Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У НАШІЙ ХАТІ Добір назв МЯСИВО Слово „мясйво" означає збірне поняття і в українській літератур ній мові має тільки форму однини. Отже, не можна казати чи (писати „різні мясива“, а тільки „різне мя- сиво“. У М. Рильського на доказ цього маємо таке речення: „Огні розкладено, кипить у казанах, шкварчить і смажиться мясйво всіх гатунків“. До мясива належать мясні вироби (продукти) і мясні страви (не „потрави", дарма, що це слово трапляється в мові де яких українських письменників, ,напр., у Котляревського). Мясні вироби — це: ковбаси усяких гатунків (з краяного, пере важно свинячого, й меленого мя- rtSL. лівеона^шовяна, салямі і т. п.), ^сїїейски (не „ковбаски, бо це здрібніла форма 'від слова „ковба са" взагалі), сальцесон (чи „кен дюх.” у мові селянській), шинка (ціле свиняче стегно — „окіст", а не „окорок", як часом дехто з наддніпрянців, під впливом росій ської мови, каже), різні паштети (вироби з печінки й легенів), бе кон і взагалі всяка вудженйна Сне „■копчені1* вироби— це російське). Мясні страви — це: печеня (рів нобіжно з цим дехто вживає „сма женя" — напр. у праці „Україн ські страви", виданій у Києві 1957 року), битки, січеники, кручени ки, завиванці, голубці, ґуляш, уся ка душенина, рубці (або фляки), холодець (не „студенець" і не „драглі"), кишка (з гречаною ка шею). Якщо говорити про «азви (тер міни-слова), уживані при готуван ні мясних виробів та страв, то тре ба згадати таке: ковбаси й кендюх начиняють (напихають у них мя- са), варять або смажать, вуджени- ну вудять, печеню-смаженю сма жать, тушкують, кури — печуть. Деякі з цих усіх назв чужомов ного походження і прийшли в у країнську мову разом із побуто вим запозиченням самих страв. Давно запозичені майже втратили свій чужомовний вигляд (напр. ковбаса, з польського kieibasa; шинка — з нім.), а недавно запо зичені цей свій вигляд ще виразно зберігають (напр. англійські „біф штекс" і „ростбіф", франц. „ко тлети"). Заміняти їх українськими ново творами не можна, бо їх уже ши роко вживають на всій території української мови. Зате не слід у- живати „руляда". бо на те є укра їнське слово „завиванець", ані „місток" замість „грудинка", ані „шницель" замість „січеник". Чу жомовні слова й назви є в усіх культурних мовах, то ж без них не може обійтися й українська. Ч.-Ч. ЗРІЗУВАНІ КВІТИ Колись можна було стрінути у вітальнях штучні квіти, пальми з полякерованого паперу і такі по дібні „прикраси". Сьогодні, коли і де затримались вони, то хіба нага дують, що господиня не цікавить ся модерним влаштуванням хати, або брак в неї естетичного смаку. До сучасного мешкання нале жать живі квіти. Хочемо милува тись їх природними формами й красками, що ними Господь Бог їх обділив. Однак не сміємо забува ти, що ті квіти живі й потребують належної уваги й піклування. Зрізувати квіти треба все вран ці, або з конечносте увечорі. Ні коли не робити цього в полуднє, чи взагалі під час спеки, бо тоді вони отяжілі і скоріше вянуть. Са ме нічний спочинок і рання роса роблять їх більш відпорними. Кві ти треба зрізувати ножем або но жицями, а ніколи зривати. При зриванні ушкоджуються клітини рослин у билі і не дають йому по тім змоги втягати воду. Не слід також довго тримати зрізаних кві тів у руці. Теплота нашої руки у- діляється квітці і її соки перед часно всихають. Коли треба квіти переносити, слід їх легко звязати, запакувати в папір і нести їх кві тами вниз. В цей спосіб бережемо їх від сонця, а зимою від морозу. Є квіти, що їх можна зрізувати лиш розквітненими, бо їх пупянки не розквітають у воді. Це — бу зок, фльокси, лицарська острога, жоржини, гортензії. Знов троян ди, туліпани, ромени, а особливо глядіолі зрізуємо перед розквіт- ненням, а вони нам у кімнаті, у ва зах, покажуться у повній красі. Туліпани й прімулі зрізуємо, на скільки можливо, скісно, щоби по верхня, якою вони втягають воду, була якнайбільша. В бузку, троян дах, хризантемах і всіх квітах із дерев і кущів розколюємо трішки било і усуваємо дещо з верхньої кори, бо не дерево, а кора прово дить воду. Квіти, що видають мо лочко, як наприклад маки, злегка надпалюємо. Тоді цей сок-молоч- ко ціпеніє і не може затикати клі тин, що допроваджують воду до листків і квітів. Під час транспорту напр. автом найкраще загорнути била в мокру стирочку. Роман Коцик ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ НОВИЙ ПОЧИН Вітаю новий почин Редакції: пома зувати світлини українських мешкань із вишивками й керамікою. Це додасть охоти і поможе неодній українській господині впроваджувати ці проекти до своїх помешкань. Зиновія Камінська, Дітройт Радіємо цим Вашим признанням ? прохаємо піддержати новий почин своєю співпрацею. Напевне знаєте в Вашій місцевості помешкання, що їх українська господиня старалась по- своєму прикрасити; Зверніть їй увагу на те, що цей або інший куток у її мешканні варто відфотографувати і післати до Нашого Життя. Сьогодні в кожній хаті є апарат. Будемо вдячні за Вашу допомогу. — Р е д.
Page load link
Go to Top