Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Морська зірка Легенда Дуже давно в морі коло гарного піщаного берега жила мушелька. Там було гарно й весело. Хвильки пестили її, вітрець пролітав над нею, а сонечко посилало до неї своє золоте -проміння. Іноді хвилі виносили мушельку на беріг і тоді діти, що приходили купатись, гра лися нею та другими такими, як вона. А приходив вечір і знову на бігали хвильки з моря та змивали її разом із товаришками в море. Всі, хто був тут разом із мушель- кою, були задоволені своїм жит тям, тільки вона все нудилася. їй хотілося жити в іншому місці, хо тілося побачити інший світ, а не тільки свій рідний беріг. Одної ночі, коли під ніжну ко лискову пісеньку, що співали хвильки, всі мушлі та камінці від почивали івід денної спеки та мир но дрімали, мушелька не спала. Вона сумно дивилась в далечінь на хвилі, що мірно плескалися коло берега. Раптом вона завважила блискучі зірки в воді. — Що це? Хто це? — запитала вона в каміня, коло якого лежа ла. — Дивись, як там блищить в воді! — Та то відбиток зірок у воді! Глянь у гору, то й побачиш, відпо вів їй камінь. Мушелька глянула вгору. Над нею в оксамитнім, тем но-синім небі дійсно сяяли зірки. Різними кольорами мінилося їх світло, і кожна з них мала зовсім не таку форму, як мушелька. Вони мали кілька гарних кінчиків-ріжок, з яких ллялося це чудове світло. Мушелька заплакала. — О, як би я була така гарна як ти, звернулась до найбільшої зірки, шо світилася рожево-бла- китним сяйвом. Як би я хотіла жи ти на небі, де ти живеш, продов жувала свою скаргу мушелька. А зірка відповіла їй: — Ти не можеш цього зробити, бо кожному з нас Господь дав своє місце, але й там, де ти живеш, змо жеш стати такою, як я. — Скажи, зіронько, як це зро бити? — Дивись на мене кожної по гідної ночі та не нарікай на свою долю. В тебе є гарні камінці, твої друзі — мушлі, в тебе є гарний бі лий пісочок, водорості та веселі блакитні хвильки. Хіба це не гар но? Памятай, дивись на мене та не сумуй, може й ти станеш подібною до мене, відповіла їй зірка. Му шелька ще хотіла її про щось за питати, але в цей час хмарка за крила зірку. З того часу мушелька перестала нудитись. Вдень вона була в своє му товаристві мушель і каміння, а вночі завжди шукала на небі свою зірку та дивилась на неї, аж поки не приходив до неї сон. Во на полюбила свій беріг, біленький пісочок, зелені водорості. Коли по чиналася буря і небо вкривалося хмарами, мушелька терпляче че кала часу, коли небо знову става ло чистим і вона зможе побачити свою любу зірку. Час тепер летів швидко. Одної ночі зірка сказала му- шельці: — А ти знаєш? В тебе в ж р . починають рости такі самі кінчики, як у мене. Незабаром тебе вже бу дуть звати не мушелькою, а мор ською зіркою. Тепер море буде мати ще одну нову гарну дочку! Проминуло кілька років і одного разу, коли діти гралися на’ березі, мушелька .почула над собою чийсь дзвінкий голосочок: — Мамо, ма мо! Дивіться, що я знайшов! Чиїсь ручки схопили мушельку. — Це ж справжня зірка, яка гарна! А му шелька — морська зірка вся трем тіла від радости, що нарешті збу лася її мрія. її вже називали зір кою. — Я буду тепер, як ти, люба зіронько! Ти правду сказала: і тут можна бути гарною й тішити всіх! думала мушелька. Свою пригоду вона розповіла хвилькам, а вони про це розказали людям. Н. Харченка — Мамо, дизіться! — Це ж справжня зірка, яка гарна! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top