, тяжкі, вигинасті. Одні люблять такі, другі інакші. Наша публика, стужена за своїм, шукає тут своїх мотивів. Чи можна диву ватись нашим мистцям, які працю ючи у прикладному мистецтві, стараються дати їй те? Коли б тих „штампованих" узо рів розходилась дійсно велика кількість, це дало б матеріяльну базу для розвитку різнородного мистецького промислу. Тоді мож на б пробувати робити взори на різний смак. Були б тоді напевне й багатокольорові порцелянові сервіси мистецького виконання. Та порцеляни „з вишивкою" роз ходиться дуже мало. Це не дає змоги розгорнути широкого при кладного виробництва і через те воно обмежується до кількох по чаткових спроб. Натомість ши ряться по наших хатах японські змії і смоки, Дейвіси Крекети і со- вєтські Ваньки-Встаньки. Чи на думку п-ні Грицай краще, щоб во ни творили „культуру" нашої ха ти? А витиснути їх може тільки ота „вишивана" порцеляна. Доро гий пЬрцеляновий сервіс із високо якісним узором цього не зробить, бо широкий загал його до щоден ного вжитку не купить. Ірина Шумська Подаруйте „ДУХ ПОЛУМЯ" Лесі Українки до найближчої амери канської бібліотеки. Ця книжка освідомить світ про нашу куль туру. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
