Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ф ейлет он „За гонор" Дорога Делікатно! Богу дякувати, жисти написали листа на християнський розум, бо до тепер писали йно за їдею й биз скоро підказав їй, куди спрямува ти свої сили. До того часу ще не було жінки в міській раді ДІтройту. Ця кандидатура коштувала їй ба гато зусиль, але в цій боротьбі її громадська особистість оформи лась і дозріла. Коли в 1949 р. Ма руся Бек стала радною м. Дітрой- ту, вона доказала чого може осяг нути жінка впертою працею і твер дою настановою. Десять літ пробула Маруся Бек на тому провідному пості і закрі пила себе міцно в американсько му громадському світі. Із площини свого становища вона вдержує теплі й сердечні взаємини з укра їнською громадою, слідкуючи пильно за її розвитком. Вона є ча стим гостем на її імпрезах, радо зустрічається з провідними людь ми. А тепер чинно включилась у наш культурний процес, фундую- чи літературну нагороду й підтри муючи світову виставку образо творчого мистецтва. Можливо, що її шлях поведе її у тому напрям ку. Та саме тепер, коли україн ська громада ДІтройту відзначує 25-ліття її громадської праці, український культурний світ відмі тить цей її осяг. А українське жі ноцтво з вдячністю пригадає її перші кроки, що скріпили початки українського жіночого руху на американській землі. JI. Б. їдеї, али хто за піршим, хто за другим, то неяк ни взнаїш. Хоч єм не була на тій світовій конвенциї, али ми кума всьо роз повіла, гет, що було й ни було. А всьо през ту нову конституцию. Що нове — то біда, та ще й яка біда, коли не триматися традиції. Бо коли шось зачинаєтси з якимсь нумером, то кигніть до кінцє! А вони — сім літ писали, сім мі- сєців читали, сім годин ухвалєли... І що вийшло? Га? Коли за сім тижнів розігнались пхати нову конституцию в старі рамне — тріщит, не влазит та й тепер шукают, де ґанч. От тобі й на! Хоч зачинайте знов із кінцє! Вас, голубонько, гризе сумлінє, жи ни зробили порятку з відступа ючими членикнями Гол. Управи? Я си міркую, жи то повинна була взєти сі до того Спільна Опіка, молодшим дати пенсію, старших впхати на беззаробітне, бо як так їх люзом пустити? ГТокєгнут до єншої ворганізациї тай будут навпротив. А типер бим вас просила, бисте сі впімнули за тими чли.нкинєми, жи то в нас є „за гонор". Була в нас така файна членкиня, бувало, як забалакає за вкраїн ську кривду, а як заплачи, то сер це тріскаї. Вона плаче, а ми який- но цент маїмо, даємо. Файно було, ая, та ворог ни спит... Ось по тій новій конституциї наша касієрка причипиласі до неї, як шандар, с криком: — Шісць літ -ви ни платили ду- су, або ттлатіт або вийдіт с мітінгу! Чуєте, серденьку, що сі в нас твори? А вона касієрці: — Я за гонор членкині і ми сі пошінівок належит. Єк бим була вашов предсідательков, то бисти ніхто дусу не платили! І ще шось навбіцєла, але вже з радости не спамєталам. То запитайтисі там у Централії чи би ї не ттриймили за єкусь ре- фиратку, то вона зараз дасть по- риток жи не тра нікому платити дусу й будим мати членкинь, ой будим і всі — за гонор! Йно тоті найголовніші касієрці шгч про то ни споминати, бо ка- сієрки всі на єдно копито шиті, ци на долі, чи на горі. Ше бим вам хтіла спімнути за тоті делікатки, жи сі позбігали з єнших країв на ту світову конвен- цию, али трохи покім, бо ше йкісь колотєтсі по Гамериці, бо був тро- бил. З великим пошінівком Феся Сорока ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ ДО ДОПИСУ ПРО СТУДЕНТОК Від імені всіх студенток дякую за зацікавлення нашою скромною грома дою. Нам було приємно прочитати про те, що нашу працю жіноцтво оцінило. Та рівночасно в дописі знайшлося кілька помилок, які хотіла б я цим справити. Ми, себто згадана група дівчат, не належимо до Клюбу при Мериленд- ському університеті, що його прийня то у склад СУСТА. Ми е членами Української Студентської Громади (У.С.Г.Б.). Так само згадка про Студ. Дні не є точна. Це є імпреза, яку ми влашто вуємо щороку, а не тільки у звязку з 50-річчям Зїзду Укр. Студентів. Від мічення 50-річчя — це була надпро- грамова імпреза. Після перших Студ. Днів ми видрукували збірник п. н. „Україна у II. світовій війні“, а після других „Проблеми українського сту дента". Допомогову акцію для студентів у Польщі ми розпочали два роки тому, а не цього року, як було подано. Оце прохаю подати до відома у Ва шому журналі. Христя Совган містоголова Укр. Студ. Громади у Балтиморі З ПОЧУТТЯМ ГОРДОСТИ Висилаю передплату й хочу виска- зати при тому, що журнал стоїть на високому ідейному 1 художньому рів ні. Кожна українська жінка повинна мати його на своєму столику. Це не тільки дасть їй приємні хвилини, але наповнить її гордістю за всіх україн ських жінок. JI. Г о р д і е в а Говмбаск, Австралія Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
