Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Пригода песика Кручка Давним-давно у нас, там, дома, на Україні, трапилася дивна й ці кава пригода із свяченим поросят ком, на Великдень. Там, у нас, був такий звичай, що на Великдень несли люди на свячення не лише сир, імасло, пас ку і ковбаску, але нерідко й ціле, спечене, поросятко, ще й з хріном у рилі. І був у нас такий звичай, осо бливо по селах, що й паску й ко шик із всяким свяченим звичайно господар хати завивав у велику, вишивану скатерть і закидав собі на плечі та так ніс із церкви додо му, бо це все було досить тяжке. Б руках нести було затяжко й не вигідно, особливо коли до дому було далеко. А був ще й такий звичай, що господар (по-нашому тепер ,,фар- мер“), по освяченні пасок, скоро поспішав додому, майже бігом, бо вірив, що хто скорше принесе до дому свячене, той і скоріше на полі все обробить і тому краще заро дить рілля. Ото ж один селянин мав хату край села, під ліском, на горбочку. Попри лісок вела стежка до його ступає всім сиріткам рідну матір, та є матірю для всього людства. Для Неї — найкращий дарунок ■— це добрий учинок у цей день. Друга — Україна, це Мати для нас усіх українців. Для неї — найкра щий дарунок ■— учитися рідної мови, історії рідного краю, її гео графії, або хоч вивчити гарного вірша чи пісні до цього дня. — Дякую, дякую, бабусю! — зраділа Марійка. — Завтра я На талі все розкажу. Хай не плаче більше. Я її намовлю записатися до рідної школи. Там ми найдемо, що зробити для Вкраїни. Напри клад, вивчити всі значні міста, річ ки й гори, що там є. А добре діло? Цього не треба шукати, аби була охота його зробити! І весело підстрибуючи вилетіла Марійка з бабусиної хати. На дру гий день у школі всі помітили, що Наталя повеселішала, коли Марій ка їй щось оповідала. А п суботу вдвох із Марійкою дому, а нижче, долиною плив- днорчав чистий потічок. А був у цього господаря1 пес Кручок. Він завжди, коли хто з хатніх вертався додоіму, вибігав зустрічати аж у цей лісок, радісно гавкав і супроводжав кожного. І от, розказує нам давній переказ про дивну пригоду, яка трапилася якраз тому псові Кручкові на сам Великдень. Та й почав потрохи коштувати ... вони пішли до рідної школи. Звід ти повернулися з книжкою та ма лою і ввечері, коли Петрусь про ходив біля вікна Марійчиної хати то побачив двох дівчаток, що ду же уважно розглядали мапу Вкра їни. Сріблом дзвенів голосок Ма рійки : — Дивись, Наталю, ось Київ, Львів, Харків, а ось Дніпро, а це — Припять, а он Дністер, а там ■— Сян, бачиш? А Наталіна сусідка, старенька, хвора, самітна пані, при зустрічі з Марійчиною мамою не могла на хвалитися Наталі. „Я й не знала, яка то гарна дівчинка в моїх су сідів. Я нездужала, то вона при йшла, помила мені всі підлоги, по витирала скрізь лорохи, ще й кві тів десь назбирала й поставила на столику коло мого ліжка" А Марійчина бабуся, як почула про це, то тільки усміхалася та не казала нічого, хоч і знала, чому тс все сталося. Ніна Наркевич. Раннім ранком, по освяченні па сок, ЙОГО' .пан закинув собі на пле че скатерть із свяченим та скорою ходою йшов, поспішаючи додому. Йшов стежкою попри лісок і вже був досить близько, коли йому свячене на плечах затяжіло, він хотів поправити собі тягар і підки нув плечем так незручно, що не нароком печене поросятко висуну лося йому із скатерті і впало на стежку. З поспіху він цього не спостеріг і пішов дальше. В цю мить якраз надбіг до нього пес Кручок і почав весело зустрічати, гавкати, ласитися. Вже оба разом прямували додому, коли раптом пес Кручок спостеріг загублене поросятко. На цей вид у нього слинка з ро та потекла, а від чудових пахощів так у носі завертіло, що він мимо волі задержався, сів 'біля поросят ка і любувався ним. Була вправді у нього, в першій хвилині, думка побігти за своїм паном, потягнути зубами за полу, загавкати на тривогу, завернути й показати що сталося. Але він цьо го не зробив. А зле, дуже зле, що так не зробив, бо так повинен був зробити, звичайно, розумний вір ний пес. А він, Кручок?!... — Ех, — подумав, — не видер жу! Бодай вушко відкушу, бодай хвостик! Ні, не встою! Цей дух, цей смак! Таки не видержу, це по над мої сили!... Та й почав зразу потрохи кош тувати, а далі так розласувався, так розлакомився, що ціле поро сятко зїв, разом із вушками, з хво стиком і з кісточками. А тії кісточ ки то так йому любо в зубах хру пали: хрум’ та хрум! Вкінці лише хрін лишився, бо хріну пси не їдять. От і сталося. Ситий уже, тяж кий, із повним черевом Кручок нагло став якийсь несвій, звісив голову і задумався. А то спосте ріг, що з ним діється якась дивна, страшна переміна. Він чується, на че хворий, чогось цілий дрижить, відтак корчиться, маліє, десь діва ється його черево, лапи стають якісь куценькі, мордочка видовжу ється1, вуха сторчачком, ба, вже (Докіичення на обгортці) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top