Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Біляк Цього року Марянка посадила буряки на своїй грядці. Коли їх садила, то всі вони виглядали май же однаково. Це були невеличкі, жовтозелені насінинки. Та весняне сонечко їх збудило до життя: во но їх гріло, дощик кропив. Вони жадібно пили воду й швидко ро сли вгору. Незабаром буряки за зеленіли на грядці гарними рядоч ками. Кожен із них хвалився сво їми зеленими листочками. — Ой, і гарні ж у .нас суконки, гляньте, які! Не те, що в других рослин — просто зелені. А наші листочки всі мають червоні жилки та черінки, шелестіли своїм ли стячком буряки. Одного разу вони помітили, що серед них виріс один буряк, а ли стя його було просто зелене. Всі стали його питати, чому в нього листя не таке, як у других буря ків. — Як це так? Чом твоя суконка не така гарна, як наша? Ти чу жий! Забирайся звідси геть! Другі казали: — Не турбуйтесь! Ось Марян ка прийде, то вирве його та вики не так само, як і бурян викидає. Бідний бурячок самотно ріс і не зна.в, що й казати своїм сусідам. Він і сам бачив, що не виглядає так, як вони: і суконка в нього без червоних прикрас і сама голівка не кругла, червона, а біла, шпичаста. А чому 'це так, він не знав. Сумно було й йому, бо решта буряків не хотіла навіть на нього дивитись і прозивали його Біляком. Так проминуло літо. Коли при йшла осінь і люди почали збирати городину — різати капусту, рвати квасолю, копати моркву, картоп лю, то почали виривати й буряки. Прийшла черга й на нашого Біля ка. Коли Марянка .витягнула його з землі, то відразу закликала маму. — Гляньте, що то за смішний буряк виріс у мене на грядці! — Ось бачиш, ось бачиш, ше потіли червоні бурячки, поверта ючи свої голівки на всі боки. — І Марянка каже, що ти не такий, як ми всі! Інші злісно реготались: — Хи-хи-хи! Нарешті викинуть цього непотріба геть від нас! Та не так сталось, як вони ду мали. Мама взяла в руки Біляка, подивилась і сказала до Маряни: — Ні, моя люба! Цей буряк не смішний. Він навіть більш корис ний, ніж червоні буряки. Його на сіння видно випадково замішалось до того, що ти сіяла весною. Та кими буряками засівають цілі по ля. Восени їх викопують та везуть до цукроварні. Там їх миють, чи стять, дрібно кришать та налива ють гарячою водою. Вони дуже солодкі і вода вибирає з них увесь цукор. Цю солодку воду випарю ють, аж поки не осяде весь цукор на дні. Його сушать, а тоді прода ють людям. З цукру виробляють різні солодощі — цукерки, тісточ- ка. — Ось, який це гарний бурячок! А я й не знала. Понесу, покажу татові, що в мене виросло на го роді. Марянка схопила Біляка й по бігла до тата, а червоні буряки збентежені й засоромлені, що так зневажили Біляка, ще довго роз мовляли між собою. Ніна Наркевич ОКСАНА Й КИЦЯ І. У Оксани е велика киця Зурна, не шкідлива, а слух’яна і розумна. Просить їсти завжди чемно і ласкаво молочка, яєчка, кашки, а не кави. Потім сяде у куточку тихо-нишком то дивись чи не впіймає сіру мишку. Часом, хвостиком і чорним і блискучим б’є в підлогу, як Оксана надокучить. І тоді дитина йде в садочок грати, щоб сердитої кицюні не займати. А як сердитися киця перестане, то сама іде в садочок до Оксани. II. І така та наша Зурна чепурушка: миє ротик, миє лапки, хвіст і вушка. Песик Бобик придивляється ще зрана, хто чистіший — а чи киця, чи Оксана? Хай та киця лиже лапки найпильніше, а дитина все від неї чепурніша. Хоч Оксана наша зовсім невеличка, вже сама уміє мити ручки й личко. А як ручки зобруднить піском і пилом, миє теплою водичкою ще й з милом. Г. Чо.
Page load link
Go to Top