Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— СФУЖО — Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Одинадцятий рік видання Число одинадцяте Жінради З совєтської преси довідуємось про новий наступ на сили україн ської жінки, а тим самим нові тя гарі, які доведеться їй двигати. Починається нова семирічка, про голошена комуністичною партією. Її ціль видобути з України макгі- мум продукції. Ненаситність все союзного центру ще далеко не за спокоєна дотеперішнім вислідом. Отож придумується все нові ходи, щоб дійти до цілі — максимальної здачі контингенту з України, яко го до речі, не регулюють якісь природні обставини, як ось посу ха останнього літа чи щось подіб не, а тільки вимоги центру. На основі досвіду попередніх десятиліть Москва добре знає про величезні спроможності праці та про господарність української жінки. Тому новим засобом вибра но саме організацію жінрад (жіно чих рад), яких з’їзд відбувся не давно тому в Києві. Жінради — це не громадські жіночі організа ції, як хтось міг би подумати, створені власними силами у своїх інтересах. Це організації, створе ні на наказ партії, зобов’язані до безоглядного послуху центрові, недотримання якого грозить зве денням усього в площину „сабо тажу". Тоді, коли в західньому світі жіноцтво організується ради охорони своїх прав чи для кращих осягів у ділянках собі притаманних завдань — в совєтській Україні жінки повинні обєднуватись на чу жий наказ і в чужих інтересах, щоб тією організованою силою стати могутнім „роботом" на чу лій ниві. На чужій, бо ось знову звучать загрозливо слова москов ського „економа", що в соте й ти сячне пригадує українським жін кам про те, що (дослівно) Радян ська Україна — це невід’ємна і складова частина Радянського Со юзу. Цей же „економ" без вагань виносить присуд над дітьми тієї жінки і над нормуванням їхньої духовости: Комуністичне перетворення су спільства нерозривно зв’язане з ви хованням нової людини. В розв’я занні цього завдання покликані ві- дограти неоціниму роль жінки-ма- тері, сім’я і школа, а також дошкіль ні заклади. (Рад. Україна з 27. ве ресня 1959). Далі йде мова про розширення сітки дошкільних закладів, що має дійти до того, що охопить всю ді твору дошкільного віку, щоб дати змогу матері всеціло віддатись ко муністичному будівництву. Так має остаточно перерватись звязок матері з рідною дитиною, щоб ви ховати силами партії дитину на „яничара", себто, щоб створити „нову людину для нового суспіль ства". Мати ж потрібна тільки для збільшення матеріяльних дібр і зи сків з України. Як паліятив усього її род-инного і господарського життя твориться для її „вигоди" „чайні, столові і закусочні" і за це вона мусить бути вдячна „му дрій і добрій партії" Нелегко, видно, одначе перево дити оту остаточну руїну родини в Україні. Наявність спротиву видна хоч би з того, що в пресі згадується про „справедливу кри тику несвідомих жінок" на зборах, про потребу наполегливої полі тично-виховної роботи серед жі нок, про побільшування числа партійців і партійок при кожному колективі, бо, як сказано, в їх присутності „любов до праці зро стає" Не вдалося одначе дописувачам промовчати в пресі голосів, під несених жінками у власній оборо ні, коли мусіли згадати про їх кри тичні завваги щодо недостатньої продукції предметів для полег шення праці жінки. З циферних даних бачимо, що кількість жінок, затруднених у ВЕЛИКА ВТРАТА В останній хвилині наспіла вістка, що дня 23. листопада померла в Пари жі вдова Гол. Отамана Ольга Петлю ра проживши 75 літ. Окрему посмер тну згадку подамо пізніше. різних галузях дійсно велика -— понад 260 тисяч з однієї тільки области. Зайняття жінок дуже різ номанітне; вони виступають у ро лі директорів підприємств, май стрів, бригадирів, агрономів, зоо техніків, лікарів і медсестер. Та можна здогадуватись, що число жінок на провідних становищах досить мале в порівнянні з масою колгоспного й фабричного жіноц тва, бо вся увага закликів і „при- мучування" до праці відноситься до рядових робітниць. Тому й го ловна діяльність жінрад у низах; сітка жінрад широка, вона охоп лює підприємства, колгоспи, рад госпи, житлові квартали міст і се лищ. Трудно це пояснювати тільки тим, що українку треба до праці приневолювати і пильнувати, щоб праця була виконана. Українка з натури працьовита, а навіть запо падлива в праці. Тут слідне радше наставлення звести виробництво України і ролю жінки в ньому на провінційний рівень. Ставлячи на голос у житті і пресі, з літератур ними журналами включно, на ося- ги жінок-буряководів, телятниць, доярок і свинарок, неначе вказує „непомильний" палець з Москви на властиве місце українки, на її підрядне становище в житті очо леного Москвою колоса... Пониження гідности людини, як особи і члена нації та непосиль ний труд під оком наглядача — це та атмосфера, що оточує українку на її рідній землі. Н. І.-ІЇ.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
